Справа № 1522/2203/2012 Провадження № 2/522/3336/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, та про витребування майна з чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та вселення; та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович, про визнання добросовісним набувачем,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування та договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, та про витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому, ОСОБА_2 просить :

-визнати об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наступне нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_1, вартістю 2000000,00 грн., оформлену на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2007 р. за р. № 1627; нежиле приміщення № 1 площею 154,3 кв.м. у будинку АДРЕСА_8, вартістю 2000000,00 грн., оформлене на ім'я ОСОБА_3; машиномісце (гараж) АДРЕСА_9 вартістю 480000,00 грн., оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18.09.2009 р.; машиномісце (гараж) АДРЕСА_10 вартістю 480000,00 грн., оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18.09.2009 р.; нежиле приміщення № 27 - магазин непродовольчих товарів за адресою : АДРЕСА_11, вартістю 640000,00 грн., оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2009 р. за р. № 2262; нежиле приміщення АДРЕСА_12, вартістю 640000,00 грн. , оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 р. за р. № 1906;

-визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень цокольного поверху загальною площею 154,3 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_8, укладений 20.06.2014 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 757;

-визнати недійсним договір дарування машиномісця АДРЕСА_10, укладений 03.06.2014 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 648;

-визнати недійсним договір дарування машиномісця АДРЕСА_9, укладений 03.06.2014 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 647;

-визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення № 183 загальною площею 56,8 кв.м., що розташоване за адресою : АДРЕСА_12, укладений 03.06.2014 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 649;

-визнати недійсним договір дарування приміщення № 27 - магазин, загальною площею 53,9 кв.м., яке розташоване за адресою : АДРЕСА_11, укладений 23.07.2014 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 913;

-визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 29.07.2014 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 942;

-визнати недійним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 27 - магазин, загальною площею 53,9 кв.м., яке розташоване за адресою : АДРЕСА_11, укладений 30.11.2015 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_5;

-виділити у власність ОСОБА_2 2/3 ч. нерухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме : квартиру АДРЕСА_1, машиномісце АДРЕСА_9; нежитлове приміщення № 27 - магазин, загальною площею 53,9 кв.м., яке розташоване за адресою : АДРЕСА_11; та нежитлове приміщення № 183 загальною площею 56,8 кв.м., що розташоване за адресою : АДРЕСА_12;

-виділити у власність ОСОБА_3 1/3 ч. майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме : машиномісце АДРЕСА_10; та нежитлове приміщення № 1 загальною площею 154,3 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_8;

-витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 27 - магазин, загальною площею 53,9 кв.м., яке розташоване за адресою : АДРЕСА_11 (т.1 а.с. 3-5, 42-44, 158-160; т.2 а.с. 42-45; т.4 а.с. 47-51; т.5 а.с. 102-106).

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що, по-перше, під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 ними було придбане вищевказане нерухоме майно, а також квартира АДРЕСА_3, яку відповідач подарував їй за договором дарування від 18.11.2011 р., та яку вона згодом відчужила на користь ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 29.07.2013 р. за р. № 922; по-друге, відповідач ОСОБА_3, без її відома та згоди, відчужив нежитлові приміщення за адресою : АДРЕСА_3 за згаданими договорами дарування, а кошти від їх продажу привласнив собі, тому оспорювані договори дарування підлягають визнанню недійсними; і, по-третє, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за рішенням Приморського районного суду м. Одеси щодо сплати аліментів, станом на 01.04.2014 р. заборгованість відповідача по аліментах склала 25354,73 грн.

Відповідач ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та вселення. При цьому, ОСОБА_3 просить :

-визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 18.11.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М.;

-визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3;

-витребувати квартиру АДРЕСА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_6;

-виселити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_3;

-вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_3;

-поділити квартиру АДРЕСА_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках та визнати за кожним з них право власності на ? ч. цієї квартири (т.1 а.с. 23-24, 192-197; т.2 а.с. 86-87).

В обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог відповідач ОСОБА_3 вказує, що піч час укладення оспорюваного договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 18.11.2011 р. його волевиявлення не було вільним та не відповідало його волі, оскільки в силу свого психічного стану він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, отже цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 225 ЦК України, а відчужена за цим договором спірна квартира підлягає витребуванню у ОСОБА_6 на підставі ст. 388 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_6 також пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Марченко А.М., приватний нотаріус Микитченко О.В., про визнання добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_3 (т.2 а.с. 65-67).

В обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог відповідач ОСОБА_6 вказує, що згадану квартиру придбала у ОСОБА_2 на законних підставах, з дотриманням порядку та форми укладання договору купівлі-продажу.

Під час судового розгляду справи представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_11 підтримав позов своєї довірительки, не визнав зустрічний позов ОСОБА_3 та визнав зустрічний позов ОСОБА_6; представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_12 не визнав позов ОСОБА_2, не визнав зустрічний позов ОСОБА_6 і підтримав зустрічний позов ОСОБА_3; а ОСОБА_2 та ОСОБА_6 просили застосувати до зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 строки позовної давності, про що подали адресовані суду свої письмові заяви, які приєднані судом до матеріалів справи (т.2 а.с. 85, 88-89).

