ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12624/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 20 листопада 2017 року в справі № 165/2495/17 (головуючий суддя – Лизун Ю. В., м. Нововолинськ Волинської області) за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2017 року Нововолинським міським судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язання Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 квітня 2017 року.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду від 27 жовтня 2017 року адміністративний позов у частині вимог за період з 01 квітня 2017 року по 25 квітня 2017 року залишено без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Нововолинсько-Іваничівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 26 квітня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем – Нововолинсько-Іваничівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що Постановою № 265 передбачено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам, крім осіб, зазначених у п.1 цієї Постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексацій та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Тобто, відповідно до Постанови № 265 встановлення щомісячної державної адресної допомоги до розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, для достроково призначених пенсій відповідно до п.7-2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що з 01 грудня 2014 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір її пенсії становив з 01 грудня 2014 року 949 грн. (а.с.7).

ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається із копії листа Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області №169/Б-01 від 31 серпня 2017 року, згідно документів пенсійної справи позивача, розмір її пенсії відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: розмір її пенсії обчислений з урахуванням наявного страхового стажу тривалістю 35 років 09 місяців 01 день та пропорційно наявному трудовому стажу, тому у здійсненні перерахунку відмовлено. (а.с.5).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Постановою № 265 визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.01.2015 949 грн., з 01.09.20151074 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.05.2016 1130 грн., з 01.12.2016 1247 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.05.2017 1312 грн.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст.ст. 2, 6, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком і мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян.

Таким чином, у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який затверджується законом про Державний бюджет України, відповідач зобов’язаний призначити та виплачувати позивачу пенсію у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у відповідності до Постанови № 265 передбачено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам, крім осіб, зазначених у п. 1 цієї Постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексацій та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, оскільки, на думку суду, ця норма суперечить вимогам ст.8 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та їй відповідають.

Застосування положень Постанови № 265 не може позбавляти особу її конституційного права на належний рівень життя, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Крім того, Конституційний суд України у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 вказав, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні «Петриченко проти України» (Заява №2586/07) від 12 липня 2016 року визнав порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на ст.46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму. Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) та у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine) (заява № 5231/04, від 7 жовтня 2010 року).

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області – залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 20 листопада 2017 року в справі № 165/2495/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

судді ОСОБА_4

ОСОБА_5