Справа № 357/9161/17

2/357/678/18

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Л. М. ,

при секретарі - Вангородська О. С.,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2016 року по справі № 357/10111/16-ц було стягнуто з відповідача на її користь за час вимушеного прогулу з 18.08.2016 року по 30.11.2016 року 33 999,24 грн., дану суму нараховано згідно до наданих відповідачем відомостей, також вказаним рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ № 386-к від 18.08.2016 року про звільнення її з посади начальника головного фінансово-економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, визнано, що відповідачем неодноразово відбувалось порушення її прав, що полягало у перешкоджанні виконання своїх посадових обов'язків, доручень, позбавлення частини премії та інше. Також з надуманих підстав наказом від 21.01.2015 року № 08-к та наказом від 01.01.2016 року їй був незаконно зменшений розмір щомісячної надбавки за високі досягнення у праці, яка була їй встановлена відповідно до діючого Положення за наказом відповідача від 25.11.2013 року у розмірі 50 % посадового окладу. Позивач просила суд зобов'язати відповідача провести перерахунок належних їй грошових коштів /премії, матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення/, втрачених в результаті надуманих підстав починаючи з січня 2015 року, поновивши надбавку за високі досягнення у праці у розмірах станом на 2013 рік /50 %/; обрахувати та виплатити в повному обсязі належну їй заробітну плату з січня 2015 року до моменту звільнення 18.08.2016 року, за період вимушеного прогулу з 18.08.2016 року по 30.11.2016 року та за період з 01.12.2016 року по 16.01.2017 року; обрахувати та виплатити суми індексації втрачених належних їй грошових коштів в результаті надуманих підстав, починаючи з січня 2015 року по 16.01.2017 року відповідно до діючого законодавства.

Позивачем в судовому засіданні надано письмову заяву про уточнення позовних вимог /а.с.101-103/, в якій вона просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок належних їй грошових коштів /премії, відпускних, лікарняних листків по тимчасовій втраті працездатності, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення побутових проблем/, поновивши надбавку за високі досягнення у праці у розмірі станом на 2013 рік /50 %/ та з урахуванням щомісячних премій без урахування безпідставних їх знижень за період з серпня 2014 року по 30.11.2016 року, та виплатити їх; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити їй належну заробітну плату за період з 01.12.2016 року по 16.01.2017 року відповідно до запису в трудовій книжці; зобов'язати відповідача обрахувати та виплатити суми індексації втрачених належних їй грошових коштів за період з серпня 2014 року по 16.01.2017 року відповідно до діючого законодавства.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду було надіслано письмові заперечення відповідача на позовну заяву.

За ухвалою суду від 06.12.2017 року /а.с.121/ до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Фонд соціального страхування України, представник якого в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши позивача, оглянувши матеріали справи, цивільну справу № 357/10111/16-ц 2/357/3890/16, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника головного фінансово-економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 14 листопада 2013 року на підставі наказу № 525-к від 14.11.2013 року, за наказом № 386-к від 18.08.2016 року її звільнено з посади за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП України.

Наведені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача та копіями вказаних наказів /а.с. 11, 17, 26/.

Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2016 року по справі № 357/10111/16-ц 2/357/3890/16 визнано незаконним та скасовано наказ № 386-к від 18.08.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлено її на посаді начальника головного фінансово-економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, стягнуто з Виконавчої дирекції Фонду на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 18.08.2016 року по 30.11.2016 року 33 999 грн.24 коп.; це рішення суду набрало законної сили 17.02.2017 року відповідно до ухвали апеляційного суду Київської області, якою апеляційну скаргу відповідача на вказане рішення суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто апелянту, що слідує з матеріалів оглянутої судом цивільної справи № 357/10111/16-ц 2/357/3890/16.

В судовому засіданні також встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем видано наказ № 30-к від 16.01.2017 року « Про поновлення на роботі ОСОБА_1.» /а.с.24/, відповідно до якого позивача поновлено на займаній нею до звільнення посаді з 19.08.2016 року, а за наказом № 31-к від 16.01.2017 року позивача звільнено з роботи 16.01.2017 року за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України /а.с.25/.

Як вбачається зі змісту наведених вище наказів, позивачу нараховано до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2016 року по 30.11.2016 року /за рішенням суду/, компенсацію за невикористані 20 календарних днів відпустки за період роботи з 19.08.2016 року по 16.01.2017 року.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити їй належну заробітну плату за період з 01.12.2016 року по 16.01.2017 року відповідно до запису в трудовій книжці.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В судовому засіданні встановлено, що поновивши позивача на займаній нею посаді з 19.08.2016 року після того, як судом було встановлено незаконність її звільнення, відповідач звільнивши її за угодою сторін 16.01.2017 року не провів з нею повного розрахунку, а саме: їй не було нараховано та виплачено заробітну плату з 01 грудня 2016 року по день звільнення -16 січня 2017 року, про що свідчать наведені вище накази, відомості персоніфікованого обліку про застраховану особу, надані ГУ ПФУ в Київській області /а.с.45/.

