Справа № 306/3460/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В.

за участі секретаря - Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 12 листопада 2015 року (головуюча суддя Василиха Ж.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив виділити у власність йому та ОСОБА_1 по 1/2 частині кафе-магазину по АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 08.02.1997 він перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Свалявського районного суду від 18.07.2011.

За час шлюбу ними за спільні кошти було побудовано нерухоме майно - кафе-магазин загальною площею 402,2 кв. м по АДРЕСА_1, яке введено в експлуатацію через місяць після розірвання шлюбу та права власності оформлено на ім'я відповідачки.

Зважаючи на викладене ОСОБА_2 просив задовольнити позов.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2015 позов задоволено. Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частини кафе-магазину по АДРЕСА_1.

Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частини кафе-магазину по АДРЕСА_1.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2015 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 На обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, у зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

У апеляційній скарзі зазначає, що до розірвання шлюбу більше п'яти фактично не проживали із позивачем, що встановлено судовими рішення у справі про розірвання шлюбу. З 2006 року вона переїхала на тимчасове проживання до чеської республіки де була зареєстрована як підприємець, а з 2010 року зареєстрована як фізична особа-підприємець в Україні, спірне майно придбано та викортистовується нею в підприємницькій діяльності, а отже, відповідно до ст 57 СК України, не є об"єктом спільної сумісної власності. За час окремого проживання із позивачем апелянт фактично створила іншу сім'ю у Чеській республіці та у 2007 році народила доньку, батьком якої у свідоцтві про народження вказано ОСОБА_9.

Заслухавши позицію представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 08.02.1997 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Свалявського районного суду від 18.07.2011.

Указане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.10.2014.

Із даних рішень слідує, що на час пред'явлення позову про розірвання шлюбу у червні 2011 року ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог зазначала, що більше п'яти років як сторони припинили фактичні шлюбні відносини (тобто із 2006 року).

Попри те, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 57 СК України визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Статтею 71 СК України визначено способи та порядок поділу майна, що є о"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням міського голови Свалявської міської ради від 17.06.2011 № 91 надано дозвіл ОСОБА_1 на збір матеріалів попереднього погодження для будівництва кафе-магазину по АДРЕСА_1 на орендованій земельній ділянці згідно плану, який додається.

Рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради від 22.06.2011 № 137 надано ОСОБА_1 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на будівництво кафе-магазину по АДРЕСА_1 на орендованій земельній ділянці (а.с. 79-80).

Згідно декларації про початок та закінчення будівництва будівництво кафе-магазину по АДРЕСА_1 розпочато 18.08.2011 року та закінчено 06.09.2011 року (а.с. 55-57).

15.09.2011 року Свалявською міською радою видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кафе-магазин площею 402,2 кв. м, адреса об'єкта АДРЕСА_1 (а.с.10,11).

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2011 ОСОБА_1 купила у Свалявської міської ради земельну ділянку площею 0,0683 га по АДРЕСА_1 (а.с. 12-16).

Разом із тим, задовго до наведених фактів, згідно рішення Свалявської міської ради від 20.06.2003 № 244 ОСОБА_2 було надано дозвіл на проектно-розшукувальні роботи для будівництва кафе-магазину по АДРЕСА_1 і надано дозвіл на розробку проекту відведення (а.с. 149)

При цьому допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вказували, що у період з 2000 до 2010 років проводили різні роботи у кафе, розрахунок за які проводили як позивач, так і відповідач.

Згідно довідки № 288 від 05.10.2010 року, виданої КУП «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації», готовність недобудованого кафе-магазину, який знаходиться в АДРЕСА_1 складає 95 % (а.с. 111).

Враховуючи зазначений у декларації строк початку будівництва 18.08.2011 року та закінчення 06.09.2011 року, суд першої інстанції вірно виходив із засад розумності та дійшов правильного висновку, що будівництво спірного кафе-магазину площею 402,2 кв. м не могло бути проведено за такий невеликий проміжок часу, а тому беручи до уваги те, що станом на 05.10.2010 року готовність спірного кафе-магазину складала 95 %, дійшов обгрунтованого висновку, що його будівництво було проведено сторонами під час перебування у шлюбі, а джерелом набуття майна були спільні сумісні кошти та спільна праця подружжя.

Системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

На обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач не спростувала презумпції спільності набутого майна подружжя, не довела належними й допустимими доказами тієї обставини, що спірне майно придбане за її особисті кошти та є її особистою приватною власністю.

Факт народження відповідачкою у 2007 році дитини від іншого чоловіка не спростовує інших доказів у справі щодо часу будівництва спірного об'єкту.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 368, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Свалявського районного суду від 12 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2018 року.

Головуюча:

Судді