УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
———————————————————————————————————————— * 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "01" грудня 2009 р. Справа № 18/1024
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" (м.Дніпропетровськ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)
про стягнення 43384,46грн.,
Спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України (а.с.60).
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 43384,46грн. заборгованості за поставлену продукцію, з яких: 39964,06грн. - основного боргу, 3420,40грн. - пені.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду факсограмі позивач просить суд розглядати справу без участі його представника на підставі наданих раніше доказів, посилаючись на неможливість повноважного представника прибути в судове засідання. Крім того, повідомив, що відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 2250грн., в підтвердження чого надав банківські виписки від 22.06.2009р. на суму 750,00грн., від 14.07.2009р. на суму 1000,00грн., від 16.07.2009р. на суму 500,00грн., а також повернув товар на суму 695,27грн. Таким чином просить стягнути з відповідача 37099,62грн. основного боргу та 5156,05 пені.
Раніше, позивач надавав суду розрахунок пені (а.с.57), відповідно до якого пеня відповідача складає 5397,67грн. Однак, суд не розцінює наданий позивачем збільшений розрахунок пені, оскільки позивачем не подавалась заява про збільшення чи уточнення позовних вимог відповідно до вимог ст.22 ГПК України, а також не було надано доказів доплати державного мито по збільшеній сумі позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання 01.12.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, (про що свідчить підпис відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.71).
Представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні 25.08.2009р., позовні вимоги визнав.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
06 червня 2008р. між ТОВ "Афіна-груп" (Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №308/08 (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар згідно із заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, на умовах, визначених цим договором (п.1.1).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 71992,29грн., що підтверджується видатковими накладними №ро6167, №1со2355 від 09.06.2008р., №ро6496, №1со2476 від 17.06.2008р., №ро8106 від 16.07.2008р. (а.с.17-27).
Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що розрахунки здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково.
27.01.2009 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про сплату заборгованості , яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.12-13).
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 39964,06грн.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, при подачі позову до суду позивач не врахував, що відповідач 22.06.2009р. (тобто до пред'явлення позову) частково погасив заборгованість перед позивачем на суму 750,00грн., що підтверджується банківською випискою позивача від 22.06.2009р. (а.с.73). Позовна заява датована 24.06.2009р., а направлена до суду 02.07.2009р., що підтверджується штампом відділку зв'язку на конверті, в якому позовну заяву направлено до суду (а.с.44). За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 750,00грн. заявлені безпідставно, тому в цій частині задоволенню не підлягають.
Також судом встановлено, що після пред'явлення позову до суду відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 1500,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.07.2009р. на суму 1000,00грн., від 16.07.2009р. на суму 500,00грн. (а.с.74-75), та частково повернув товар на суму 695,27грн., про що свідчить накладна на повернення товару №ФОП003987 від 14.10.2009р. (а.с.76), тому провадження у частині стягнення 2195,27грн. (1000,00грн. + 500,00грн. + 695,27грн.) необхідно припинити згідно ч.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Згідно довідки позивача (а.с.72) станом на 01.12.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 37099,62грн.
Однак, здійснивши перерахунок суми основного боргу та врахувавши проведені відповідачем проплати, господарський суд дійшов висновку, що на день прийняття рішення по справі сума основного боргу, який підлягає до стягнення, становить 37018,79грн. (39964,06грн. (сума заявлених вимог) - 2195,27грн. (сума, в якій припинено провадження у справі) - 750,00грн. (сума, в якій відмовлено у позові). Вимоги позивача в частині стягнення 80,83грн. (37099,62грн. - 37018,79грн.) не можуть бути задоволені, оскільки не підтверджуються документально, а також не були заявлені під час пред'явлення позову.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 37018,79грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 2195,27грн. за відсутністю предмету спору та відмовляє в позові частині стягнення 750,00грн. за безпідставністю.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3420,40грн. (а.с.3).
Як свідчить зміст розділу 7 договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, відповідно до розрахунку позивача (а.с.3), перевіреного господарським судом, сума пені складає 3420,40грн.
Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені не спростував.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 40439,19грн., з яких: 37018,79грн. - основного боргу, 3420,40грн. - пені. В частині стягнення 750,00грн. основного боргу суд відмовляє за необґрунтованістю. Також суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 2195,27грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст. 193, 229 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" (49000, м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 37, код ЄДРПОУ 33324489):
- 37018,79грн. основного боргу;
- 3420,40грн. пені;
- 426,34грн. витрат по сплаті державного мита;
- 309,55грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2195,27грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.
4. В позові відмовити в частині стягнення 750,00грн. основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати 3прим.:
------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу