КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2018 р. Справа№ 5002-17/1718-2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від ПАТ „ Родовід Банк": Коваль Л.Л. - довіреність № 288.1 від 20.12.17

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „Родовід Банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 року

у справі № 5002-17/1718-2011 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Неаполь-Сервіс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2017 року у справі № 5002-17/1718-2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Неаполь-Сервіс" станом на 10.10.2017 року, ліквідовано юридичну особу банкрута - ТОВ „Неаполь-сервіс", провадження у справі № 5002-17/1718-2011 припинено, вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ПАТ „Родовід Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 року у даній справі та передати матеріали справи до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, ліквідатором не вчинено всіх можливих дій, направлених на виявлення майна боржника для задоволення вимог кредиторів, а відтак, на його думку, ухвала суду першої інстанції винесена передчасно.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Тарасенко К.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ „Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „Родовід Банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 року у справі № 5002-17/1718-2011 та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання відповідної ухвали.

Станом на 19.01.2018 року відзивів/заперечень на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань до суду апеляційної інстанції від учасників провадження у справі не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 року справу № 5002-17/1718-2011 за вказаною апеляційною скаргою банку призначено до розгляду на 08.02.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому 22.01.2018 року через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Патерилов В.В. просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.02.2018 року для розгляду справи № 5002-17/1718-2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 5002-17/1718-2011 за апеляційною скаргою ПАТ „Родовід Банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 року.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Патерилов В.В. та представники інших учасників провадження у справі в судове засідання 08.02.2018 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні зворотні поштові повідомлення про вручення ухвали суду апеляційної інстанції. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За викладених обставин, оскільки явка учасників сторін обов'язковою не визнавалась, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи належне повідомлення ліквідатора банкрута та представників інших учасників провадження у справі про судове засідання, за відсутності клопотань з боку сторін, які не з'явились, та поданий ліквідатором відзив, та беручи до уваги те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою безпідставного затягування розгляду справи колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у ній матеріалами.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 року у даній справі та передати матеріали справи до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

08.02.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ „Родовід Банк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 05.12.2017 року про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 5002-17/1718-2011 за заявою ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим до ТОВ „Неаполь-Сервіс" про банкрутство, порушена ухвалою господарського суду АР Крим від 26.04.2011 року в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності Боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Постановою господарського суду АР Крим від 10.05.2011 року ТОВ „Неаполь-Сервіс" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мєтєлєву С.Ф., вирішено інші процедурні питання у справі.

В подальшому строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався судом, розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.11.2013 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року, затверджено звіт ліквідатора Мєтєлєвої С.Ф. та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ „Неаполь-Сервіс"; ліквідовано юридичну особу банкрута та припинено провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року скасовано наведені ухвалу місцевого суду від 12.11.2013 року та постанову суду апеляційної інстанції від 17.12.2013 року; справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", матеріали даної справи № 5002-17/1718-2011 були надіслані Вищим господарським судом України до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 03.07.2014 року справу № 5002-17/1718-2011 прийнято до провадження господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 року усунуто арбітражного керуючого Мєтєлєву С.Ф. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Патерилова В.В., вирішено інші процедурні питання у справі.

В подальшому строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався судом з об'єктивних підстав, зокрема ухвалами суду від 07.09.2015 року, від 20.09.2016 року та від 25.04.2017 року.

20.10.2017 року до Господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ „Неаполь-Сервіс", за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 05.12.2017 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Неаполь-Сервіс" станом на 10.10.2017 року, ліквідовано юридичну особу банкрута - ТОВ „Неаполь-Сервіс", провадження у справі № 5002-17/1718-2011 припинено.

Як вбачається зі змісту ухвали, внаслідок вчинення дій в ліквідаційній процедурі жодного майна банкрута, яке можна було б включити до ліквідаційної маси, не виявлено, а нерухоме майно банкрута, яке було продано 30.09.2013 року Товарною біржею „Таврійська універсальна біржа" на відкритих торгах (аукціоні), результати яких в подальшому було визнано недійсними ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015 року, наразі зареєстроване за іншою особою та перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, що унеможливлює на даний час вчинення дій щодо фактичного повернення майна до ліквідаційної маси банкрута.

Тобто, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором були вжиті всі можливі заходи, спрямовані на пошук та виявлення майна банкрута та повністю виконані покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки, і як наслідок дійшов висновку про наявність підстав для завершення процедури ліквідації банкрута та припинення провадження у справі.

