КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №-22-а-29243/08 Головуючий у 1 інстанції Пилипенко О.Є.
Суддя доповідач Заяць В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2008 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» до Національного банку України, Міністерства економіки України про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» звернулась з позовом до Національного банку України, Міністерства економіки України про зобов’язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2008 року позов задоволено частково, позовні вимоги щодо Міністерства економіки України задоволено, в задоволенні позовних вимог щодо Національного банку України відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач Міністерство економіки України подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача у встановлений судом строк від інших осіб до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у редакції Закону України № 1766-ІУ від 15.06.2004 року (далі по тексту – Закон), листом від 23.10.2006 року № 28/122-дск подав повний пакет належним чином оформлених документів до Державної податкової адміністрації України, яка листом від 02.11.2006р. № 1960/6/22-5016ДСК відмовила позивачу у наданні остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що дії ДПА України були оскаржені у судовому порядку. Постановою Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 року у справі № 32/4-А позов задоволено, визнано протиправною відмову ДПА України у наданні остаточного висновку щодо доцільності продовження строків розрахунків згідно зі ст. 6 Закону та зобов’язано ДПА України надати позивачу позитивний остаточний висновок. За результатами апеляційного оскарження Київським апеляційним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 09.08.2007 року про залишення апеляційної скарги ДПА України без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 року без змін.
20.08.2007 року позивачем було направлено до ДПА України лист № 28/2650 про виконання рішення суду і надання остаточного висновку. Листом № 1490/6/22-5016 ДСК від 27.09.2007 року ДПА України надала позивачеві позитивний остаточний висновок щодо доцільності продовження строків розрахунків за Контрактом.
Після отримання остаточного висновку ДПА України, який є обов’язковим документом при отриманні індивідуальної ліцензії відповідно до вимог п. 5.2 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року № 136 (далі – Інструкція), позивачем направлено до відповідача заяву № 28/82-дск від 08.10.2007 року щодо надання індивідуальної ліцензії НБУ з повним пакетом належним чином оформлених документів. Листом від 23.10.2007 року № 28/113/3787-10850 відповідач – Національний банк України відмовив позивачу в наданні індивідуальної ліцензії на підставі положень абз. 3 п. 5.6 Інструкції у зв’язку із спливом законодавчо-встановлених строків розрахунків до дати реєстрації пакету документів в НБУ.
Відмову ДПА України у наданні остаточного висновку було отримано позивачем 02.11.2006 року. У випадку своєчасного надання позивачу позитивного остаточного висновку ДПА, він звернувся б до Нацбанку України з повним пакетом належним чином оформлених документів до набрання чинності постановою Правління НБУ № 455 від 13.12.2006 року «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, Імпортними та лізинговими операціями», яка набрала чинності 28.01.2007 року.
З такими висновками суду першої інстанції можна погодитись з огляду на наступне.
На момент фактичного звернення до Нацбанку України, подання резидентом документів на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків або перевищення строків, установлених у раніше наданих ліцензіях, на строки, що вже минули до дати реєстрації в Національному банку України документа з переліку, зазначеного в пункті 5.2 Інструкції, який надійшов останнім, дійсно є підставою для відмови в наданні індивідуальної ліцензії, але п. 5.6 Інструкції було доповнено цією підставою постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 455. Попередня редакція п. 5.6 Інструкції передбачала лише дві підстави для відмови; - подання резидентами документів, що містять недостовірну інформацію; - відсутність або невідповідність вимогам Інструкції хоча б одного з документів, зазначених у пункті 5.2 Інструкції.
Як зазначено у листі відповідача від 23.10.2007 року № 28/113/3787-10850, граничними датами законодавчо встановлених строків розрахунків є 06.06.2006 року, 29.08.2006 року та 30.08.2006 року. Такі граничні терміни звернення до НБУ визначені відповідачем відповідно до вимог п. 5.6 Інструкції в редакції постанови Правління НБУ від 13.12.2006 року № 455.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотньої сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Нова редакція п. 5.6 Інструкції розширює перелік підстав для відмови у наданні ліцензії, що тягне за собою притягнення резидента до відповідальності, вона не може застосовуватись до триваючих правовідносин, які виникли у період чинності попередньої, більш «м’якої» редакції Інструкції, при цьому процес отримання ліцензії є єдиним комплексом правовідносин, що виникає на підставі Закону між суб’єктом господарювання, Мінекономіки, ДПА України та НБУ, а тому доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства, підстави для скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства економіки України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2008 року – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович