КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26859/08 Головуючий у 1 інстанції Щавінський В.Р.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирського обласного центру по нарахування виплат та здійсненню соціальних виплат про стягнення заборгованості по невиплаченій щорічній грошовій допомозі,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулась з позовом до ГУ ПСЗН Житомирської ОДА та Житомирського обласного центру по нарахування виплат та здійсненню соціальних виплат про стягнення заборгованості по невиплаченій щорічній грошовій допомозі.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2008 року позов задоволено частково: стягнуто з ГУ ПСЗН Житомирської ОДА на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті разової грошової допомоги в розмірі 1175,18 грн..
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є ветераном війни – учасником війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення, а тому має право на пільги отримання разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченою ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою визначено, що учасникам війни та прирівненим до них особам передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно додаткового атестату відповідача, позивачем отримувалась щорічна разова грошова допомога у 2005 році – 50,00 грн., у 2006 році – 50,00 грн., у 2007 році – 55,00 грн., тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції посилався на те, що вимогами ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а тому прийшов до висновку, що стягненню підлягає допомога за 2007 рік, оскільки початок перебігу строку давності стягнення заборгованості по зазначених виплатах починається з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, що передбачено ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а з адміністративним позовом позивач звернулась у грудні 2007 року.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги в період 2005, 2006 та 2007 років до 5-го травня за 2005-2007 роки до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню частково з постановленням нового рішення в частині задоволених позовних вимог, яким в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.
За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року скасувати в частині стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті разової грошової допомоги в розмірі 1175,18 грн.
Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирського обласного центру по нарахування виплат та здійсненню соціальних виплат про стягнення заборгованості по невиплаченій щорічній грошовій допомозі відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович