КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-35925/08 Головуючий у 1 інстанції: Кочан В.М.
Доповідач: Ситников О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:
головуючого судді: Ситникова О.Ф.
суддів: Літвіної Н.М.
Хрімілі О.Г.
при секретарі: Коваленко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» Київської міської державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії по реєстрації права власності,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2008 року позовні вимоги задоволені, а саме:
Зобов’язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 106,2 кв. м.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., 21.03.2008р. за реєстром № 2812, внесеного до Державного реєстру правочинів 21.03.2008р., ОСОБА_2 є покупцем квартири АДРЕСА_1.
Позивачка звернулася до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна", подавши всі документи, необхідні для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, але відповідачем не було здійснено реєстрацію права власності у строк, встановлений законом та відмовлено у здійсненні реєстрації.
Правовідносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р., а також іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 23 цього закону, державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.
При цьому, державна реєстрація обмежень речових прав проводиться в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав. Датою і часом державної реєстрації обмежень вважається дата і час обліку заяви в місцевому органі державної реєстрації прав.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 24 зазначеного закону, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна.
Нормами ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації права, до того ж забороняється відмовляти у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим законом.
Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено представником відповідача, що крім листів начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в м. Києві та листа начальника Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві про заборону на проведення будь-яких дій по відчуженню вказаної квартири інших повідомлень про наявність заборон до відповідача не надходило.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано належних доказів існування підстав для відмови у державній реєстрації права на нерухоме майно то дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками рішення суду першої інстанції та додатково зазначає, що відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про обмеження щодо реєстрації права власності об’єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу то відповідно, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків рішення суду першої інстанції. Рішення суду є законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2008 року – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ситников О.Ф.
Судді: Коротких А.Ю.
Літвіна Н.М.