ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2009 р. Справа № 63/46-09
вх. № 5007/5-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Почуєв О.О., довіренність від 01.10.2009 року; відповідача - ОСОБА_2
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау", смт. Чабани
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 24476,03 грн. неустойки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача неустойку за порушення умов мирової угоди у розмірі 24476,03 грн. Позов обгрунтовано статтями 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтями 174, 218, 220, 223-225, 229, 230, 232, 234, 264-270 Господарського кодексу України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні 23.11.2009 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.
В судовому засіданні 23.11.2009 року відповідач проти позову заперечує.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, встановив наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2007 р. по справі № 29/498-07 (суддя Тихий П.В.) затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Рехау" (м. Київ, вул. Ковпака, 17, корпус 1, ЄДРПОУ 32108814) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт: НОМЕР_2 виданий Київським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 20.11.1997 р., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та припинено провадження у справі № 29/498-07.
Відповідно до зазначеної мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2007 р. по справі № 29/498-07, відповідач визнав позовні вимоги в сумі 103127,63 грн. та зобов"язався погасити заборгованість згідно до графіку, узгодженому сторонами у п.4 мирової угоди, а саме: до 19.10.2007 –3000 грн.; до 26.10.2007 –3000 грн.; до 02.11.2007 –3000 грн.; до 09.11.2007 –3000 грн.; до 16.11.2007 –3000 грн.; до 23.11.2007 –3000 грн.; до 30.11.2007 –3000 грн.; до 07.12.2007 –3000 грн.; до 14.12.2007 –3000 грн.; до 21.12.2007 –3000 грн.; до 28.12.2007 –3000 грн.; до 01.02.2008 –3000 грн.; до 08.02.2008 –3000 грн.; до 15.02.2008 –3000 грн.; до 22.02.2008 –3000 грн.; до 29.02.2008 –3000 грн.; до 07.03.2008 –3000 грн.; до 14.03.2008 –3000 грн.; до 21.03.2008 –3000 грн.; до 28.03.2008 –3000 грн.; до 04.04.2008 –3000 грн.; до 11.04.2008 –3000 грн.; до 18.04.2008 –3000 грн.; до 25.04.2008 –3000 грн.; до 02.05.2008 –3000 грн.; до 09.05.2008 –3000 грн.; до 16.05.2008 –1729,68 грн.; до 23.05.2008 - 20 397,95 грн.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов"язання відповідно до зазначеної мирової угоди виконав частково, сплатив заборгованість на суму 45000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалалх справи (аркуші справи 15-27).
Внаслідок чого, станом на 17.08.2009 р. виникла заборгованість відповідача перед позивачем яка складає 58127,63 грн.
Відповідно до п. 8 зазначеної мирової угоди, у разі порушення боржником (відповідачем) строків погашення платежів, він зобов"язаний сплатити кредитору (позивачу) неустойку у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Проаналізувавши умови мирової угоди, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що у мировій угоді сторони встановили такий від відповідальності за порушення зобов"яання, як - пеня.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку та розміру нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 6920,54 грн. за період з 25.12.2008 року по 25.06.2009 року тобто за 182 дні прострочення платежу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено пункт 8 зазначеної мирової угоди, тому позовна вимога стосовно стягнення з відповідача неустойки за порушення умов мирової угоди у розмірі 6920,54 грн., не суперечить чинному законодавству, підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт: НОМЕР_2 виданий Київським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 20.11.1997 р., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ВАТ "Родовід банк", МФО 321712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, кв. 3-4, ЄДРПОУ 32108814, р/р 26003000538000 в банку АТ "Каліон Банк Україна", МФО 300379) неустойку за порушення умов мирової угоди у розмірі 6920,54 грн., 35,47 грн. державного мита та 37,20 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову - відмовити.
Суддя
рішення підписане 23 листопада 2009 року