КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-50/09/9103
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2009 року 15.20 год. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Ситникова О.Ф., п ри секретарі Коваленко Я.С., за участю представник ЦВК Шкурат В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови № 414 Центральної виборчої комісії від 03.12.09 року та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського апеляційного адміністративного суду 07.12.2009 року звернулася ОСОБА_2 з позовом до Центральної виборчої комісії про скасування постанови № 414 Центральної виборчої комісії від 03.12.09 року та зобов’язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що 01 грудня 2009 року, до Центральної виборчої комісії (ЦВК) нею було подано скаргу про визнання неправомірними дій кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 щодо порядку проведення передвиборчої агітації.
Підставою для звернення до Центральної виборчої комісії зі скаргою вважала наступні обставини:
30 листопада 2009 року біля метро «Золоті ворота» безкоштовно розповсюджувалася газета «Шевченківський вісник» спецвипуск, листопад 2009 р., загальним тиражем 50 000 примірників, де на першій сторінці було опубліковано передвиборчу програму кандидата у Президенти України ОСОБА_3.
На думку позивача, опублікування у «Шевченківському віснику» передвиборчої програми та агітаційних матеріалів кандидата на пост Президенти України ОСОБА_3 без посилання на відповідну угоду між виданням та суб'єктом оскарження дає підстави вважати, що вищезазначений кандидат на пост Президента України веде передвиборну агітацію з порушенням вимог Закону України «Про вибори Президента України» в частині обмеження щодо джерел фінансування виборів Президента України.
Кандидат на пост Президента України зареєстрований Центральною виборчою комісією, згідно частини п'ятої статті 63 Закону України «Про вибори Президента України», має право за рахунок коштів свого виборчого фонду опубліковувати агітаційні матеріали в друкованих засобах інформації усіх форм власності. Одночасно, агітаційні матеріали, відповідно до частини шостої статті 63 вище зазначеного Закону, публікуються на підставі угоди, що укладається між розпорядником поточного рахунку та редакцією друкованого засобу масової інформації. Без укладення угоди та надходження коштів на рахунок редакції друкованого засобу масової інформації публікація цих матеріалів забороняється. Просила ЦВК визнати неправомірними дії кандидата на пост Президента України ОСОБА_3
Однак Центральна виборча комісія не погодилась з наведеними доводами позивачки і своєю постановою № 414 від 03.12.09 року залишила скаргу позивача без розгляду, а тому, позивач ОСОБА_2 просить суд, визнати бездіяльність Центральної виборчої комісії України протиправною; скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 03 грудня 2009 року № 414; зобов’язати Центральну виборчу комісію перевірити законність опублікування передвиборчої програми та агітаційних матеріалів кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 у газеті «Шевченківський вісник» видавництва Київська громадсько-політична газета спецвипуск, листопад 2009 р., витребувавши при цьому у редакції засобу масової інформації відповідну угоду та платіжні документи, а також, надати до ЦВК примірник друкованого матеріалу передвиборчої агітації, опублікованого в газеті «Шевченковський вісник».
Позивач ОСОБА_2, будучи повідомленою у встановленому законом порядку про час та місце слухання справи в судове засідання не з’явилась, причини неявки суду не повідомила.
В судовому засіданні представник відповідача Шкурат В.М. проти позову заперечувала, обґрунтовуючи заперечення тим, що ЦВК при винесенні постанови по скарзі виборця ОСОБА_2 діяла у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та законами України, на підставі Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України, тому підстав для задоволення позову не вбачає.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення з'явившихся учасників процесу, доводи адміністративного позову та заперечення відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступних висновків.
При розгляді справи судом встановлено, що 1 грудня 2009 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргою до ЦВК, в якій просила визнати неправомірними дії кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 щодо порядку проведення передвиборчої агітації.
Постановою № 414 Центральної виборчої комісії від 03.12.09 року вказану скаргу залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_2 ЦВК посилалася на те, що розгляд вказаної скарги не належить до повноважень Центральної виборчої комісії.
В обґрунтування своїх висновків ЦВК зазначила, що ОСОБА_2 як суб'єктом оскарження вказано кандидата на пост Президента України ОСОБА_3, а фактично нею оскаржуються дії засобу масової інформації.
Відповідно до вимог ст.. 92 Закону України «Про вибори Президента України» визначено, що скарги, які стосуються призначення, підготовки і проведення виборів Президента України, можуть бути подані на рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій та їх членів, дії кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 99 Закону дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їх власників, посадових і службових осіб, творчих працівників можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 174 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду за місцезнаходженням засобу масової інформації, дії чи бездіяльність якого оскаржуються.
Дослідивши в судовому засіданні скаргу, яку подала позивач до ЦВК, та інші докази по справі, зокрема примірник київської громадсько-політичної газети «Шевченківський вісник» спецвипуск за листопад 2009 року, суд погоджується з висновком ЦВК, що ОСОБА_2 в своїй скарзі як суб'єктом оскарження вказано кандидата на пост Президента України ОСОБА_3, проте фактично оскаржуються дії засобу масової інформації по публікації передвиборчої програми кандидата у Президента України ОСОБА_3.
Відповідно до цього суд вважає, що ЦВК залишаючи скаргу без розгляду правильно застосувала норми закону, зокрема частину 1 , пункт13 частини 2 ст. 25, частину першу, сьому статті 28, статі 91, 92, частину першу статті 93, статті 95, частину другу, п'яту та шосту статті 96, частину п'яту статті 98, статті 103 Закону України "Про вибори Президента України, статтю 2, статті 11-13, частину 4 статті 14, частини 1,2,4 статтю 15 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» ти пункт 10.8 Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України, затвердженого Постановою ЦВК № 642 від 22.09.2004 року, яка діяла на момент розгляду скарги у ЦВК.
Суд також погоджується із висновком ЦВК, що виборець є належним суб'єктом звернення із скаргою у разі, коли стосовно нього було застосовано насильство, погрози, обман, підкуп чи інші дії, які порушують основні засади виборів Президента України, зокрема встановлений статтею 6 Закону принцип вільних виборів.
Даючи правову оцінку доводам адміністративного позову ОСОБА_2, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд також зазначає, що позивачка ОСОБА_2 в своєму позові не навела правових підстав в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме не зазначила які норми Закону України «Про вибори Президента України», або Закону України «Про Центральну виборчу комісію» порушила ЦВК розглядаючи її скаргу, в чому полягають порушення її прав як виборця, які б давали їй підстави для звернення до ЦВК для захисту своїх прав та не обґрунтувала свої доводи відповідними доказами.
У відповідності до ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що дії ЦВК при розгляді скарги ОСОБА_2 слід визнати такими, що відповідають вказаним вимогам закону.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм матеріального права та доказів досліджених в судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст. 160-163, 172, 176, 177 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови Центральної виборчої комісії від 03.12.09 року № 414 та зобов’язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України у порядку та строки встановлені статтею 177 КАС України через Київський апеляційний адміністративний суд.
Суддя: Ситников О.Ф.