А тому вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок належних їй грошових коштів /премії, відпускних, лікарняних листків по тимчасовій втраті працездатності, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення побутових проблем/, поновивши надбавку за високі досягнення у праці у розмірі станом на 2013 рік /50 %/ та з урахуванням щомісячних премій без урахування безпідставних їх знижень за період з серпня 2014 року по 30.11.2016 року, та виплатити їх, то суд виходить з наступного.

За ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до положень ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Ст.2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Ст.21 вказаного Закону передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Як роз'яснено в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються

зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи

фінансування.

В судовому засіданні встановлено, що постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 127 від 25.12.2003 року затверджено Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яке є діючим із змінами та доповненнями /а.с. 39-42/, яким визначено умови оплати та стимулювання праці працівників апарату Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконавчих дирекцій відділень Фонду в областях, районних /міжрайонних/, міських виконавчих дирекцій відділень Фонду.

Відповідно до п.1.2 Положення працівникам Фонду встановлюються посадові /місячні/ оклади на базі Тарифної сітки оплати праці керівних працівників та спеціалістів Фонду, щомісячні надбавки до посадових окладів, виплачуються премії за результатами роботи, матеріальна допомога, а також інші надбавки відповідно до чинного законодавства.

Щомісячна надбавка за високі досягнення у праці згідно з п.3.1 Положення встановлюється керівним працівникам, спеціалістам і службовцям у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Надбавки за високі досягнення у праці встановлюються відповідно до ступеня участі працівника у реалізації заходів щодо функціонування Фонду. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи, невиконання в повному обсязі посадових обов'язків, порушення трудової дисципліни працівниками, надбавки за високі досягнення у праці скасовуються або зменшуються.

Згідно п.3.4 Положення конкретні розміри надбавок в межах фонду оплати праці встановлюють: правління Фонду - директору виконавчої дирекції Фонду; директор Виконавчої дирекції Фонду -заступникам директора і працівникам Виконавчої дирекції Фонду, директорам виконавчих дирекцій відділень Фонду та їх заступникам.

Надбавки встановлюються один раз на рік на початку календарного року після аналізу роботи робочого органу за минулий рік. Як виняток, за наявності відповідної мотивації, вони можуть переглядатися протягом року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 на підставі наказу від 26.11.2013 року № 548-к було встановлено щомісячну надбавну за високі досягнення у праці у розмірі 50 % посадового окладу з 25.11.2013 року /а.с.12/.

Згідно наказу № 08-к від 21.01.2015 року затверджено з 01 січня 2015 року надбавки за складність, напруженість у роботі та за високі досягнення у праці працівникам Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно з додатками 1 і 2, що стверджується копією цього наказу /а.с.13/.

Додатком 1 до даного наказу /а.с.14/ визначено розмір надбавки за високі досягнення у праці до посадового окладу працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, усім працівникам Фонду, крім позивача, визначено розмір надбавки -50 % посадового окладу, позивачу ОСОБА_1 -начальнику головного фінансово-економічного управління -10 % посадового окладу.

Наказом № 39-к від 28.01.2016 року затверджено з 01 січня 2016 року надбавки працівникам Виконавчої дирекції Фонду за складність, напруженість у роботі та за високі досягнення у праці згідно з додатками 1 і 2 /а.с.176/, а Додатком 1 визначено розмір надбавки за високі досягнення у праці до посадового окладу працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в т.ч. позивачу ОСОБА_1 -начальнику головного фінансово-економічного управління -20 % посадового окладу /а.с.177/.

Отже, надбавка за високі досягнення у праці працівникам Фонду встановлена відповідним локальним нормативно-правовим актом, яким є вказане вище Положення.

Накази про зменшення позивачу розміру цієї надбавки з 01.01.2015 року видані керівником Фонду в межах його повноважень, але зменшення розміру цієї надбавки відповідно до наведених вище в рішенні правових норм можливе лише у випадках і за умов, передбачених нормативно-правовими актами, якими визначено умови та розмір цих виплат.

А зазначеним вище Положенням передбачено підстави для скасування або зменшення розміру надбавки за високі досягнення у праці, це - несвоєчасне виконання завдань, погіршення якості роботи, невиконання в повному обсязі посадових обов'язків, порушення трудової дисципліни.

Жодного документального підтвердження наявності підстав для зменшення позивачу надбавки за високі досягнення у праці відповідачем не надано.

Крім того, рішенням суду від 30.11.2016 року у справі про поновлення позивача на роботі, на яке вказувалося вище, підтверджено незаконність звільнення позивача з роботи за систематичне невиконання своїх посадових обов'язків, таких порушень з боку позивача судом не було встановлено.

А тому суд вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести їй перерахунок та виплату грошових коштів, а саме: надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 % посадового окладу за період з 01.01.2015 року по 17.08.2016 року, оскільки за період з 18.08.2016 року по 30.11.2016 року позивачу за рішенням суду нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33 999 грн.24 коп., проведених судом розрахунків та розмір зазначеної суми позивач не оспорювала, з рішенням суду погодилася, дане рішення набрало законної сили.

