ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/1207/17

Провадження № 2/622/272/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участю секретаря - Попової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Золочів Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» (код ЄДРПОУ - 00375250, адреса: 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, господарським судом Харківської області порушено справу про банкрутство 15.07.2009 року, справа №19/30-06), про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив стягнути на свою користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 30926,40 грн., та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 39361,00 грн., а також просив перерахувати кошти із нарахувань на заробітну плату до Пенсійного фонду та до Державного Центру зайнятості (згідно нарахованих сум задля пенсійного стажу робітника). Крім цього просив стягнути з відповідача на свою користь заподіяну моральну шкоду, яку він оцінює у 8000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він з червня 2013 року до липня 2017 року працював охоронцем у відповідача. За час роботи йому не була виплачена заробітня плата за період - червень-грудень 2015 року, січень-березень, червень-серпень, листопад-грудень 2016 року та січень-липень 2017 року у загальній сумі 30926,40 грн. за період 22 місяці. При звільненні позивач не отримав розрахунку, тому він бажав отримати від відповідача також середній заробіток за час затримки при розрахунку у розмірі 39361,00 грн. за формулою середньої заробітної плати за місяць, що становить 1405,75 грн. * 22 місяці. Також вважав, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану, розмір якої позивач визначив у сумі 8000,00 грн. Також у прохальній частині позову просив суд зобов'язати відповідача перерахувати кошти до пенсійного фонду та державного центру зайнятості без визначення їх розміру та порядку оплати для зарахування йому стажу роботи до загального пенсійного стажу.

У судове засідання позивач, якого суд вважав за необхідне викликати, у судове засідання не прибув, надавши заяву від 14.02.2018 року, в якій він заявлені ним позовні вимоги підтримав та просив задовольнити (а.с.42).

Відповідач, якого суд вважав за необхідне викликати у судове засідання, у судове засідання не прибув, при цьому про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.41), причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи.

Враховуючи неявку всіх учасників справи суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши подані позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до думки, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Позивач 06.06.2013 року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду складач поїздів, а 19.06.2014 року був звільнений з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.36 Кодексу Законів про працю за згодою сторін. Після чого 22.01.2015 року позивач знов був прийнятий на посаду складач поїздів до відповідача та 21.07.2017 року звільнений із вказаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.21, 32, 33).

Відповідач по справі станом на день розгляду справи знаходиться у провадженні про банкрутство з 15.07.2009 року на підставі відповідної ухвали господарського суду Харківської області, що підтверджується довідкою з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських об`єднань (а.с.33-36).

На підставі наданих суду позивачем копій розрахункових листів на його ім`я його заробітна плата у відповідача склала: червень 2015 року - 72,82 грн., липень 2015 року - 68,59 грн., серпень 2015 року - 78,89 грн., вересень 2015 року - 396,52 грн., жовтень 2015 року - 1558,15 грн., листопад 2015 року - 1388,77 грн., грудень 2015 року - 73,75 грн., січень 2016 року - 53,62 грн., лютий 2016 року - 95,04 грн., березень 2016 року - 64,58 грн., червень 2016 року - 72,15 грн., липень 2016 року - 65,28 грн., серпень 2016 року - 1575,59 грн., листопад 2016 року - 2528,27 грн., грудень 2016 року - 2579,15 грн., січень 2017 року - 3004,34 грн., лютий 2017 року - 3137,60 грн., березень 2017 року - 3377,46 грн., квітень 2017 року - 2008,58 грн., травень 2017 року - 1449,61 грн., червень 2017 року - 4210,93 грн., липень 2017 року - 3061,71 грн.

Загальна сума нарахованої та не виплаченої заробітної плати позивачу з боку відповідача склала 30921,40 грн., що не узгоджується із заявленою позивачем сумою у розмірі 30926,40 грн., тому суд встановлює, що позивач завищив свої вимоги на 5,00 грн. безпідставно щодо нарахованої, однак не виплаченої заробітної плати. В іншій частині нарахована та не виплачена заробітна плата підлягає стягненню з відповідача у розмірі, встановленому судом.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені сумі мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

На підставі ч.1 стю117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, із відповідними змінами та доповненнями (надалі - Порядок).

