КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26764/08 Головуючий у 1 інстанції Арсірій Р.О.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2008 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
За результатами проведеної виїзної планової перевірки ЗАТ «Автомобільна група «Віпос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт від 19.06.2007 року №1524/23-03/24581332, яким зафіксовано порушення п.п. 5.2.1.п. 5.2, пп. 5.4.3. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки відповідачем були направлені позивачу податкові повідомлення-рішення: від 04.07.2007р. №0005212303/0 та №0005222303/0, від 11.09.2007р. №0005212303/1 та №0005222303/1, від 05.12.2007р. №0005212303/2 та №0005222303/2, від 12.02.2008р. №0005212303/3, №0005222303/3 та №0001122303/3.
ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС» звернулось з позовом до ДПІ в Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2008 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва: від 04.07.2007р. №0005212303/0 та №0005222303/0, від 11.09.2007р. №0005212303/1 та №0005222303/1, від 05.12.2007р. №0005212303/2 та №0005222303/2, від 12.02.2008р. №0005212303/3, №0005222303/3 та №0001122303/3.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що під час проведеної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року було виявлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат позивача сум, пов’язаних із гарантійним обслуговуванням товарів (гарантійні роботи) у розмірі 5 940 399,28 грн. (у т. ч. ПДВ) за перевіряємий період та донараховано податку на прибуток, згідно п. 3.1.2 акту перевірки в розмірі 1 237 583,18 грн. за періоди: 3 кв. 2005 р. – 263 504,50 грн., 4 кв. 2005 р. – 228 058,75 грн., 1 кв. 2006 р. – 162 882,50 грн., 2 кв. 2006 р. – 250 957,00 грн., 3 кв. 2006 р. – 176 751,00 грн., 4 кв. 2006 р. – 155 429,25 грн.
Крім того позивачем безпідставно до складу валових витрат включені витрати на придбання катеру Chapartal 2005 р. випуску, причепа до нього «Magic Trailer TALS 2682 для перевозки човнів», послуги із відстою катера, виготовлення акваріуму, фонтану та їх обсдуговування, що привело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток, а також до складу податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно включено суму ПДВ, сплачену при придбанні зазначених катеру та причепу. До складу податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно включено суму ПДВ, сплачену при придбанні акваріуму, фонтану та послуг по їх обслуговуванню, в результаті чого було занижено чисту суму зобов’язань з ПДВ.
Позивачем також безпідставно віднесено до складу амортизаційних відрахувань суму амортизаційних витрат на придбання вищезазначених катера та причепа у розмірі 118 235,42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС», суд першої інстанції посилався на те, що позивач виступає організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів «Ауді» за рахунок виробника цих товарів «Ауді АГ» (концерн Volkswagen) у відповідності до умов укладеного договору про поставку продукції марки «Ауді» на Україну та умов гарантії, в яких обумовлено фінансове забезпечення витрат покупця – ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС» по гарантії на товар. Гарантійне обслуговування проданих автомобілів марки «Ауді» здійснюється через сервісні станції дилерської мережі, а тому позивач не зобов’язаний був вести облік запчастин, які йшли на гарантійне обслуговування.
При віднесенні до господарської діяльності підприємства операцію з придбання та експлуатації катера Chapartal 2005 р. випуску, причепа до нього «Magic Trailer TALS 2682» та послуги із відстою катера, а також проведеної підготовки нового офісного приміщення ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС» до прийому офіційних делегацій, VІР – клієнтів та проведення святкових заходів, презентацій, позивачем вимоги податкового законодавства порушені не були, так як зазначені операції були здійсненні з метою розвитку господарської діяльності підприємства.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на слідуюче.
Підпунктом 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 168/97-ВР передбачено, що до витрат підприємства відносять будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.
У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцям, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.
Під час проведеної перевірки було встановлено, що позивачем обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування) не ведеться, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач не зобов’язаний був вести облік запчастин, є помилковим.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 5.1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Однак, позивач в порушення зазначених вимог, не маючи наміру використовувати в господарській діяльності, відніс витрати на придбання катера, причепа, їх відстою та виготовлення і обслуговування акваріумного комплексу, фонтану до валових витрат, а тому помилковим є також висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем даних витрат до валових витрат, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Позивачем не доведено того, що придбання катера, причепа, встановлення в офісному приміщенні настінного фонтанного оздоблення та акваріумного комплексу, а також вжиття заходів щодо обслуговування зазначених об’єктів відноситься до його господарської діяльності, оскільки вимогами п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 7.11 Закону, та витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).
Відповідно до вимог п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріалних активів для власного виробничого використання.
Згідно з вимогами п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарські й діяльності платника податку.
Віднесення до складу амортизаційних відрахувань позивача суму амортизації витрат на придбання катеру та причепу у розмірі 118 235,42 грн. є незаконним, так як зазначені витрати не можна віднести до витрат, що пов’язані з господарською діяльністю підприємства.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень діяв в межах та у спосіб, визначений законом, підстав для скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень суд апеляційної інстанції не вбачає.
За таких умов, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, тому воно відповідно до вимог п. 4 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2008 року скасувати.
Постановити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович