Справа № 1- 474\09
В И Р О К
І М’ Я М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого – судді Білоцерківця О.А.
при секретарі Якименко В.О.,
з участю прокурора Бевзенко Ю.П.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Смодни Косівського району, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не військовозобов’язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт Алатау, Алма-Атинської області, Казахстану, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, військовозобов’язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
- 12.03.2002 р. Енергодарським міським судом Запорізької області за ст. 198, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
В С Т А Н О В И В:
01.04.2007 року, приблизно о 23.00 годині, ОСОБА_4, ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля арки Дружби народів, що поряд з Національною філармонією по Володимирському узвозу, 2 в м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна, вступили в попередню змову з особою, відносно якої матеріали кримінальної справи виділено в окреме провадження та невстановленими слідством особами.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підійшов до наглядно знайомого ОСОБА_5 та став погрожувати, що поб’є його, тобто, погрожуючи насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого. В цей час особа, відносно якої кримінальну справу виділено в окреме провадження та ОСОБА_3 нанесли ОСОБА_5 два удари по голові, а ОСОБА_4 штовхнув, від чого ОСОБА_5 впав на землю. ОСОБА_3, особа, відносно якої кримінальну справу виділено в окреме провадження та невстановлені слідством особи почали ногами бити ОСОБА_5 по різним частинам тіла, одночасно обшукуючи його кишені та знявши з руки каблучку. ОСОБА_6, який стояв поряд, намагався втекти, але особа, відносно якої кримінальну справу виділено в окреме провадження, наздогнав його і ударом в голову збив з ніг. ОСОБА_6 впав на землю, після чого особа, відносно якої кримінальну справу виділено в окреме провадження та невстановлені слідством особи почали бити останнього ногами по різних частинах тіла, завдавши фізичного болю, одночасно обшукуючи його кишені.
Застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого, тим самим завдавши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді двох крововиливів: в лівій тіменній області та на спинці носа, які, згідно висновку
судово-медичної експертизи №322/И від 18.05.2007 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, особа, відносно якої кримінальну справу виділено в окреме провадження, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи відкрито викрали чуже майно, що належить ОСОБА_5, саме, мобільний телефон "Нокіа 3250", вартістю 2300 грн., з карткою мобільного оператора "Київстар", вартістю 25 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 5 грн., каблучку, вартістю 95 грн., гроші в сумі 35 грн., а всього на загальну суму 2460 грн., та чуже майно, що належить ОСОБА_6, а саме мобільний телефон: "Нокіа 6100", вартістю 150 грн., з карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 50 грн., на рахунку якої було 60 коп., ланцюжок, вартістю 50 грн., гроші в сумі 620 грн., а всього на загальну суму 870,60 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли.
В судовому засіданні підсудні винними себе в інкримінованому діянні визнали повністю, підтвердили фактичні обставини справи відповідно до пред’явленого обвинувачення та показання, які надані ними під час досудового слідства, щиро розкаялись у вчиненому.
ОСОБА_3 пояснив, що дійсно вказаного дня він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та іншими хлопцями, викрали у потерпілих телефони, застосувавши при цьому насилля, навіщо він це зробив, пояснити не зміг, він зробив для себе відповідні висновки, зазначив, що за час перебування в місцях позбавлення волі переосмислив цінності життя, вказав, що дома хвора мати, яка знаходилась в нього на утриманні та потребує його допомоги, просив суворо не карати.
ОСОБА_4 суду надав показання відповідно до пред’явленого обвинувачення, пояснив, що дійсно вони разом з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та іншими хлопцями викрали майно потерпілих, при цьому застосували насильство, розкаявся у вчиненому, пообіцяв, що подібне не повториться, зазначив, що заподіяна шкода – відшкодована, просив суворо не карати.
В судовому засіданні за згодою учасників процесу відповідною постановою суду визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, а саме показань потерпілих, свідків та інших письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції підсудних.
Таким чином, з урахуванням показань підсудних під час судового слідства, відсутність будь-яких суперечностей по справі суд приходить до висновку про доведеність винності ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, інкримінованого їм стороною обвинувачення, докази винності підсудних у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є допустимими, достатніми та такими, що не суперечать один одному.
Суд приходить до висновку про доведеність пред’явленого ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачення, оскільки їх винність підтверджується наявністю достатніх, об’єктивних та допустимих доказів по справі.
Діяння, вчинене підсудним ОСОБА_3 є суспільно небезпечним і підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки підсудний здійснив умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Діяння, вчинене підсудним ОСОБА_4 є суспільно небезпечним і підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки підсудний здійснив умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання кожному з підсудних суд керується положеннями ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд також враховує роль кожного з підсудних у вчиненні злочину, які фактично були співвиконавцями.
Також суд бере до уваги, що апеляція на вирок попереднього складу суду вносилась сторонами в зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону під час розгляду справи, в зв’язку з чим вирок і був скасований, відтак, суд, вирішуючи питання стосовно призначення покарання не може застосувати більш суворе покарання, ніж було призначено попереднім вироком, оскільки це буде порушенням положення ст. 375 КПК України.
Окрім цього, покарання, призначене обом підсудним має бути співмірним, виходячи з ролі кожного у вчиненні злочину та принципу справедливості.
При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує тяжкість скоєного, особу підсудного, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, позитивно характеризується за місцем тимчасового тримання, наявність на утриманні хворої матері.
Обставини, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_3 - щире каяття, відшкодування завданої шкоди.
Суд не знаходить достатніх підстав для визнання як обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, виходячи з того, що в день вчинення злочину підсудний ОСОБА_3 вживав слабоалкогольний напій – пиво, а також відсутні достатні дані про зв'язок між діями останнього та вживанням алкогольного напою.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства та необхідність обрання йому міри покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України – нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, з урахуванням особи винного, обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме – щирого каяття у вчиненому злочині, відшкодування завданої шкоди.
При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує тяжкість скоєного, особу підсудного, який раніше судимий.
Обставини, які пом’якшують покарання підсудного - щире каяття, відшкодування завданої шкоди.
Суд не знаходить достатніх підстав для визнання як обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, виходячи з того, що в день вчинення злочину підсудний ОСОБА_4 вживав слабоалкогольний напій – пиво, а також відсутні достатні дані про зв'язок між діями останнього та вживанням алкогольного напою.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства та необхідність обрання йому міри покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України – нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, з урахуванням особи винного, обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме – щирого каяття у вчиненому злочині, відшкодування завданої шкоди.
Питання речових доказів вирішується у відповідності до ст. 81 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321, 322, 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту затримання, а саме: з 03.04.2007 року.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити без змін – взяття під варту в Київському СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту затримання, а саме: з 03.04.2007 року.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити без змін – взяття під варту в Київському СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Речовий доказ по справі: ланцюжок, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві – повернути власнику ОСОБА_6.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд, засудженими - з моменту отримання копії вироку.
СУДДЯ О.А. Білоцерківець