КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-29224/08 Головуючий у 1 інстанції Добрянська Я.І.
Суддя доповідач Заяць В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2008 р. по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000381630/3,-
ВСТАНОВИВ:
СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведена позапланова документальна перевірка ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2006 року, за результатами якої був складений Акт перевірки від 13.09.2006р. № 588/1630/00481212 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2006р. № 0000381630/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50 952,00 грн.
ЗАТ «ФФ «Дарниця» звернулось з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000381630/3.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального права, а саме п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1197р. №168/97-ВР, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що виїзною позаплановою документальною перевіркою з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2006р. відповідачем виявлено, що розрахунок бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства. На думку відповідача, позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за червень 2006 р. у сумі, більшій за податковий кредит попереднього періоду – травень 2006 р., розмір якого становив 78 329,00 грн. Заявлена позивачем сума до бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006 р. дорівнювала 129281,00 грн., що суперечить п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою частково підтверджено заявлену ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006 р. в сумі 78 329,00 грн. та зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню ПДВ за червень 2006 р. у розмірі 50 952,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються п. 7.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналізуючи вказані обставини справи та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання відповідача на вимоги заповнення рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування щодо необхідності зазначення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, що фактично сплачена отримувачем товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг), встановлені Порядком № 166, суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки Законом встановлений інший порядок бюджетного відшкодування, а саме: сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Закон не вимагає від платника податку для визначення суми бюджетного відшкодування того, щоб податковий кредит формувався та сплачувався в одному податковому періоді, тому суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та спростовуються наявними матеріалами справи, тому слід визнати, що місцевий окружний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2008 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович