УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2008 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: - Станкевича В.А. суддів: - Варикаші О.Д., - Бабія А.П.

при секретарі - Переверзевій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, нанесеної відповідачами у зв'язку з порушенням видачі постанов у порядку ст. 97 КІЖ України, за апеляційною скаргою прокуратури Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2008 року, -

встановила:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути за рахунок держави моральну шкоду нанесену їм прокуратурою Одеської області на їх користь у розмірі по 75000 гривень кожному. При цьому вказують на те, що неодноразово зверталися до прокуратури Одеської області у порядку ст. 97 КПК України. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2003року було визнано незаконним бездіяльність прокуратури Одеської області у зв'язку з невидачею постанов у порядку ст. 97 КПК України. Вказане рішення набрало чинності.

У зв'язку з тим, що їм не видавалися постанови, вони не мали можливості своєчасно оскаржити рішення, а також така бездіяльність прокуратури порушила їх право на захист у державному органі у розумні строки, із-за чого вони переживали, постійно зверталися до прокуратури.

Представник прокуратури Одеської області заперечувала, вказуючи на те, що моральна шкода нічим не підтверджується.

Згідно пояснень Державного казначейства України, вони не визнали позов у частині вимог щодо них та вважають, що вони не є відповідачами по даній справі. Згідно своїх функціональних обов'язків Державне казначейство України не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2008 року позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, нанесеної відповідачами у зв'язку з порушенням видачі постанов у порядку ст. 97 КПК України задоволена частково.

Головуючий у першій інстанції Федусик В.В. Справа № 22ц-3487/08

Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 57

Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму моральної школи у розмірі по 2000 гривень кожному.

Вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з прокуратури Одеської області на їх користь судових витрат у розмірі 160 гривень - залишені без задоволення.

Стягнуто з прокуратури Одеської області на користь держави державне мито у розмірі 8.50гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7.50 гривень.

В апеляційній скарзі, поданій прокуратурою Одеської області, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі неодноразово зверталися до прокуратури Одеської області у порядку ст. 97 КПК України. У зв'язку з тим, що їм не видавалися постанови, вони не мали можливості своєчасно оскаржити рішення, а також така бездіяльність прокуратури порушила їх право на захист у державному органі у розумні строки, із-за чого вони переживали, постійно зверталися до прокуратури.

Дані обставини підтверджені і рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2003 року, яким було визнано незаконним бездіяльність прокуратури Одеської області у зв'язку з невидачею постанов у порядку ст. 97 КПК України. Вказане рішення набрало чинності.

Згідно Ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, розмір відшкодування моральної (немайнової) школи суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При таких даних суд першої інстанції, враховуючи стан здоров'я позивачів, тривалість розгляду звернень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обґрунтовано вважав, що моральна шкода, завдана позивачам з вини відповідача, підлягає стягненню та її розмір повинен розраховуватися у межах 2000 гривень на кожного.

Що стосується стверджень апелянта про те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права при визначенні підстав, за якими у позивачів виникло право на відшкодування моральної шкоди, а саме ст. 1 Закону України „Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та ч. 1 ст. 1176 ЦК України, якими не передбачено відшкодування шкоди, завданої не наданням копій постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, то суд першої інстанції на вказані апелянтом норми матеріального права і не посилався.

Крім того апелянтом зазначено, що моральна шкода, заподіяна не виконанням прокуратурою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2003 року, ухвали апеляційного суду Одеської області від 11.05.2004 року стосовно надання позивачам копій постанов то згідно ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладено на органи Державної виконавчої служби.

Однак в рішенні суду першої інстанції, яке оскаржується прокуратурою, не має жодного посилання, як на підставу заподіяння позивачам моральної шкоди, не виконанням будь якого рішення суду.

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 300, 303, 304, 305, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокуратури Одеської області - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, нанесеної відповідачами у зв'язку з порушенням видачі постанов у порядку ст. 97 КПК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.