КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-29346/08 Головуючий у 1 інстанції Муляр В.С.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Межевича М.В.,
Земляної Г.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради на постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 17 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до УПСЗН Ватутінської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги.
Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 17.07.2008 року позов задоволено: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради на користь ОСОБА_5 суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику інваліду війни 3 групи за 2008 рік, в розмірі 3017 (три тисячі сімнадцять) грн. та стягнуто судовий збір 51 грн. в дохід держави.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 3-ої групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення, а тому має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченою ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою визначено, що інвалідам війни 3-ї групи передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, однак вказану допомогу позивач отримав у березні 2008 року у розмірі 350 грн., тобто з урахуванням обмежень, встановленими Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що підтверджується довідкою відповідача № 611/01-13 від 22.05.2008 року (а.с. 5).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції посилався рішення Конституційного Суду України № 20-рп від 01.12.2004 року та вважав, що при здійсненні виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік відповідач повинен був керуватись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», тому місцевий міський суд прийшов до висновку щодо необхідності стягнути з відповідача недоплачену суму такої виплати в розмірі 3017 грн. та судовий збір 51 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що ним не було враховано того, що вимогами ст. 75 Конституції України визначено Верховну Раду України єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, а також враховуючи те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2008 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивачів.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що дія рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року не може бути застосовано до правовідносин, які вже відбулися, тому оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до вимог п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради задовольнити, постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 17 липня 2008 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ М.В. Межевич
_____________________ Г.В. Земляна