А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

13.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 січня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець,

визнаний винним і на нього накладені адміністративні стягнення:

- за ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 гривень;

- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн..

Згідно постанови, 26 листопада 2017 року приблизно о 21-й годині 15 хвилин, по вул. Заньковецької, 10, у м. Ужгород, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря Закарпатського обласного наркологічного диспансеру № 435 від 26.11.2017, керуючи автомобілем марки «Opel Astraна», д. н. з. НОМЕР_1, здійснив наїзд на дорожній знак 5.35.1 «Пішохідний перехід», 4.11 «Рух легкових авто», внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, після чого, самовільно покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, чим порушив вимоги, передбачені п. п. 2. 9 «а», 2.3 «б», 12.1, 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність, відповідно, ч. 1 ст. 130, 124 та 122-4 КУпАП.

В апеляційній скарзі, яка подана до суду першої інстанції 07.02.2018, ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді від 11.01.2018 та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що у зазначені в протоколах час та місці автомобілем не керував, що його вина у вчиненні адміністративних правопорушень не доведена, а суд взагалі не дав оцінки складеним щодо нього протоколам і фактичні обставини справи не встановив. Крім того, вказує на те, що, розглянувши справи без його участі, при цьому, належним чином не повідомивши ні його, ні його представника про день та час розгляду справи, суддею грубо порушено його право на справедливий судовий розгляд, оскільки йому не було надано можливості надати пояснення, заявляти клопотання, ставити запитання свідкам, яких суддею так і не було встановлено та не викликано до суду. Разом з тим, вказує на те, що відповідно до ст. 289 КУпАП строк на апеляційне оскарження ним не пропущено, оскільки про те, що справа була розглянута 11.01.2018 він дізнався 31.01.2018 при зверненні до суду з метою отримання інформації про день та час розгляду справи, а копію оскаржуваної постанови отримав 03.02.2018 через поштове відділення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно повернути ОСОБА_1 з таких підстав.

Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи - 11.01.2018 13:20, про що свідчать їх підписи у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, а також подане адвокатом Біланинцем І. І. чергове клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 18-20).

Однак, на розгляд справи ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 не з'явилися, у зв'язку з чим, враховуючи те, що розгляд справи за клопотанням сторони захисту відкладався два рази (18.12.2016 та 26.12.2017), суд першої інстанції прийняв рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що не заборонено Кодексом України про адміністративні правопорушення та з урахуванням передбаченого ч. 1 ст. 277 КУпАП п'ятнадцятиденного строку розгляду справи про адміністративне правопорушення з моменту отримання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»);

Як убачається зі змісту поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, датою її виготовлення є 06.02.2018, і така подана до Ужгородського міськрайонного суду 07.02.2018, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду, і що у свою чергу свідчить про пропущення ОСОБА_1 передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 11.01.2018.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення, вважаючи такий не пропущеним, що у свою чергу, з урахуванням вищенаведених норм та обставин, не відповідає дійсності.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що справа була розглянута 11.01.2018 і про прийняте рішення апелянт дізнався 31.01.2018 при зверненні до суду з метою отримання інформації про день та час розгляду справи й копію оскаржуваної постанови отримав лише 03.02.2018 через поштове відділення, ОСОБА_1 не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження і не посилається на вказані обставини як на поважні причини пропуску цього строку.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на положення ст. 289 КУпАП є необгрунтованим, оскільки передбачений цією нормою права строк стосується оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а не апеляційного оскарження судових рішень, прийнятих судом за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке регламентується вищенаведеним положенням ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Вищенаведені норми та обставини, у своїй сукупності, свідчать про необхідність повернення апеляційної скарги ОСОБА_1, як особі, що її подала.

При прийнятті рішення про повернення апеляційної скарги враховується те, що саме неухильне дотримання вимог КУпАП є гарантією права на справедливий судовий розгляд, гарантією права на доступ до суду; що суд, за відсутності клопотань не вправі поновлювати пропущений апелянтами строк на апеляційне оскарження, витребовувати будь-які докази, тощо; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення, у тому числі й без заявлення клопотання про поновлення такого строку, порушує принцип юридичної визначеності, який не дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах; що зазначені в апеляційній скарзі доводи про те, що строк на апеляційне оскарження постанови від 11.01.2017 не пропущено з підстав отримання її копії 03.02.2017, не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема, ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, подану на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 січня 2018 року щодо ОСОБА_1, - повернути ОСОБА_1 як особі, що її подала, а також надіслати йому копію постанови.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Стан