ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 р. Справа № 2а-18591/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,
з участю представника позивача Гриценко В.І.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритого судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат,
ВСТАНОВИВ:
Луцький міський центр зайнятості звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3 809,30 грн., в тому числі 1 372,65 грн. матеріальної допомоги, 386,00 грн. витрат на проїзд до місця навчання і назад та 2 050,65 грн. затрачених державою на навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відмовилася відмовилась від працевлаштування за набутою за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття професією та всупереч вимогам частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не повернула кошти, затрачені на її навчання та виплачену їй матеріальну допомогу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що робота на яку направив позивач не була підходящою, оскільки магазин «Делікатес» приватного підприємця ОСОБА_3 працює цілодобово, а на утриманні у відповідача є малолітня дитина.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову з таких підстав.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що видами соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.
Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості організовує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.
Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (частина 2 статті 24 Закону України «Про зайнятість населення»).
З 31 жовтня 2008 року ОСОБА_2 зареєстрована в Луцькому міському центрі зайнятості як безробітна і перебувала на обліку.
Між Луцьким міським центром зайнятості та ОСОБА_2 25 листопада 2008 року укладено договір №035008112501278 про направлення останньої на перепідготовку в Волинський обласний учбовий центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК за спеціальністю (навчальною програмою) продавець продовольчих та непродовольчих товарів розряд 3 строком на 4 місяці з метою сприяння подальшому працевлаштуванні.
Пунктом 2.1.1 зазначеного договору встановлено, що громадянин (в даному випадку ОСОБА_2.) зобов’язувався приступити у визначені службою зайнятості строки до занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навиками, передбаченими навчальними планами та програмами, скласти кваліфікаційні (випускні) іспити чи інші форми контролю знань.
Представником позивача та відповідачем не заперечується виконання останнім належним чином взяті на себе, згідно договору №035008112501278 від 25 листопада 2008 року, зобов’язання.
Згідно пункту 2.2.4. договору №035008112501278 від 25 листопада 2008 року, Луцький міський центр зайнятості зобов’язувався сприяти в подальшому працевлаштування відповідно до набутої професії (спеціальності) та кваліфікації.
На виконання умов договору Луцький міський центр зайнятості направив ОСОБА_2 на працевлаштування в магазин «Делікатес» приватного підприємця ОСОБА_3, що підтверджується корінцем направлення на працевлаштування за №3500903230044004 від 24 березня 2009 року.
Як вбачається із корінця направлення на працевлаштування за №3500903230044004 від 24 березня 2009 року відповідачу відмовлено в прийнятті на роботу з причини – «відмовилася особа».
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що має на утриманні малолітню дитину та оскільки магазин «Делікатес» приватного підприємця ОСОБА_3 працює цілодобово відмовилась від роботи за набутою професію (спеціальністю).
Відповідно до абзацу 6 пункту 1статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників.
Підходящою для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід) вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідній сфері економічної діяльності в регіоні за минулий місяць. При пропонуванні підходящої роботи враховуються попередня діяльність громадянина, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, вік, досвід, а також стан ринку праці. (стаття 7 Закону України «Про зайнятість населення»).
Відповідно до частини 9 статті 7 Закону України «Про зайнятість населення» підходящою не може вважатися робота, якщо умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та про охорону праці.
Статтею 175 Кодексу законів про працю встановлено, що не допускається залучення жінок до робіт у нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Позивачем не надано суду доказів проте, що робота на яку направлялась ОСОБА_2 була підходящою для останньої або в чому виявлялася особлива необхідність.
Як вбачається із відповіді приватного підприємця ОСОБА_3 від 11.11.2009р. ОСОБА_2 відмовилась працевлаштовуватись в зв’язку з тим, що магазин «Делікатес» працює цілодобово. Факт цілодобової роботи магазину «Делікатес» підтверджується як відповіддю приватного підприємця ОСОБА_3 від 11.11.2009р., так і фіскальним чеком від 17 листопада 2009 року.
Оскільки, Луцький міський центр зайнятості направив ОСОБА_2 для працевлаштування на роботу яка не є підходящою для відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позову та стягнення коштів затрачених державою на навчання і виплаченої матеріальної допомоги.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 7, 19 Закону України «Про зайнятість населення», статті 175 Кодексу законів про працю, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законноїсили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 23 листопада 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк