КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-29153/08 Головуючий у 1 інстанції Бабоїд С.П.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Таращанського районного суду Київської області від 24 червня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої втратою здоров’я,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 з 1995 року по 2006 рік проходив службу в органах внутрішніх справ України. На підставі свідоцтва про хворобу № 307/ЗВ від 14.12.2006 року йому встановлено захворювання, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в зв’язку з чим з 21.12.2006 року він був звільнений зі служби через хворобу.
Згідно постанови військово-лікарської комісії від 19.12.2006 року № 101 ОСОБА_5 встановлене захворювання, пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Висновком Київської обласної спеціалізованої МСЕК від 20.12.2006 року позивачу встановлено другу групу інвалідності довічно (довідка серії КИО – 1 № 293935). Причиною захворювання та встановлення інвалідності стало виконання обов’язків на ЧАЕС в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого Серії КИО 2 № 005215 від 20.12.2006 року, виданої Київською обласною спеціалізованою МСЕК, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_5 становить 80 % з 19.12.2006 року у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
19.11.2006 року НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_5 страхову суму в розмірі 6800 грн. (85 х х 100 х 80 %), відповідно до ст. 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якою передбачено, що нарахування страхової суми з державного обов»язкового особистого страхування військовослужбовців відповідно до ст. 16 Закоун України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснюється, виходячи із рівня 85 грн.
При визначенні та виплаті страхової суми НАСК «Оранта» не застосувала ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-IV, згідно якої сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року становила 366 грн на місяць.
18.12.2007 року ОСОБА_5 звернувся з заявою до Київської обласної дирекції НАСК «ОРАНТА» з проханням проведення перерахунку та виплати йому належної страхової суми, однак листом від 28.12.2007 року НАСК «Оранта» відмовила йому в задоволенні заяви.
ОСОБА_5 звернувся з позовом до ГУ МВС України в Київській області, НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої втратою здоров’я.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 24.06.2008 року позов задоволено: стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_5 невиплачену суму одноразової допомоги в розмірі 22480 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 коп.).
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач ГУ МВС України в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції вважав, що належним відповідачем по даній справі є МВС України в особі ГУ МВС України в Київській області, при цьому суд першої інстанції посилався на Постанову КМ України № 707 від 12.05.2007 року «Про затвердження Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги у разу загибелі (смерті) або інвалідності працівників міліції» з прийняттям якої втратили чинність постанови КМ України № 59 від 29.06.1991 року та № 627 від 19.11.1992 року, відповідно до якої на Міністерство внутрішніх справ було покладено обов’язок завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 01 січня 2007 року.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо необхідності визнати неправомірною відмову ГУ МВС України в Київській області про здійснення перерахунку та виплати страхової суми позивачу, оскільки страховий випадок з ним стався 19.12.2006 року, тобто до 01.01.2007 року, тому суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з ГУ МВС України в Київській області належну страхову суму розмірі 22480 грн.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на слідуюче.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Постановою КМ України № 707 від 12.05.2007 року «Про затвердження Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги у разу загибелі (смерті) або інвалідності працівників міліції» передбачено, що на Міністерство внутрішніх справ покладено обов’язок завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 01 січня 2007 року, а тому зобов’язання по виплаті страхової суми позивачу в належному розмірі перейшло безпосередньо до Міністерства внутрішніх справ України, а не до ГУ МВС України в Київській області.
За таких умов, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення на його користь невиплаченої суми одноразової допомоги в розмірі 22480 грн. були заявлені до неналежного відповідача ГУ МВС України в Київській області, судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, оскаржувану постанову не можна визнати законною і обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України ,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області задовольнити, постанову Таращанського районного суду Київської області від 24 червня 2008 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про відшкодування шкоди, завданої втратою здоров’я відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович