ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. | Справа № 12/136-1837 |
15 год. 00 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Александрову В.В.
Розглянув справу
розглянув справу:
за позовом: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, м.Львів
до відповідача: Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Тернопіль
про: скасування рішення №278 від 22.03.2006р.
за участю представників сторін:
позивача:
відповідача:
Суть справи:
Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Тернопіль, надалі відповідач, про скасування рішення №278 від 22.03.2006р.
Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем при винесенні оспорюваного рішення неправильно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого не прийняті до зарахування витрати в сумі 749,84 грн., понесені БУ-2 по оплаті листка непрацездатності Кулик Л.Й., а також неправомірно накладено штраф в сумі 374,92 грн.
Представники сторін в судове засідання, 06.06.2006р., не з’явилися.
У поданому суду запереченні на позов №01-21 від 16.05.2006р. відповідач позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що сума допомоги 749,84 грн. по тимчасовій непрацездатності, яку позивач виплатив гр. Кулик Л.Й. обґрунтовано не прийнята до зарахування витрат, за що на підставі ст. 30 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” застосовано штраф в розмірі 50%, що складає суму 374,92 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно наказу позивача №109 від 08.11.2004р. гр. Кулик Л.Й. прийнята на роботу з 08.11.2004р. маляром на виконробську дільницю №1.
30 грудня 2005 року вказівкою №3 Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2 „Про режим роботи в січні місяці 2006 року” в зв’язку із зменшенням обсягів БМР і січні місяці 2006 року, з метою раціонального використання робочого часу, недопущення скорочення чисельності працюючих, запобігання простою зобов’язано, зокрема при відсутності завантаження виконробських дільниць обсягами робіт, забезпечено скорочення робочого часу згідно чинного законодавства шляхом закриття дільниць і наданням відпусток без збереження заробітної плати всім їх працівникам.
Разом з тим, згідно листків непрацездатності серії ААЕ №447579, №034711, №447870 гр. Кулик Л.Й. перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 07.12.2005р. по 25.01.2006р. і згідно запису у листку непрацездатності №447870 продовжує хворіти.
Як встановлено судом, Тернопільською транспортною прокуратурою була проведена перевірка Будівельного управління №2 щодо дотримання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, якою виявлені істотні порушення закону.
Як зазначено у приписі Тернопільської транспортної прокуратури „Про усунення порушень закону” №229-06 від 23.02.2006р. в порушення вимог діючого законодавства працівнику БУ-2 гр. Кулик Л.Й., яка має право на отримання такої допомоги, адміністрація БУ-2 безпідставно відмовила в нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання по листку непрацездатності №034771, виданого 27 грудня 2005 року клінічною лікарнею на ст. Тернопіль Прокурором було зобов’язано нарахувати та виплатити гр. Кулик Л.Й. допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до поданого позивачем до матеріалів справи розрахункового листка-7689 гр. Кулик Л.Й. за лютий місяць 2006 року останній виплатили 749,84 грн. допомоги.
14 березня 2006 року працівниками Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової витрати працездатності проведена перевірка позивача, за результатами якої складений Акт перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів за період з 01.01.2006р. по 01.03.2006р.
Як зафіксовано в Акті перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем ст. ст. 35, 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, а саме неправомірні витрати склали 749,84 грн.
Акт перевірки підписаний представником позивача із запереченнями, з посиланням на те, що дана переплата виплачена по припису прокурора.
У додатку №1 перевіряючими зазначено, що на підставі вказівки по управлінню від 30.12.2005р. №3 погодженої з профкомом в січні 2006 року з 3 по 23 число робота виконробських дільниць, в тому числі і бригади, в якій працювала гр. Кулик Л.Й. всім працівникам наданні відпустки без збереження заробітної плати. Графіки роботи виробничих підрозділів та окремих працівників не складалися.
Таким чином, факту втрати заробітної плати гр. Кулик Л.Й. за період з 03.01.2006р. по 23.01.2006р. не встановлено і виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за години, які не підлягають оплаті (п. 20 Порядку №1266 від 26.09.2001р.) за рахунок коштів соціального страхування в сумі 749,84 грн. є неправомірним.
22 березня 2006 року Виконавчою дирекцією Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення №278 „Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яким за порушення п. 5.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та використання коштів Фонду, ст. 30 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, керуючись п.п. 6 п. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” не прийнято до зарахування витрат в сумі 749,84 грн. та стягнуто штрафу в сумі 374,92 грн. Дане рішення і оскаржується позивачем.
Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, надалі Закон №2240-14, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Пункт 1 статті 4 Закону №2240-14 передбачає, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають, зокрема застраховані громадяни України.
Згідно із статтею 5 Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав. Відповідно до статті 6 Закону загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання.
Статтею 34 Закону №2240 передбачено, що за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг як допомога по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до статті 35 Закону №2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві. Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, визначаються Законом України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”.
Відповідно до п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою КМУ від 26.09.2001р. №1266, сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті.
Разом з тим, норми Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” –стаття 36 встановлюють підстави для відмови в надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято оспорюване рішення на підставі даних Акту перевірки та додатку №1 до нього, з посиланням на порушення позивачем ст. ст. 35, 36 Закону №2240, а саме нарахування допомоги по тимчасовій втраті працездатності гр. Кулик Л.Й. під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Однак, з такими висновками погодитися не можна, з огляду на наступне: виключний перелік підстав, наявність яких унеможливлює надання допомоги по тимчасовій непрацездатності особам визначений статтею 36 Закону, а як підтверджено матеріали справи позивачем видана вказівка від 30.12.2005р. №3 про надання відпусток без збереження заробітної плати всім працівникам.
Однак, згідно поданих позивачем листків непрацездатності №447579, 034711 та №447870 гр. Кулик Л.Й., яка працює на підприємстві позивача згідно наказом №109 від 08.11.2004р. перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікування з 07.12.2005р. по 25.01.2006р., із виданою вказівкою позивача не ознайомлена, що підтверджується відсутністю її підпису, а також заяви на надання такої відпустки не подавала. Доказів, які б підтверджували заперечення відповідача щодо перебування гр. Кулик Л.Й. у відпустці без збереження заробітної плати судом не здобуто та відповідачем не представлено.
Разом з тим, на вимогу ухвали суду від 26.04.2006р. позивач представив табель обліку використання робочого часу і підрахунку заробітку за січень місяць, згідно якого гр. Кулик Л.Й. протягом 31 днів нєез’являлася на роботу у зв’язку з перебуванням на лікуванні.
З огляду на викладене, суд вважає правомірними дії позивача, який будучи страхувальником при настанні у застрахованої особи – гр. Кулик Л.Й. страхового випадку (події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення) виконав обов’язки, покладені на нього статтею 27 Закону №2240 стосовно оплати застрахованій особі відповідного виду матеріального забезпечення і скасовує прийняте Виконавчою дирекцією Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності рішення про неприйняття до зарахування витрат в сумі 749,84 грн. та стягнення штрафу в сумі 374,92 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем, а відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 94, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №278 від 22.03.2006р. про не прийняття до зарахування витрат в сумі 749,84 грн. та про стягнення штрафу в сумі 374,92 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, вул. Гоголя,1, м.Львів, - 3 грн. 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.
4. Видати наказ.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „13” червня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук