Справа №265/597/17

Провадження №2/265/55/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М.

за участю секретаря судового засідання Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження відомостей про батька дитини, треті особа: Лівобережній відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського управління юстиції у Донецькій області; ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив виключити відомості про нього, як про батька неповнолітнього ОСОБА_4, з актового запису про народження дитини № 246 від 25.03.2008 року. Зазначив, що не є біологічним батьком дитини, оскільки на час ймовірного зачаття дитини, позивачка перебувала у фактичних подружніх відносинах з іншим чоловіком, в результаті чого народився син ОСОБА_5. В зв'язку з тим, що на момент народження дитини перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, батьком дитини був записаний він.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 2000 року, у 2001р. в них народився перший син - ОСОБА_6, а у 2008р. - другий син - ОСОБА_4, батьком яких був записаний він, оскільки перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Стверджував, що на час народження сина ОСОБА_5 не знав, що не є його біологічним батьком. Обох синів виховував як рідних, і лише у 2014р. в нього з'явились підозри у зраді, які підтвердилися у 2016р., після чого він пішов від дружини та подав позовну заяву про розірвання шлюбу, в червні 2016 року шлюб між ними був розірваний на підставі рішення суду. Пояснив що за час їх з відповідачкою перебування у шлюбі у них були сварки, але на довгий час фактичні шлюбні відносини між ними не припинялися. Пояснив, що під час їх перебування у шлюбі дружина зраджувала йому.

Відповідачка та її представник заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в його задоволенні. Відповідачка суду пояснила, що дійсно перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем з 2000 року, позивач часто зраджував їй, в зв'язку з чим вона неодноразово йшла від нього. Стверджувала, що фактичні шлюбні відносини між нею та позивачем були припинені на при кінці весни 2007 року, в той час вона пішла від позивача та вирішила утворити нову сім'ю, проживала зі старшим сином у своїх батьків. В цей період у неї були близькі стосунки з іншим чоловіком, від якого вона і завагітніла. Восени 2007 року позивач прийшов до неї с примиренням, вона повідомила йому про свою вагітність, але він запевнив що заради старшого сина він готовий поновити їх сімейні відносини, бажає зберегти сім'ю та виховувати дитину як свою рідну, просив не розказувати про ці обставини його матері. Стверджувала, що під час реєстрації народження сина ОСОБА_5, позивачу було достеменно відомо, що він не є біологічним батьком неповнолітнього сина ОСОБА_5, однак останній добровільно погодився зареєструвати дитину на своє ім'я та весь час виховував останнього як рідного сина. ОСОБА_5 й до сьогодення не знає, що позивач не є його біологічним батьком, для дитини це буде вдаром.

Від третьої особи - ОСОБА_3 надійшла до суду заява про розгляд справи без його участі, питання про вирішення суті справи відніс на розсуд суду.

Від представника третьої особи - Лівобережного відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського управління юстиції у Донецькій області надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій питання по суті справи відніс на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.

Вислухавши пояснення сторін у справі, представників позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 11.03.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено шлюб, зареєстрований Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області, про що складено актовий запис за № 109, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 11.03.2000 року.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданим 31.01.2017 року повторно Лівобережним районним у м.Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області. Відповідно до даних свідоцтва, батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

За клопотанням позивача ОСОБА_8, останній був допитаний у судовому засідання у якості свідка, надавши пояснення суду аналогічні поясненням як сторони по справі. Додатково пояснив, що він особисто звертався з заявою до відповідного відділу державної реєстрації про видачу свідоцтва про народження сина ОСОБА_5. Після розірвання шлюбу з відповідачкою вже у 2016 році знайшов медичну табличку ОСОБА_4, з якою дізнався про групу його крові, після чого почав підозрювати, що він є біологічним батьком дитини. Стверджував, що фактичні шлюбні відносини за час перебування у шлюбі були припинення тільки з лютого 2016 року, підозри про зраду дружини з'явилися у 2014 році, в момент реєстрації сина ОСОБА_5, про зради дружини не підозрював.

Проте, твердження позивача, про те, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є його біологічним батьком, спростовуються наступними доказами.

Так, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що не є біологічним батьком сина ОСОБА_5, оскільки на час ймовірного зачаття дитини, матір дитини підтримувала шлюбні стосунки з іншим чоловіком, в результаті яких, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народився син ОСОБА_5.

Звертаючись 26.04.2016 року до суду з заявою про розірванні шлюбу між ним та ОСОБА_1., позивач посилався на те, що вони з відповідачкою 11 березня 2000 року зареєстрували шлюб, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком яких є він. Вказані обставини встановлені судовим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.06.2016 року.

Не заперечуючи проти факту відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачка ОСОБА_2 зазначає, що вказана обставина, а саме, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_4, була відома позивачу ще до народження дитини, про вказану обставину останній достеменно знав і під час реєстрації народження дитини, з'явився особисто до відділу державної реєстрації актів цивільного стану та визнав батьківство дитини.

Вказані обставини підтверджені відомостями, які містяться в копії актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, № 246, складеного 25.03.2008 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області. Зі змісту якого випливає, що заявником для реєстрації народження дитини до відділу реєстрації надано медичне свідоцтво про народження № 281 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, видане пологовим будинком № 2 м.Маріуполя. Відомості про батька дитини внесені на підставі актового запису про шлюб № 109 від 11.03.2000 року, складеного Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області (графа 17 актового запису). Заявником зазначений ОСОБА_1 (графа 18).

За змістом положень ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є близькими родичами відповідачки, пояснили суду, що були присутні під час того, як сторони дізнались про вагітність відповідачки другою дитиною, зокрема, про походження дитини від іншого чоловіка, підтвердили той факт, що позивачу у справі - ОСОБА_1 до народження неповнолітнього ОСОБА_4 було відомо, що він не є біологічним батьком дитини, однак останній не бажав розлучатись з ОСОБА_2, запропонував їй повернутися до нього, після тривалої розмови між собою, сторони вирішили зберегти сім'ю і нікому не казати, що позивач не є біологічним батьком дитини. Після народження дитини позивач особисто звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану та зареєстрував факт народження малолітнього сина ОСОБА_5, визнавши батьківство, а в подальшому виховував останнього, як свого рідного сина, багато часу приділяв його вихованню, відносився до нього з любов'ю та повагою. ОСОБА_5 й до сьогодення не відомо, що позивач не є його батьком. Стверджували, що весною 2007 року між сторонами був розлад у сім'ї і вони проживали окремо, саме у цей період відповідачка і завагітніла від іншого чоловіка, про що позивачу було достеменно відомо.

Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повністю узгоджуються з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які показали суду, що вони підтримують зі сторонами по справі дружні відносини протягом тривалого часу. Стверджували, що у 2007 році між сторонами був розлад в сім'ї, вони деякий час проживали окремо один від одного, у кожного з них було своє особисте життя, потім вони дізналися, що сторони примирилися та продовжували спільне життя. Під час їхнього спілкування, здебільшого під час застілля, як під час вагітності відповідачки сином ОСОБА_5, так і після його народження, позивач неодноразово висловлював твердження про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_5, але вчинив благородно, оскільки визнав батьківство дитини та виховує сина ОСОБА_5, як свого рідного. До дитини позивач дійсно відноситься дуже добре, приділяє йому багато уваги.

Допитані в судовому засідання свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що позивач є її сином. З 2000 року він проживав однією сім'ю з відповідачкою, у 2001 році народився перший онук - ОСОБА_6, у 2008 році другий - ОСОБА_11, вона завжди вважала ОСОБА_11 рідним онуком. Син пішов від невістки у січні 2016 році, до цього часу їй не відомо, щоб стосунки між ними припинялися. Про вагітність другим онуком, невістка повідомили їй особисто, під час їх перебування в санаторії у 2007 році.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала суду, що є сусідкою подружжя ОСОБА_2, щодо походження дитини ОСОБА_11, їй достеменно нічого не відомо, але після його народження вона помічала, що він не схожий на позивача, на що вона звертала його увагу, навіть пропонувала зробити тест ДНК. Позивач відносився до обох дітей як рідних, приділяв їм багато уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 136 Сімейного кодексу України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої ст. 123 цього Кодексу. Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване, оскільке, якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними.

В ході судового розгляду справи було встановлено обставину, що в момент реєстрації ОСОБА_1 батьківства відносно неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач ОСОБА_1 знав, що не є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_4, визнав батьківство щодо дитини, прийнявши виважене рішення, внаслідок чого не має права оспорювати своє батьківство по відношенню до нього, згідно ч. 5 ст. 136 Сімейного кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження відомостей про батька дитини, треті особи: Лівобережній відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського управління юстиції у Донецькій області; ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_2.

Третя особа: Лівобережній відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського управління юстиції у Донецькій області, місце знаходження м. Маріуполь, Донецької області бул. Меотиди, 1.

Третя особа: ОСОБА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2018 року

Суддя. І.М.Міхєєва