Але погодитись з таким висновком місцевого господарського суду судова колегія не може, оскільки переглядаючи законність винесення ухвали суду від 05.12.2017 року встановлено наявність порушення норм Закону про банкрутство і як наслідок підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (дали - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року, який вступив в дію з 19.01.2013 року, встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Тобто, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

У даному випадку застосовується положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

- має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

- з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

- заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

- з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

- повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як встановлено судом та вбачається з поданого ліквідатором звіту, з метою формування ліквідаційної маси банкрута ліквідатором направлено низку запитів до реєструючих та контролюючих органів, у тому числі: ДФС України щодо здійснення боржником зовнішньоекономічної діяльності; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо перебування у власності Банкрута цінних паперів; територіальних органів Держгірпромнагляду України щодо інформації про зареєстровані за банкрутом відповідні споруди та техніку; Державної авіаційної служби України щодо прав Банкрута на повітряні судна.

Копії зазначених відповідей реєструючих органів наявні в матеріалах справи.

Згідно листа ДФС України № 4317/П/99-99-25-01-14 від 08.05.2015 року, інформація щодо митного оформлення боржником зовнішньоекономічних операцій відсутня.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку листом № 09/04/9544/НК від 08.05.2015 року повідомила про відсутність боржника серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу).

Згідно листів територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, за банкрутом відповідних об'єктів не зареєстровано.

Державна авіаційна служба України листом № 21.1.19-10576 від 11.06.2015 року повідомила, що за банкрутом повітряних суден не зареєстровано.

Відповідно до довідки ДФС України від 31.01.2015 року № 849/П/99-99-11-02-02-14, у банкрута відсутні рахунки в банках та інших фінансових установах.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.10.2017 № 99910670 вбачається, що на даний час у Банкрута відсутнє будь-яке нерухоме майно.

Однак, колегія суддів вважає, що такі дії ліквідатора в процедурі ліквідації банкрута є недостатніми та поверхневими, оскільки ним не здійснені реальні заходи щодо пошуку, виявлення та повернення майна, яке належало банкруту до порушення справи про банкрутство та, зокрема, перебувало у заставі кредиторів.

В ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо). Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 04.12.2013 року у справі № 43/71 та від 20.05.2014 року у справі № 38/5005/6219/2012).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Родовід Банк" є кредитором боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна банкрута - житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0764 га, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Морозова, 23, на підставі договору іпотеки від 29.01.2008 року №130.

В процесі ліквідаційної процедури у даній справі під час провадження в господарському суді АР Крим попереднім ліквідатором банкрута Мєтєлєвою С.Ф. було проведено інвентаризацію і продаж нерухомого майна банкрута.

Так, зокрема, 30.09.2013 року Товарною біржею „Таврійська універсальна біржа" проведено відкриті торги (аукціон) з реалізації нерухомого майна ТОВ „Неаполь-Сервіс" (житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0764 га, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Морозова, 23).

10.10.2013 року між ліквідатором банкрута та переможцем торгів - ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута, а 11.10.2013 року складено Акт № 1 прийому-передачі придбаного майна та передачі права власності на майно.

Як вже зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року було скасовано ухвалу господарського суду АР Крим від 12.11.2013 про затвердження звіту ліквідатора, зокрема у зв'язку з виявленими порушеннями, допущеними ліквідатором Мєтєлєвою С.Ф. під час реалізації заставного майна банкрута.

Приймаючи зазначено постанову, судом касаційної інстанції зауважено, що незважаючи на те, що дану справу про банкрутство порушено та боржника визнано банкрутом в порядку та під час дії редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999 року №784-XIV, реалізація майна банкрута проводилась ліквідатором вже після 19.01.2013 року, тобто повинна була відбуватися за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015 року у даній справі визнано недійсними результати аукціону, проведеного 30.09.2013 року Товарною біржею „Таврійська універсальна біржа" по реалізації лоту № 1 - житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,00764 га, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Морозова, 23, оформлені протоколом № 1 проведення аукціону від 30.09.2013 року.

Твердження суду першої інстанції про те, що оскільки ані кредитором ПАТ „Родовід Банк", ані ліквідатором банкрута Патериловим В.В., ані будь-яким іншим учасником провадження у справі не подавалися до суду заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного майна банкрута від 10.10.2013 року, укладеного з переможцем аукціону, тому наявні підстави для припинення провадження у справі, є помилковими, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, якою керувався суд визнаючи недійсними результати аукціону, та на яку посилався банк у свої заяві, визнання результатів аукціону недійсним тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу.

Таким чином, оскільки визнання недійсним договору купівлі-продажу є похідним від вимоги про визнання недійсними результатів аукціону, то у зв'язку із визнанням недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, який відбувся 30.09.2013 року, визнанню недійсним також підлягає договір купівлі-продажу майна, укладений 10.10.2013 року між ТОВ „Неаполь-Сервіс" та ОСОБА_1

Тобто вказане майно підлягає поверненню у власність боржника, включенню до складу ліквідаційної маси та подальшому продажу на аукціоні у відповідності до вимог Закону про банкрутство.

