ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року Справа № 915/1291/17

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова,

54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 9 (код ЄДРПОУ 02066753),

про: стягнення 3606,04 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Демчук О.В. за дов. №14-68 від 14.04.2017 року;

від відповідача - Бондар Ю.О. за дов. від 28.11.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовними вимогами до відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова про стягнення 3606,04 грн., з яких:

- 3058,46 грн. - пеня,

- 547,58 грн. - 3% річних.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1364/14-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу від 29.01.2014 року щодо своєчасної оплати товару.

Ухвалою суду від 04.12.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.12.2017 року.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року розгляд справи відкладено на 18.01.2018 року на 11-00 год.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, 18.01.2018 року судом проведено підготовче засідання.

18.01.2018 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.02.2018 року.

08.02.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У поданому суду відзиві (а.с. 62-65) відповідачем зазначено наступне.

Відповідачем визнається, що за умовами договору розрахунки за спожитий газ відбуваються на підставі актів приймання-передачі газу. Але через те, що відповідач є бюджетною установою, то проведення розрахунків відбувається по іншому - шляхом реєстрації бюджетних зобов'язань, а потім проведення платежів.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до Наказу Державної казначейської служби України від 29.04.2013 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів", якими керується бухгалтер при реєстрації оплати за зобов'язаннями відповідача, документами, які підтверджують оплату природного газу (КЕКВ: 2274) (при отриманні товарів, робіт, послуг), є: 1) договір; 2) рахунок-фактура; 3) акт наданих послуг/виконаних робіт. Тобто, для реєстрації і, відповідно, розрахунку за зобов'язаннями позивач повинен надавати відповідачу разом із актом рахунок-фактуру.

На відміну від актів, які датуються останнім днем поточного місяця отримання природного газу відповідачем, рахунки-фактури датуються днем їх надсилання позивачем. З цього можна прослідити, що рахунки-фактури разом із примірниками актів були надіслані позивачем із порушенням дати, вказаної у п. 3.4. Договору (пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу).

Крім того, керуючись ст. 534 Цивільного Кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, встановленій Кодексом якщо інше не встановлено договором. Так, п. 6.4. Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості грошова сума, яка надійшла від відповідача погашає вимоги позивача у такій черговості: 1 - витрати пов'язані з одержанням виконання; 2 - інфляційні нарахування, відсотки річних, пеня, штрафи; 3 - основна сума боргу. Також, відповідно до п. 6.2. та п. 10.9 Договору при невиконанні Відповідачем вимог щодо оплати Позивач мав право обмежити передачу газу або взагалі припинити передачу до повного погашення заборгованості в порядку визначеному Постановою КМУ від 08.12.2006 р. № 1687 «Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення». Проте позивач не скористався даними правами, що свідчить про те, що його влаштовували строки розрахунків за спожитий газ.

На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.01.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1364/14-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (а.с. 12-17).

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 до Договору від 16.05.2014 року) газ, що продається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 300 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості, незалежно від визначеного відповідачем призначення платежу:

у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов'язані з одержанням виконання;

у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності ), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивачем протягом січня-березня, листопада-грудня 2014 року була проведена поставка газу відповідачу на загальну суму 297515,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- за січень від 31.01.2014 року на суму 65050,22 грн. (а.с. 19);

- за лютий від 28.02.2014 року на суму 85376,86 грн. (а.с. 20);

- за березень від 31.03.2014 року на суму 57866,64 грн. (а.с. 21);

- за листопад від 30.11.2014 року на суму 35262,00 грн. (а.с. 22);

- за грудень від 31.12.2014 року на суму 53959,99 грн. (а.с. 23).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу своєчасно не виконав, оплату здійснив з порушенням строку, визначеного пунктом 6.1 Договору, що призвело до застосування позивачем господарських санкцій до відповідача у вигляді нарахування пені в сумі 3058,46 грн. та 3% річних у сумі 547,58 грн.

З огляду на положення договору відповідач зобов'язаний був оплачувати поставку газу до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 абзацу 3 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 ст. 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Згідно із вимогами ст. 617 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 218 ГК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Протягом судового розгляду справи відповідач не довів судові відсутність своєї вини у порушенні взятого зобов'язання щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за отриманий газ.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за періоди нарахування:

- з 18.02.2014 року по 06.03.2014 року в сумі 393,87 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за січень 2014 року. Оплата здійснена 07.03.2014 року;

- з 18.03.2014 року по 29.04.2014 року в сумі 1518,07 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за лютий 2014 року. Оплата здійснена 30.04.2014 року;

- з 15.04.2014 року по 05.05.2014 року в сумі 632,57 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за березень 2014 року. Оплата здійснена 06.05.2014 року;

- з 15.12.2014 року по 25.12.2014 року у сумі 297,55 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за листопад 2014 року. Оплата здійснена 26.12.2014 року;

- з 15.01.2015 року по 22.01.2015 року у сумі 216,40 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за грудень 2014 року. Оплата здійснена 23.01.2015 року.

Загальна сума пені складає 3058,46 грн. (а.с. 10-11)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних (а.с. 10-11) за періоди нарахування:

- з 18.02.2014 року по 06.03.2014 року в сумі 90,89 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за січень 2014 року;

- з 18.03.2014 року по 29.04.2014 року в сумі 301,74 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за лютий 2014 року.

- з 15.04.2014 року по 05.05.2014 року в сумі 99,88 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за березень 2014 року.

- з 15.12.2014 року по 25.12.2014 року у сумі 31,88 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за листопад 2014 року.

- з 15.01.2015 року по 22.01.2015 року у сумі 23,19 грн. - за неналежне виконання умов договору щодо оплати газу за грудень 2014 року.

Загальна сума 3% річних за вищезазначений період складає 547,58 грн.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо необхідності застосування п.6.4 договору в частині черговості погашення вимог, а тому за рахунок передоплати за газ за грудень 2014 року, яка мала місце 26.12.2014 року на суму 18697,99 грн., мають бути погашені пеня та 3% річних, нараховані за попередні періоди (до 25.12.2014 року) на суму 3366,45 грн.

Заперечення відповідача щодо необхідності складення рахунків-фактур не приймаються судом з огляду на те, що сторонами були погоджені умови договору з приводу порядку оплати поставленого газу. Такої підстави оплати поставленого газу як отримання відповідачем рахунків-фактур від позивача умовами договору не передбачено.

Крім того, відповідач не був позбавлений права ініціювати внесення певних змін до договору з огляду на те, що він є бюджетною установою, розрахунки по зобов'язанням якої мають певну специфіку.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню лише пеня в сумі 216,40 грн. та 3% річних у сумі 23,19 грн., нараховані з 15.01.2015 року по 22.01.2015 року за неналежне виконання умов договору щодо своєчасної оплати поставки газу за грудень 2014 року, тобто позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 1 600,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 237, 238 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 9 (код ЄДРПОУ 02066753) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 216, 40 грн. та нараховані три відсотки річних в розмірі 23,19 грн., а разом 239, 59 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 9 (код ЄДРПОУ 02066753) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720) суму судового збору в розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені главою 1 розділу 4 ГПК України з врахуванням перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.02.2018 року.

Суддя А.П. Алексєєв