Головуючий у 1 інстанції – Малютіна Н.М.
Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
10 грудня 2009 року справа № 2а-964/09/0523
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П., Нікуліна О.А.
при секретарі Кондрашовій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради
на постанову Київського районного суду м. Донецька
від 09 червня 2009 року
у справі № 2а-964/09
за позовом ОСОБА_5
до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради
про оскарження дій, стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 09 червня 2009 року позов ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення грошових сум на оздоровлення задоволено, а саме задоволено за 2007-2008 роки, стягнуто допомогу у розмірі 3720 гривень.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії і є інвалідом 3 групи, та перебуває на обліку у відповідача, проте фактично за 2007-2008 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 3720 гривень.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та у задоволені позову відмовити повністю.
Особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і є інвалідом 3 групи.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796–ХІІ (далі - Закон № 796–ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За 2007 – 2008 роки Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення частково - у розмірі по 90 грн., установлені постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова №562).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796–ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи - 90 гривень (за грошовою реформою 1996 року).
З моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2007-2008 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796–ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 та 2008 роки, а не постанова № 562.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Положення п.п. 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тобто, дії відповідача в частині не виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, і позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
В іншій частині судове рішення не оскаржено, тому апеляційному перегляду не підлягає.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради – залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 09 червня 2009 року у справі № 2а-964/09 за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради «про оскарження дій, стягнення сум» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.А.Нікулін