В подальшому представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_11, представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_12, відповідач ОСОБА_6 і приватні нотаріуси Марченко А.М. та ОСОБА_1 просили розглянути справу без їх участі, про що подали адресовані суду свої письмові заяви, які приєднані судом до матеріалів справи.

Надіслана судом судова повістка відповідачу ОСОБА_5 була повернута судові разом з актом кур'єра ТОВ «Двадцять п'ять годин» ОСОБА_13 від 20.12.2017 р. про те, що ОСОБА_5 відмовилася від отримання судової повістки, а відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася від одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що 17.09.2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, та від цього шлюбу мають дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 9).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2012 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 р. визначено місце проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю - ОСОБА_2 (т.2 а.с. 47).

Під час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було придбане наступне нерухоме майно :

-квартира АДРЕСА_1, загальною площею 189,9 кв.м., житловою площею 105,9 кв.м., оформлена на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2007 р. за р. № 1627;

-квартира № 268, загальною площею 393,8 кв.м., житловою площею 205,3 кв.м., в будинку АДРЕСА_3, оформлена на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 22.09.2009 р.;

-нежитлові приміщення цокольного поверху площею 154,3 кв.м. у будинку АДРЕСА_8, оформлені на ім'я ОСОБА_3;

-машиномісце АДРЕСА_9, площею 17,9 кв.м., оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18.09.2009 р.;

-машиномісце АДРЕСА_10, площею 17,9 кв.м., оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18.09.2009 р.;

-нежиле приміщення № 27-магазин непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 53,9 кв.м., оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2009 р. за р. № 2262;

-нежиле приміщення АДРЕСА_12, площею 56,8 кв.м., оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2009 р. за р. № 1906 (т.3 а.с. 223-228).

Позивач ОСОБА_2 вказує, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2000000,00 грн., вартість нежитлових приміщень цокольного поверху площею 154,3 кв.м. у будинку АДРЕСА_8 становить 2000000,00 грн., вартість машиномісць АДРЕСА_9 становить по 480000,00 грн. за кожне, вартість нежилого приміщення № 27-магазин непродовольчих товарів за адресою : АДРЕСА_11 та вартість нежилого приміщення АДРЕСА_12 складає по 640000,00 грн. за кожне, а відповідачі не заперечували проти цих доводів позивача та не надали суду доказів, що вартість вказаного нерухомого майна є іншою.

На підставі договору дарування від 18.11.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., ОСОБА_3 подарував квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2, яка згодом відчужила цю квартиру на користь ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Микитченко О.В. за р. № 922 (т.1 а.с. 142-143, 243; т.2 а.с. 5).

При цьому, як вбачається з вказаного договору купівлі-продажу від 29.07.2013 р. за р. № 922, вартість квартири АДРЕСА_3, згідно з звітом ТОВ «Агентства експертної оцінки» від 15.04.2013 р. становить 2345131,00 грн. (т.2 а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, спільна сумісна власність на майно, придбане у шлюбі, презумується.

Водночас суд бере до уваги, що на підтвердження своїх доводів стосовно того, що вищевказане нерухоме майно є особистою власністю відповідача ОСОБА_3, хоча і придбане ним в період шлюбу з ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 не надав суду будь-яких доказів.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї; за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. 23 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з актом комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» від 26.03.2014 р. № 142 ОСОБА_3 абсолютно не міг розуміти значення своїх дій і абсолютно не міг керувати ними у момент укладення 18.11.2011 року між ним та ОСОБА_2 договору дарування квартири АДРЕСА_3, оскільки страждав хронічним стійким психічним розладом у формі рекурентної (періодичної) шизофренії, шизоефективний варіант, змішаний (біполярний) ефективний тип зі здатністю вживати наркотичні засоби (марихуана), що абсолютно виключає здатність ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій і керувати ними (т.3 а.с. 2-17).

21 червня 2012 року КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1» проведено комісійну стаціонарну судову психіатричну експертизу № 96, у якій зроблено висновок, що ОСОБА_3 на час проведення експертизи страждав хронічним психотичним розладом у вигляді рецидуального психотичного розладу зі стійким когнітивними розладами та зі збільшуваним дефектом в емоційній сфері, у зв'язку з чим не міг правильно усвідомлювати обставини, що мали значення у справі, та давати правильні покази, а також брати участь у слідчих діях та судовому слідстві. На момент вчинення інкримінованого ОСОБА_3 діяння - 20.04.2012 року (за ч. 2 ст. 342 КК України - опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку; за ч. 1 ст. 345 КК України - погроза вбивством та насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків) він також страждав хронічним психотичним розладом - рецидуальним психотичним розладом, особливо з когнітивними розладами та зі збільшуваним дефектом в емоційній сфері, у зв'язку з чим не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом потребував примусового застосування засобів медичного характеру - госпіталізації у психіатричну лікарню з загальним наглядом (т. 1 а.с. 208-217).

Згідно з актом амбулаторної судової експертизи КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1» від 04.12.2013 р. № 646 ОСОБА_3, абсолютно не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними у момент укладення договору поруки від 19.05.2008 р. № 40/5.1-П.08, згідно з яким він взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ПАТ «Родовід Банк» за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ «РВ Лізинг» за кредитним договором від 19.05.2008 р. № 4015-КЛТ-08, та у момент укладення договору іпотеки від 19.05.2008 р. № 40/05-3-08, згідно з яким він передав в іпотеку ПАТ «Родовід Банк» квартиру АДРЕСА_1, а також у момент укладення договору іпотеки від 15.01.2010 р. № 40/05-3-08, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевіріною А.О. за р. № 81, згідно з яким він передав в іпотеку ПАТ «Родовід Банк» нежитлові приміщення АДРЕСА_8, у зв'язку з тим, що актуальний психічний стан ОСОБА_3 у момент правочину визначався хронічним стійким розладом у формі рекурентної шизофренії, шизоефективний варіант, змішаний (біполярний) тип зі схильністю до вживання наркотичних засобів (марихуана). Встановлено, що ОСОБА_3 на даний час страждає стійким психічним розладом у формі рекурентної шизофренії, шизоефективний варіант, змішаний (біполярний) тип зі схильністю до вживання наркотичних засобів (марихуана), та за своїм станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с. 167-183).

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 пояснив суду, що питання щодо обсягу дієздатності ОСОБА_3 у судовому порядку не вирішувалося.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Таким чином, оспорюваний ОСОБА_3 договір дарування квартири АДРЕСА_3 від 18.11.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., підлягає визнанню в судовому порядку недійсним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині витребування квартири АДРЕСА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_6, виселення ОСОБА_6 з цієї квартири та вселення ОСОБА_3 до цієї квартири підлягають задоволенню.

Решта частина позовних вимог ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, стосовно питання чи є квартира АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, спір відсутній; по-друге, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3, тому у разі його волевиявлення на поділ цієї квартири між ним та ОСОБА_18, у ОСОБА_3 відсутні будь-які перешкоди зробити це у передбачений законом спосіб; по-друге, ОСОБА_2 не заявляла у даній справі позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на ? ч. цієї квартири, а суд не наділений законом повноважень примусити особу мати у власності майно, якщо особа цього не бажає; і, по-третє, ОСОБА_3 є власником згаданої квартири на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 22.09.2009 р., яке станом на дату судового розгляду даної справи у встановленому законом порядку не визнано недійсним та/або не скасоване і не оспорюється, отже у даному випадку належним способом захисту права власності ОСОБА_3 є повернення цієї квартири у його власність.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_3 не підлягають задоволенню. При цьому, суд бере до уваги роз'яснення, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», а саме, що пред'явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не є належним способом судового захисту, оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Також судом установлено, що в подальшому ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_4 наступне нерухоме майно :

-нежитлові приміщення цокольного поверху загальною площею 154,3 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_8, на підставі договору дарування від 20.06.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 757;

-машиномісце АДРЕСА_10, на підставі договору дарування від 03.06.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 648;

-машиномісце АДРЕСА_9, на підставі договору дарування від 03.06.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 647;

-нежитлове приміщення № 183 загальною площею 56,8 кв.м., що розташоване за адресою : АДРЕСА_12, на підставі договору дарування від 03.06.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 649;

-нежитлове приміщення № 27 - магазин непродовольчих товарів, загальною площею 53,9 кв.м., яке розташоване за адресою : АДРЕСА_11, на підставі договору дарування від 23.07.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 913;

-та квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 29.07.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р. № 942 (т.3 а.с. 223-228, т.4 а.с. 133-136).

В свою чергу, ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_5 нежитлове приміщення № 27 - магазин, загальною площею 53,9 кв.м., яке розташоване за адресою : АДРЕСА_11, на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 30.11.2015 р.

Вирішуючи дану справу, суд бере до уваги правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-3058цс16 стосовно того, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуження спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого майна без письмової згоди одного з подружжя за наявності згоди другого з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах місії майна. Укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Представник відповідача ОСОБА_4 стверджував, що останній, укладаючи оспорювані договори дарування спірного нерухомого майна, був впевнений в тому, що це майно є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_2 не надала суду доказів, які б спростовували ці доводи представника ОСОБА_4

Крім того, суд враховує, що позивач ОСОБА_2 не є стороною за оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_11 від 30.11.2015 р., отже їй не належить право вимагати визнання цього договору недійсним.

Таким чином, ОСОБА_2 невірно обрано спосіб захисту свого права.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, та про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та вселення задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 18.11.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М.

Витребувати квартиру АДРЕСА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_6 з цієї квартири та вселення ОСОБА_3 до цієї квартири.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович, про визнання добросовісним набувачем відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А. Ільченко