КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-29338/08 Головуючий у 1 інстанції Штих К.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулась з позовом до УПСЗН Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2008 року позов задоволено: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за період часу з 2005 року по 2007 рік, як постраждалій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інваліда 3 групи в сумі 4001,30 грн. (чотири тисячі одна гривня 30 коп.).
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позов.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.10.2002 року (а.с. 6-7).
Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується ліквідаторам Чорнобильської катастрофи в розмірі – чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена відповідачем в розмірі, який встановлений постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що 9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також посилався на загальні засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами зазначивши, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги відповідач керувався постановою КМ України № 562 від 12.07.2005р., яка суперечить вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому суд першої інстанції вважав за можливе поновити пропущений річний строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 – 2006 роки, а тому прийшов до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої допомоги за період 2005-2007 рр в сумі 4001,30 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки в запереченнях проти позовної заяви та в судовому засіданні представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, тому висновки суду, що не вбачається підстав для відмови в задоволені позову ОСОБА_5 з підстав пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав в липні 2007 року колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів вважає, що вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції не врахував наступного.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що дія рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року не може бути застосовано до правовідносин, які вже відбулися.
За таких умов оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова Канівського міськрайонного суду Черкаської області підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради задовольнити, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2008 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович