ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2009 року Справа № 14/300-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, нотаріально посвідчена довіреність № 1177 від 05.08.2009 року; ОСОБА_2, представник, нотаріально-посвідчена довіреність №1177 від 05.08.2009 року;
від відповідача: Хомяк О.П., представник, довіреність № б/н від 03.08.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Дніпротехсервіс”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2009р . у справі № 14/300-09
за позовом : приватного підприємця ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ
до: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Дніпротехсервіс”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 129 530, 93 грн.
ВСТАНОВИВ:
В липні 2009 року приватний підприємець ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Дніпротехсервіс”, м.Дніпропетровськ про стягнення 129 530, 93 грн. заборгованості за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2009 року по справі № 14/300-09 (суддя Панна С.П.) позов задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 095 792, 76 грн.; відповідач частково оплатив поставлений товар; доказів оплати залишку заборгованості у сумі 129 530, 93 грн. відповідачем не надано і в силу приписів статей 525, 526, 599 Цивільного кодексу України позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило зазначене рішення господарського суду скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне.
Поштовий чек, наданий позивачем на підтвердження відправки на адресу відповідача вимоги про оплату боргу, підтверджує лише надання відправнику послуги прийняття до пересилання реєстрованого поштового відправлення і не підтверджує направлення відповідачу саме вимоги на оплату заборгованості.
Як вказує скаржник, оскільки позивачем не надавалась вимога про сплату коштів, то в силу приписів ч.2 ст.530, ст.т.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не набув зобовязань по сплаті коштів та не порушив прав позивача.
Крім того, скаржник зауважує, що Акт звірки розрахунків станом на 01.09.2009 року ним не узгоджений, отже вказаний Акт не є належним доказом суми, зазначеної позивачем в позовній заяві.
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають із підстав, встановлених статтею 11 наведеного Кодексу.
За період з 2006 року по 2008 рік позивачем було поставлено відповідачу продукції на суму 1 095 792, 76 грн., що підтверджується наданими позивачем накладними, а саме:
від 23.06.2008 року № 9 на суму 93 632 грн.;
від 24.07.2008 року № 10 на суму 9 240 грн.;
від 04.08.2008 року № 11 на суму 26 268 грн.;
від 21.08.2008 року № 12 на суму 42 350 грн.;
від 22.08.2008 року № 13 на суму 22 656 грн.;
від 08.10.2008 року № 14 на суму 8 096 грн.;
від 05.06.2008 року № 8 на суму 35 763 грн.;
від 14.05.2008 року № 7 на суму 27 660 грн.;
від 02.04.2008 року № 5 на суму 40 065 грн.;
від 04.04.2008 року № 6 на суму 80 304 грн.;
від 25.03.2008 року № 3 на суму 3 030 грн.;
від 27.03.2008 року № 4 на суму 6 570 грн.;
від 12.03.2008 року № 2 на суму 5 190 грн.;
від 13.12.2007 року № 40 на суму 54 477, 5 грн.;
від 24.12.2007 року № 41 на суму 24 187, 5 грн.;
від 26.11.2007 року № 38 на суму 35 022, 5 грн.;
від 05.11.2007 року № 35 на суму 13 440 грн.;
від 05.11.2007 року № 36 на суму 21 235, 2 грн.;
від 31.08.2007 року № 31 на суму 14 125 грн.;
від 16.08.2007 року № 30 на суму 50 115 грн.;
від 10.08.2007 року № 29 на суму 52 000 грн.;
від 12.07.2007 року № 26 на суму 44 857, 5 грн.;
від 15.06.2007 року № 24 на суму 28 275 грн.;
від 30.05.2007 року № 19 на суму 10 055 грн.;
від 10.04.2007 року № 15 на суму 21 475 грн.;
від 06.03.2007 року № 9 на суму 34 405 грн.;
від 19.02.2007 року № 7 на суму 23 120 грн.;
від 26.01.2007 року № 4 на суму 20 470 грн.;
від 28.12.2006 року № 38 на суму 24 620 грн.;
від 13.11.2006 року № 34 на суму 25 700 грн.;
від 21.09.2006 року № 29 на суму 16 028 грн.;
від 22.08.2006 року № 27 на суму 35 140 грн.;
від 15.06.2006 року № 19 на суму 18 595 грн.;
від 03.05.2006 року № 14 на суму 37 362, 88 грн.;
від 20.03.2006 року № 11 на суму 27 930, 08 грн.;
від 13.03.2006 року № 9 на суму 14 637 грн.;
від 14.02.2006 року № 5 на суму 6 174 грн.;
від 27.01.2006 року № 1 на суму 26 115, 6 грн.;
від 16.05.2006 року № 16 на суму 8 946 грн.;
від 20.04.2007 року № 18 на суму 6 460 грн.
Як вбачається з наданих виписок з банку позивачем надсилалися відповідачу рахунки, які останнім були частково сплачені у сумі 969 121, 83 грн.
Згідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу у сумі 242 359 грн., яка відправлена відповідачу рекомендованим листом, про що свідчить належним чином оформлена поштова квитанція (а.с. 57-59 т.1).
Борг за поставлену продукцію відповідачем був частково сплачений.
На час звернення позивача з позовом заборгованість відповідача склала 126 670, 93 грн.
Під час розгляду справи відповідачем сплачено 24 211 грн.
Доказів сплати боргу на суму 102 459, 93 грн. відповідач не надав.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Оскільки відповідач не надав доказів сплати боргу за поставлену продукцію у повному обсязі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку прор задоволення позовних вимог у сумі 102 459, 93 грн.
Що стосується 24 211 грн., які були сплачені відповідачем після звернення з позовом, то в цій частині провадження по справі підлягає припиненню по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2009 року по справі № 14/300-09 підлягає частковому скасуванню.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається скаржника, з вини якого спір доведено до суду.
Керуючись статтями 49, п.1-1 ст.80, 101-105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Дніпротехсервіс”, м.Дніпропетровськ –задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2009 року по справі № 14/300-09 –в частині стягнення 24 211 грн. скасувати.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Дніпротехсервіс”, м.Дніпропетровськ на користь приватного підприємця ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ 102 459, 93 грн. основного боргу, 1 295 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
Провадження по справі в частині стягнення 24 211 грн. припинити.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник