КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26678/08 Головуючий у 1 інстанції Іващенко А.І.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства фінансів Уркаїни на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись з позовом до ГУПСЗН Чернігівської ОДА, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги.
Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15.05.2008 року позов задоволено: поновлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строки звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2005-2006 роки як учасникам війни та як члена сім’ї загиблого до головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.
Стягнуто з головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації: - на користь ОСОБА_5 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005-2007 роки в розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн.
- на користь ОСОБА_6 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005-2007 роки в розмірі 3873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 30 коп.
Зобов’язано Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України перерахувати кошти на вказані виплати.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач – Міністерство фінансів України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі є учасниками війни, а позивач ОСОБА_6 є також членом сім’ї загиблого, що підтверджується відповідними копіями посвідчень, а тому мають право на відповідні пільги, встановлені ст. 14 Закону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що щорічно до 5 травня членам сім’ї загиблого повинно виплачуватись одноразова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, учасникам війни відповідно у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідок УПСЗН Сосницької РДА за № 10-05-19/290 від 26.02.2008 р. та № 10-05-19/387 від 06.03.2008 року, позивачем ОСОБА_5 отримувалась щорічна разова грошова допомога у 2005 році – 50,00 грн., у 2006 році – 50,00 грн., у 2007 році – 55,00 грн., а позивачем ОСОБА_6 отримувалась щорічна разова грошова допомога у 2005 році – 50,00 грн., у 2006 році – 50,00 грн., у 2007 році – 150,00 грн., тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції посилався на те, що 9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачам ОСОБА_5 повинно було виплачено недоплачену грошову допомогу до 5-го травня у 2005 році – по 996 грн., 2006 р. – по 1077 грн., 2007 році – по 1230,18 грн., а позивачу ОСОБА_6 повинно було виплачено у 2005 році – 996 гривень, в 2006 р. – 1077 грн., у 2007 році – 2050,30 грн., тому недоплачена сума підлягає стягненню з ГУПСЗН Чернігівської ОДА на користь позивачів.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачам виплату допомоги в період 2005, 2006 та 2007 років до 5-го травня за 2005-2007 роки до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивачів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2008 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович