Справа № 22ц-2169/2009 Головуючий у 1 інстанції МАЙБОРОДА С.М.
Категорія – цивільна Доповідач – БОЙКО О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2009 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: БОЙКО О.В.
суддів: МАМОНОВОЇ О.Є., ДЕМЧЕНКО Л.М.,
при секретарі: БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В., ЗІНЬКОВЕЦЬ О.О.,
ПІЛЬГУЙ Н.В.,
за участі: представника позивача Буяльського А.В., відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, його представника адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2009 року в справі за позовом Киїнської сільської ради Чернігівського району та області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП “Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації” про визнання права власника майна, встановлення факту нікчемності правочину, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2009 року Киїнська сільська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння дорожній пункт з сараєм, що знаходиться за адресою: 148 км автошляху Київ – Чернігів - Нові Яриловичі Чернігівського району Чернігівської області, посилаючись на те, що дане майно перебуває у володінні відповідачів незаконно, оскільки рішення Чернігівського районного суду від 5 серпня 2008 року, яким визнано право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1, скасоване ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 березня 2009 року.
Після неодноразових уточнень позовних вимог позивач просив: визнати право власника майна Киїнської сільської ради на нежиле приміщення дорожній пункт з сараєм; встановити факт нікчемності правочину, що відбувся між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 26 серпня 2008 року; зобов”язати Чернігівське РБТІ скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 і зареєструвати його за Киїнською сільською радою; відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача – витребувати майно із чужого незаконного володіння – ОСОБА_2, зобов”язавши його звільнити спірне приміщення.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2009 року позов Киїнської сільської ради Чернігівського району та області задоволено частково: зобов’язано Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – дорожній пункт з сараєм, що знаходиться за адресою: 148 км автошляху Київ – Чернігів - Нові Яриловичі Чернігівського району Чернігівської області здійснену на ОСОБА_2, залишивши державну реєстрацію права власності за Киїнською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області; відновлено становище, яке існувало до порушення прав Киїнської сільської ради Чернігівського району та області та витребувано майно з чужого незаконного володіння; зобов’язано ОСОБА_2 звільнити не житлове приміщення – дорожній пункт з сараєм, що розташований на 148 км автошляху Київ – Чернігів - Нові Яриловичі Чернігівського району Чернігівської області та здійснити його передачу Киїнській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Киїнської сільської ради Чернігівського району та області судові витрати у розмірі 260 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги, в яких просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є ідентичними, зводяться до того, що рішення суду ухвалено при неповно з’ясованих обставинах, що мають значення для справи, неправильно застосованих нормах матеріального права, недоведеності обставини, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апелянти зазначають, що жоден із правочинів, які є підставою переходу права власності на спірне майно від позивача до ОСОБА_1 та від останнього до ОСОБА_2 не скасовані, а тому у суду не було підстав застосовувати ні двосторонню, ні односторонню реституцію.
Також, на думку апелянтів, суд прийшов до необґрунтованого висновку про те, що власником спірного майна є Киїнська сільська рада. Залишення без розгляду позову ОСОБА_1 про визнання права власності на не житлову будівлю дорожній пункт з сараєм, розташований на 148 км автошляху Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, не є підставою чи преюдицією для витребування спірного майна у ОСОБА_2
Апелянти вважають, що рішенням суду спірне майно не витребуване з незаконного володіння, а конфісковане, оскільки передане у власність позивача безоплатно.
В запереченнях на апеляційні скарги позивач Киїнська сільська рада, третя особа ОСОБА_4 просять рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.
Представник позивача Буяльський А.В., третя особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 апеляційні скарги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, залишивши без змін рішення суду 1 інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 15 вересня 2006 року за Киїнською сільською радою зареєстровано право власності на не житлову будівлю – дорожній пункт з сараєм, розміщений на 148 км автошляху Київ-Чернігів-Н.Яриловичі (а.с.59,60 цивільної справи № 2-475/09 за позовом ОСОБА_1 до Киїнської сільської ради про визнання права власності на не житлове приміщення).
Рішенням ХІ сесії Киїнської сільської ради V скликання від 18.12.2007 року було затверджено перелік об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації за конкурсом, до числа яких була внесена і не житлова будівля - дорожній пункт з сараєм, розміщений на 148 км автошляху Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, а 30.01.2008 року ХІІ сесією V скликання Киїнської сільради було прийнято рішення “Про приватизацію не житлових будівель, що перебувають на балансі Киїнської сільської ради в комунальній власності її територіальної громади, шляхом продажу за конкурсом”.
Згідно з інформацією Киїнської сільської ради про продаж за конкурсом об’єктів групи А комунальної власності, оприлюдненою в газеті “Біла хата”, продаж спірного не житлового приміщення проводився на умовах використання об’єкта для підприємницької діяльності з надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту (а.с.23 справи №475/09 за позовом ОСОБА_1 до Киїнської сільради про визнання права власності).
Рішенням конкурсної комісії з продажу комунального майна від 15.06.2008 року (протокол №5) остаточним переможцем конкурсу визнано ОСОБА_1
ОСОБА_1 сплатив вартість об’єкта приватизації в сумі 27 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 07.07.2008 року (а.с.24 справи №475/09), однак договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі оформлений не був, в зв”язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за ним право власності на спірне приміщення.
Рішенням Чернігівського районного суду від 05 серпня 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на не житлову будівлю дорожній пункт з сараєм на 148 км автошляху Київ-Чернігів-Нові Яриловичі.
26 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного майна (а.с.34), на підставі якого право власності на зазначену не житлову будівлю зареєстроване КП “Чернігівське РБТІ” за ОСОБА_2(а.с.8).
В подальшому рішення Чернігівського районного суду від 5 серпня 2008 року скасоване ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 березня 2009 року і справа направлена на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи ухвалою Чернігівського районного суду від 25 травня 2009 року позовна заява ОСОБА_1 до Київської сільської ради про визнання права власності на не житлове приміщення залишена без розгляду.
Оскільки ОСОБА_2 вважає себе законним власником спірного майна та відмовляється повернути його Киїнській сільській раді, остання звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності, встановлення факту нікчемності правочину, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ч.5 ст.216, ст.387, ч.1ст.388 ЦК України.
В задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно та встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу спірного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд 1 інстанції відмовив. Рішення суду в цій частині не оскаржувалось.
Частково задовольняючи позовні вимоги, а саме: зобов”язуючи РБТІ скасувати державну реєстрацію здійснену за ОСОБА_2 та зобов”язуючи останнього передати сільській раді спірне приміщення, суд 1 інстанції виходив з того, що в зв”язку з скасуванням рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_1 було визнано право власності на не житлове приміщення – дорожній пункт з сараєм, розташований на 148 км автошляху Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, його власником на даний час є Киїнська сільська рада, а тому прийшов до висновку про необхідність скасування державної реєстрації права власності на вказане майно на ОСОБА_2 та зобов'язав останнього передати це майно Киїнській сільській раді.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння,
2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння,
3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В даному випадку ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, який набув права власності на спірне приміщення на підставі належно оформленого договору купівлі-продажу, придбавши його у ОСОБА_1, право власності на яке останнім було набуте згідно чинного на той час рішення Чернігівського районного суду від 5 серпня 2008 року, а не за обставин, зазначених у частині 1 статті 388 ЦК України.
Посилання позивача на те, що на даний час відпала правова підстава набуття ОСОБА_1 права власності, оскільки останній набув права власності на спірне приміщення на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване апеляційним судом, а тому ОСОБА_2 володіє цим майном на незаконних підставах, що порушує права позивача, не може бути взяте до уваги, оскільки зазначене не є підставою для витребування майна у ОСОБА_2 як з чужого незаконного володіння на підставі ст.ст.387, 388 ЦК україни.
Посилання позивача на ст.1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов”язана повернути потерпілому це майно, зокрема і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, також не може бути взяте судом до уваги, оскільки ОСОБА_1, що набув права власності на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, по відношенню до якого можна було б застосувати дану норму закону, на даний час відчужив спірне приміщення ОСОБА_2, який є добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу, а не за спірним рішенням суду.
Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заявлялась, питання про поворот виконання рішення суду у відповідності до ст.ст. 380, 381 ЦПК України не ставилось, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нікчемним правочину не оскаржувалось.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду 1 інстанції в частині задоволення позовних вимог та, в зв”язку з цим на підставі ст.88 ЦПК України, в частині стягнення судових витрат підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог про зобов”язання скасування державної реєстрації права власності здійсненої на ОСОБА_2, залишення реєстрації права власності за Киїнською сільською радою, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов”язання ОСОБА_2 звільнити приміщення та передати його сільській раді.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 380 ЦПК України, ст.ст. 387, 388, 392, 1212 ЦК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2009 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат скасувати.
В задоволенні позовних вимог Киїнської сільської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП “Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації” про зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: