КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-29333/08 Головуючий у 1 інстанції Василенко Ю.Л.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Талалаївської районної державної адміністрації на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення разової щорічної грошової допомоги до 5 Травня,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до УПСЗН Талалаївської РДА про стягнення разової щорічної грошової допомоги до 5 Травня.
Постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24.07.2008 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_5 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 та 2008 роки в сумі 5559 грн. (п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) гривень.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позов.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3-ої групи і має право на пільги встановлені ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою визначено, що інвалідам війни 3 групи передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідки відповідача, позивачем отримувалась щорічна разова грошова допомога у 2005 році – 270,00 грн., у 2006 році – 270,00 грн., у 2007 році – 300,00 грн., тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції посилався на те, що вимогами ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а тому прийшов до висновку, що стягненню підлягає допомога за 2007 рік, оскільки початок перебігу строку давності стягнення заборгованості по зазначених виплатах починається з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, що передбачено ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
22 травня 2008 Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 20 розділу ІІ зазначеного закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги в період 2007 року до 5-го травня за 2007 рік та в період 2008 року до 5-го травня за 2008 рік до ухвалення Конституційним Судом України відповідних рішень від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року в розмірі, передбаченому Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», положення яких були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню частково з постановленням нового рішення в частині задоволених позовних вимог, яким в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.
За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Талалаївської районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_5 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 та 2008 роки в сумі 5559 грн. (п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) гривень скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович