УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Вакарук В.М., Павлишиної А.Т.,

секретаря Довжинської Н.Б.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Стецівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення права власності на будинковолодіння за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Снятинського районного суду від 07 травня 2008 року, -

встановила:

Рішенням Снятинського районного суду від 07 травня 2008 року встановлено право власності за ОСОБА_4 на будинковолодіння АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що судом не витребувано з сільської ради даних про те, до якої групи відносилось спірне господарство та не встановив хто проживав у ньому. Не притягнув суд до участі в справі і їхніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які народилися в цьому колгоспному дворі і також мають право на частку майна цього двору. Станом на 15.04.1991 року у цьому господарстві проживало п"ять осіб, які стали співвласниками спірного майна, а суд визнав право на це майно тільки за позивачем. Апелянт просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Вислухавши доповідача, апелянта та її адвоката, позивача, ОСОБА_4 та їх представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Справа № 22-ц-1323/2008 р. Головуючий у І інстанції Рожик Є.В.

Категорія 5 Суддя-доповідач Шишко А.І.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_4 відмовляється від своєї частки на користь позивача, а відповідачка не довела, що приймала участь у будівництві спірного будинковолодіння, а в ньому тривалий час не проживає.

Разом з тим, такий висновок суду є передчасним.

Із довідки Стецівської сільської ради №811 від 30.05.2008 року вбачається, що спірне господарство станом на 01.07.1990 року відносилось до суспільної групи - „колгоспники". Цього факту не заперечують і сторони.

З цієї довідки видно, що в цьому господарстві народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_6, 1985 року народження та син ОСОБА_7, 1987 року народження. У цьому ж дворі проживала баба позивача ОСОБА_8, яка померла в серпні 1998 року.

Отже, суд не врахував, що у зв"язку з прийняттям Закону України „Про власність" всі члени колгоспного двору набули право власності на майно цього двору.

Колегія суддів вважає, при таких обставинах діти позивача повинні бути залучені до участі в розгляді справи.

Не врахував суд і того, що один з членів цього двору ОСОБА_8 померла в 1998 році і після її смерті відкрилася спадщина.

Суд також не врахував, що особа може відмовитися від своєї частини майна тільки у випадках, передбачених ст.ст. 1273, 1274 ЦК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі в справі.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Снятинського районного суду від 07 травня 2008 року по даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у цей же суд іншим складом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.