ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
16 травня 2007 р. |
№ 29/386пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Першикова Є.В., |
|
суддів: |
Данилової Т.Б., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції |
|
на постанову |
від 19.02.07 Донецького апеляційного господарського суду |
|
та на рішення |
від 11.01.07 |
|
у справі |
№29/386пд |
|
господарського суду |
Донецької області |
|
за позовом |
прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції |
|
до |
1. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 2. Приватного підприємства "Акцепт-СВ" |
|
про |
визнання недійсним господарського зобов'язання |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
у засідання не прибули |
|
від відповідача 1: |
у засідання не прибули |
|
від відповідача 2: |
у засідання не прибули |
|
від ГПУ: |
Шумко Г.В., посв. |
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя 21.11.06 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та приватного підприємства "Акцепт-СВ" про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного між відповідачами за усним договором купівлі-продажу від 13.01.05, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України як такого, що укладене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також застосування реституційних наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.
Ухвалою від 22.11.06 господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі на підставі ст.ст. 61, 64, 65 ГПК України.
Рішенням від 11.01.07 господарський суд Донецької області (суддя Гаврищук Т.Г.) у задоволенні позову відмовив.
Постановою від 19.02.07 Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. -головуючий, Алєєва І.В., М'ясищев А.М.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 12.04.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, порушенням судами норм процесуального права внаслідок розгляду даного спору, який виник із публічно-правових правовідносин і віднесений до компетенції адміністративних судів, за правилами господарського судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.
Звернення прокурора Жовтневого району м. Маріуполя з позовом про визнання недійсним спірного господарського зобов'язання на підставі ст. 207 ГК України в інтересах Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції зумовлено тим, що вказана норма передбачає визнання недійсним господарського зобов'язання як такого, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Отже, даний спір стосується реалізації податковим органом своїх функцій як органу державної влади, що визначає статус цього органу в спірних правовідносинах як суб'єкта владних повноважень. Відтак вказані правовідносини за способом виникнення та регулятивним характером є адміністративними.
Проте господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.
На спори ж за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, поширюється компетенція адміністративних судів згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, який у ст. 3 визначає терміни наступним чином:
- суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
- справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, виходячи з суб'єктного складу та характеру правовідносин, даний спір є публічно-правовим, тому після набрання 01.09.05 чинності КАС України підлягає вирішенню за правилами цього кодексу, згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
В порушення цих вимог суд першої інстанції розглянув справу в порядку господарського судочинства і суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення у справі в апеляційному порядку, не звернув увагу на ці порушення. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
З огляду на таке оскаржувані рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, провадження у господарській справі як помилково порушене на підставі норм ГПК України підлягає припиненню згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а позовну заяву з матеріалами справи слід передати до господарського суду Донецької області на розгляд за правилами адміністративного судочинства зі стадії прийняття позову.
Керуючись ст.ст. 80, 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 11.01.07 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.07 у справі №29/386пд скасувати.
3. Провадження у господарській справі №29/386пд господарського суду Донецької області припинити, а позовну заяву з матеріалами справи передати до господарського суду Донецької області на розгляд за правилами адміністративного судочинства зі стадії прийняття позову.
Головуючий Є.Першиков
Судді Т.Данилова
А.Уліцький