Згідно п.2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадку, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача відповідно до вказаного порядку повинна складати як сума заробітної плати за червень-липень 2017 року (4210,93 грн. + 3061,71 = 7272,64 грн.) поділена на кількість робочих днів у вказаний період, що становить 41 день (20 днів у червні 2017 року та 21 день у липні 2017 року), а відповідно середньоденна заробітна плата позивача для вирахування затримки у виплаті заробітної плати складає 177,38 грн.

Кількість робочих днів до дня звернення до суду 18.12.2017 року з моменту звільнення позивача складає 104 робочі дні (21.07.2017 року), а відповідно сума, яка підлягає виплаті позивачеві при затримці виплати заробітної плати складає 18447,52 грн. (177,38*104), а не нараховані позивачем за своєю формулою, яка не відповідає закону 39361,00 грн. При вирахуванні вказаних сум суд виходить із заявлених вимог позивача, який вказав свої вимоги саме на день звернення до суду, а не на день постановлення судового рішення.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 8000,00 грн., то суд приходить до наступного.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд встановив, що в результаті неправомірної невиплати позивачеві заробітної плати йому було спричинено моральні переживання, з порушенням нормальних умов життя позивача, пов'язані з невиплатою заробітної плати, тому суд вважає, що з вини відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, в зв'язку з чим позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги тяжкість спричинених страждань, те, що позивачу ОСОБА_1 спричинявся психологічний стрес через порушення його законних прав на отримання винагороди за працю, що свідчить про наявність негативних наслідків, які на деякий час вплинули на спосіб життя позивача, враховуючи тривалість часу, у який позивач не отримує компенсацію за порушення його прав, а також зусилля, що повинні бути витрачені позивачем на поновлення нормального стану, суд, виходячи з положень ст. 237-1 КЗпП України та пунктів 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди», вважає, що розмір суми, яка може компенсувати позивачу спричинену шкоду, складає 1000,00 грн. замість 8000,00 грн. заявлених, що відповідає принципам розумності та справедливості. Зазначену суму суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Щодо не деталізованих вимог по перерахуванню коштів до Пенсійного фонду та державного центру зайнятості (для зарахування пенсійного стажу позивачу), то в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивач не надав ані розрахунку необхідних для сплати суму, ані належного обґрунтування стягнення вказаних сум саме на користь Пенсійного фонду та державного центру зайнятості, оскільки належним первинним утримувачем коштів, зокрема по податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внесу є органи державної фіскальної служби, які згодом розподіляють вказані кошти по відповідним фондам відповідно до їх цільової спрямованості, тому відсутність деталізації та конкретних вимог в цій частині є безумовною підставою для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених законом. На підставі ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, а судове рішення постановлено не на її користь, судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок держави у порядку відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 81, 141, 264, 265, 268, 272, п.2 ч.1 ст.274, ст.275, 278, 279, п.2 ч.1 ст.430, п.9, п.11, п.15.5 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року із відповідними змінами та доповненнями, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із державного підприємства «Івашківський спиртзавод» (код ЄДРПОУ - 00375250, адреса: 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) суму невиплаченої заробітної плати за період червень-грудень 2015 року, січень-березень, червень-серпень, листопад-грудень 2016 року та січень-липень 2017 року у загальній сумі 30921,40 (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять одна грн. 40 коп.)

Суму заробітної плати в межах платежу за один місяць у розмірі заробітної плати за останній перед звільненням місяць (липень 2017 року) у розмірі 3061,71 грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути із державного підприємства «Івашківський спиртзавод» (код ЄДРПОУ - 00375250, адреса: 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час затримки при виплаті заробітної плати у розмірі 18447,52 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста сорок сім грн. 52 коп.).

Стягнути із державного підприємства «Івашківський спиртзавод» (код ЄДРПОУ - 00375250, адреса: 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) моральну шкоду, пов'язану із невиплатою заробітної плати, у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: Кочнєв О. В.