КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

  Справа № 2-а-402/09             Головуючий  у 1 інстанції Стрижеус А.М.  

Суддя доповідач Ситников О.Ф.  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 01 грудня 2009 року                                                                                    м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:      

Головуючого:

Суддів:      

при секретарі: Ситникова О.Ф.,

Літвіна Н.М.,  

Хрімлі О.Г.,

Коваленко Я.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поновлення строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни,

  ВСТАНОВИВ:  

 ОСОБА_5 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2009 року позовні вимоги задоволені частково, а саме:

Зобов’язано Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_5, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строку від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що  ОСОБА_5 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні НОМЕР_1, виданому Управлінням пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.1 розділу 4 "Заключного положення" вказаного Закону останній вступає в силу з 01 січня 2006 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України "Про державний бюджет України на 2007 року" від 19 грудня

1.   2006      року, який набрав чинності з 01 січня 2007 року, ст. 111 було встановлено, що у

2.   2007      році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які   е  інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09 липня 2007 року положення ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційним.

Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09 липня 2007 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили, працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленою для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22 травня 2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік".

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється  дія  положень  закону,  що  був  прийнятий  раніше.  До  спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

В ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та в абзаці 1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії та ін. Відповідно до ч.5 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та згідно абзацу 1 п.4 Постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 зазначено, що індексації підлягають грошові доходи у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Також згідно абзацу 3 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 зазначено, що в межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткове пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат). Враховуючи, розмір пенсії позивача перевищує прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, то проведення індексації надбавки "дитині війни" згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 є неправомірною та безпідставною.

Крім того, враховуючи те, що Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва діяло на підставі законів України та не є розпорядником коштів Державного бюджету України, суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання відмови Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування і виплати їй державної соціальної допомоги як дитині війни ( 30% надбавки до пенсії) з 01 січня 2006 року по час ухвалення рішення, незаконною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що   позивач ОСОБА_5 має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

Колегія суддів повністю погоджується з такою позицією суду першої інстанції та додатково зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.  

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, рішення суду є законним, а відповідно скасуванню не підлягає.

 Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206  КАС України,  

  УХВАЛИВ:  

 Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2009 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

 Судді:       _____________________ О.Ф. Ситников

 _____________________ Н.М. Літвіна

 _____________________ О.Г. Хрімлі