АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року м. Чернівці

справа № 722/918/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Одинака О. О., Перепелюк І.Б.

секретар Герман Я.І.

позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідач ОСОБА_8,

треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши без участі учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_8, на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2017 року у справі за позовом про визнання недійсними договорів на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень (головуючий у суді першої інстанції - суддя Ратушенко О.М.),

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Зазначали, що відповідно 04 серпня 2005 року, 06 червня 2005 року, 21 червня 2005 року, 03 квітня 2006 року, 09 серпня 2005 року, 05 вересня 2005 року та 11 жовтня 2005 року на підставі укладеного в усній формі договору доручення між ними та відповідачем ОСОБА_8 вони надали останньому нотаріально посвідчені довіреності, якими уповноважили ОСОБА_8 та ОСОБА_13 оформити всі необхідні документи, пов'язані з одержанням державних актів на право власності на земельні ділянки, після чого розпоряджатися ними на власний розсуд (продати, обміняти, здати в оренду, передати в іпотеку).

Відповідач ОСОБА_14, оформивши правовстановлюючі документи, з 2005 року по квітень 2017 року користувався належними їм земельними ділянками без сплати будь-якої орендної плати.

Також зазначали, що 06 квітня 2017 року між відповідачем та третіми особами ОСОБА_9, ОСОБА_10 були укладені безстрокові договори про встановлення права користування їх земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), які зареєстровано у державного реєстратора Новодністровської міської ради.

Посилаючись на те, що про намір укласти вказані договори відповідач їх (позивачів) не повідомляв, істотні умови договорів, зокрема, строк дії з ними не погоджував, примірник договору не надав, і що укладаючи указані договори, відповідач діяв не в їхніх інтересах, на підставі зловмисної домовленості із третіми особами та з перевищенням повноважень, наданих йому в довіреності, просили визнати недійсним укладені між ним та третіми особами договори емфітевзису та скасувати відповідні рішення про їх державну реєстрацію.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладені 06 квітня 2017 року між ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_9 з другої сторони.

Визнано недійсними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 06 квітня 2017 року між ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_10 з другої сторони.

Скасовано усі рішення державного реєстратора при виконавчому комітеті Новодністровської міської ради Чернівецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки за указаними договорами.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_11 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі та їх представники просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм процесуального права, що згідно з п. 4 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.

Предметом спору є визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та як наслідок скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Отже сторонами у договорах на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з однієї сторони є власники земельних ділянок, а з другої сторони - землекористувачі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 26 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 пред'явлено не до землекористувачів як сторони правочинів, а до ОСОБА_8, який діяв в договорах, як представник позивачів - власників земельних ділянок та сторін правочинів.

Відповідно до ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України (у редакції 2004 року, яка була чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення) на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.

Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК).

Водночас, зважаючи на предмет спору, суть спірних правовідносин, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі ОСОБА_15, ОСОБА_10, які є належними сторонами оспорюваних договорів та особами, яких безпосередньо стосуються оспорювані договори, як співвідповідачів. Однак ОСОБА_15 та ОСОБА_8 брали участь у справі як треті особи.

Процесуальні права, передбачені ЦПК України, третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес, права відповідача значно ширші ніж права третьої особи.

Тому участь ОСОБА_15 та ОСОБА_10 у справі як третіх осіб унеможливлює вирішення спору по суті позовних вимог.

При цьому, на порушення зазначених норм процесуального права, суд першої інстанції не звернув уваги, що без участі у справі належних відповідачів обґрунтованість позовних вимог не перевіряється.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК).

Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_15 та ОСОБА_8, що не були залучені до участі у справі як співвідповідачі.

Зважаючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений права на стадії апеляційного розгляду ініціювати питання про притягнення до участі у справі інших співвідповідачів чи заміну первісних відповідачів належними, у цій справі, на часткове задоволення апеляційної скарги, є підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким у позові слід відмовити.

З огляду на непред'явлення позову до усіх належних відповідачів доводи заявника про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального є передчасними.

З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи позивачів, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про відповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

У такому разі обґрунтованість позовних вимог по суті не перевіряється.

Відповідно до правил, викладених у ст. 141 ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, з позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на користь відповідача - ОСОБА_8 слід стягнути з кожного по 1206 грн 85 коп - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (з розрахунку: 8448/7).

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 376, ст. 382 ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 по 1206 (одній тисячі двісті шість) гривень 85 коп. з кожного - витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 19 лютого 2018 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: О.О. Одинак

І.Б. Перепелюк