Як встановлено вище, арбітражного керуючого Патерилова В.В. призначено ліквідатором банкрута ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 року.

Результати аукціону, проведеного 30.09.2013 року, визнано недійсними ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015 року у даній справі

Разом з тим, досліджуючи поданий 20.10.2017 року на затвердження суду звіт ліквідатора, колегією суддів встановлено, що останній взагалі не містить даних про те, які реальні дії вчинялись ліквідатором протягом двох з половиною років щодо повернення майна боржника (подання позову про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та витребування їх з чужого незаконного володіння, а також подальші дії пов'язані з проведенням державної реєстрації права власності на нерухоме майно, інвентаризацією нерухомого майна, його незалежної оцінки та продажу на аукціоні відповідно до законодавства).

На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не дав їм жодної правової оцінки, обмежившись лише поверхневим дослідженням проведення ліквідатором ліквідаційної процедури.

Так, затверджуючи вказаній звіт ліквідатора, судом зазначено про неможливість на даний час вчинення дій щодо фактичного повернення майна до ліквідаційної маси банкрута, оскільки вказане майно перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, а право власності на вказане майно зареєстроване за іншою особою.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України, якою зокрема визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим, є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно ч. 3 ст. 11 наведеного Закону, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Таким чином, територіальне знаходження майна боржника на території АР Крим не є правовою підставою для припинення зобов'язань боржника та обов'язку ліквідатора по вчиненню дій щодо його повернення до складу ліквідаційної маси ТОВ „Неаполь-Сервіс".

Відсутність відповідного фінансування, а саме авансування кредитором витрат (у т.ч. оплати судового збору, реєстраційних зборів, фінансування відряджень, оплати послуг з оцінки, послуг арбітражного керуючого) та неможливість виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків за власний рахунок також не є підставою для подання на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, до якого при цьому, не включено майно боржника, яке знаходиться у власності третіх осіб на підставі правочину, визнаного судом недійсним.

За таких обставин, бездіяльність ліквідатора банкрута протягом двох з половиною років з дня визнання результатів аукціону недійсними щодо повернення майна банкрута порушує законні права та інтереси кредиторів у справі, зокрема і заставних та свідчить про те, що ліквідатором, всупереч вимогам ст. 25 Закону про банкрутство не вжито вичерпних заходів з повернення заставного майна банкрута та інших активів.

Відповідно до п. 6 ст. 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Отже, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Але, на час подання на затвердження звіту ліквідатора та його розгляду у суді першої інстанції не була досягнута мета ліквідаційної процедури, а саме не були задоволені вимоги заставних кредиторів шляхом пошуку та продажу майна банкрута, яке перебувало в заставі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону про банкрутство, господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2017 року відбулось засідання зборів кредиторів ТОВ „Неаполь-сервіс", на якому, за наслідками розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ухвалено прийняти звіт до відома та прийнято рішення клопотати перед судом про продовження строку ліквідаційної процедури на шість місяців у зв'язку з не вчиненням ліквідатором всіх можливих заходів щодо пошуку та виявлення майна банкрута, тобто комітетом кредиторів рішення про ліквідацію банкрута прийнято не було.

Необхідно також зазначити, що більшість запитів ліквідатора щодо пошуку активів банкрута датовані 2015 роком, тоді як звіт ліквідатора подано на затвердження 20.10.2017 року, а його затвердження судом відбулось лише 05.12.2017 року, тобто вказані обставини не дають можливості беззаперечно та однозначно стверджувати про відсутність у банкрута майна та інших об'єктів власності.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про передчасність подання ліквідатором на затвердження суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з огляду на не вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів, виявлення активів підприємства і як наслідок належного припинення юридичної особи, та в свою чергу передчасність його затвердження судом першої інстанції та припинення провадження у справі у зв'язку з встановленими порушеннями останнім норм права, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 05.12.2017 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи - ТОВ „Неаполь-Сервіс" та припинення провадження у справі про банкрутство є передчасною та такою, що прийнята з порушенням норм Закону про банкрутство при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню до господарського суду Київської області для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „Родовід Банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 року у справі № 5002-17/1718-2011 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2017 року у справі № 5002-17/1718-2011 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на 10.10.2017 року, ліквідацію банкрута - ТОВ „Неаполь-Сервіс" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством та припинення провадження у справі № 5002-17/1718-2011, скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовити.

4. Справу № 5002-17/1718-2011 повернути до господарського суду Київської області для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

5. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 19.02.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

К.В. Тарасенко