Щодо вимог позивача, які стосуються зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячних премій, то судом враховуються наступні обставини.

Так, розділом IV Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено показники, умови та порядок виплати премій, а згідно п.4.8 Положення преміювання працівників Фонду здійснюється щомісячно за якісне, своєчасне і в повному обсязі виконання завдань, встановлених функціональними обов'язками, а також з урахуванням ініціативи, особистого внеску в загальні результати роботи.

Премія нараховується на посадовий /місячний/ оклад з урахуванням надбавок за високі досягнення у праці та вислугу років, а також за складність, напруженість у роботі, що встановлюється робітникам за фактично відпрацьований час. Розмір премії кожного працівника залежить від його особистого вкладу в загальні результати роботи, але не може бути більше, ніж середньомісячна заробітна плата працівника за результатами роботи за рік /п.4.2 Положення/.

Пунктом 4.4 Положення передбачено, що працівники можуть бути позбавлені премії до 100 відсотків за невчасне /неналежне/ виконання своїх функціональних обов'язків.

Рішення про це приймає своїм наказом директор виконавчої дирекції з урахуванням пропозицій заступників директора та керівників структурних підрозділів.

В матеріалах справи є копії наказів про преміювання працівників Виконавчої дирекції Фонду за період з січня 2016 року по липень 2016 року включно /а.с. 155-171/, в яких визначено розмір премії у відсотках щомісячно від суми посадових окладів з урахуванням надбавок за високі досягнення у праці та вислугу років, а також за складність, напруженість у роботі працівникам Фонду, додатком до наказів визначено конкретний розмір премії кожного працівника, в т. ч. позивача.

З матеріалів справи, а саме: розрахункових листів по заробітній платі /а.с.46-57/ вбачається, що посадовий оклад позивача становить 4398 грн.; визначений наказами розмір премії у відсотках до посадового окладу за період з січня 2016 року не співпадає з розміром премії, яку було виплачено позивачу та вказано в розрахункових листах по оплаті праці.

Будь-яких доказів того, що позивачу було зменшено розмір щомісячної премії у вказаний період, відповідачем суду не надано.

Оскільки премія нараховується на посадовий /місячний/ оклад з урахуванням надбавок за високі досягнення у праці та вислугу років, а також за складність, напруженість у роботі, судом зобов'язано відповідача провести перерахунок позивачу надбавки за високі досягнення у праці починаючи з 01.01.2015 року, що вплине на суму премії, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячних премій позивачу з урахуванням їх розміру, встановленого наказами по Фонду за період з січня 2015 року по 17.08.2016 року.

Згідно розрахункових листів по оплаті праці, за період з січня 2015 року по серпень 2016 року позивачу нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення /серпень 2015 року/, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань /лютий 2015 року, березень 2016 року/, проведено оплату чергових відпусток, листків непрацездатності.

Згідно п.6.1 зазначеного вище Положення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення працівникам Фонду надається в розмірі середньомісячної заробітної плати.

За нормами п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 /зі змінами/ обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають

дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджено постановою КМ України № 1266 від 26.09.2001 року /в редакції постанови КМ України № 439 від 26.06.2015 року/ розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Оскільки суд прийшов до висновку щодо необхідності зобов'язати відповідача провести перерахунок позивачу надбавки за високі досягнення у праці, щомісячної премії за період з 01.01.2015 року, які включаються при розрахунку середнього заробітку, то підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення /серпень 2015 року/, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /лютий 2015 року, березень 2016 року/, оплати чергових відпусток, оплати за листками непрацездатності за період з 01.01.2015 року по 17.08.2016 року.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок оплати праці з серпня 2014 року по 30.11.2016 року, обрахувати та виплатити суми індексації втрачених належних їй грошових коштів за період з серпня 2014 року по 16.01.2017 року, то доказів для обґрунтування цих вимог суду не надано, тоді як за ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно норм ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За ч.2 цієї статті у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком /ст.238 КЗпП/.

В постанові від 27.10.2016 року у справі № 6-1395цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію стосовно того, що проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Оскільки відповідач не виплатив позивачу всіх належних при звільненні сум по даний час, то суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

На підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 94, 97, 116, 233, 238 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 /зі змінами та доповненнями/, Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджено постановою КМ України № 1266 від 26.09.2001 року /в редакції постанови КМ України № 439 від 26.06.2015 року/, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності /код 25885944, 04070, м. Київ, вулиця Боричів тік, 28/ провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ заробітну плату за період роботи на посаді начальника головного фінансово-економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 01 грудня 2016 року по 16 січня 2017 року; провести перерахунок та виплату надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків від посадового окладу з 01 січня 2015 року по 17 серпня 2016 року; щомісячних премій з урахуванням їх розміру, встановленого наказами по Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01 січня 2015 року по 17 серпня 2016 року; матеріальної допомоги на оздоровлення /серпень 2015 року/, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /лютий 2015 року, березень 2016 року/; оплати чергових відпусток, оплати за листками непрацездатності за період з 01 січня 2015 року по 17 серпня 2016 року.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 19.02.2018 р.

Суддя Л. М. Кошель