Справа № 736/936/17 Провадження № 22-ц/795/82/2018 Головуючий у I інстанції - Кутовий Ю. С. Доповідач - Висоцька Н. В.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.

із секретарями - Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач за основним позовом та відповідач за зустрічним: ОСОБА_2;

відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним: ОСОБА_3;

треті особи: служба у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, орган опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2017 року (місце ухвалення - м. Корюківка) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини від сторонньої особи,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач ОСОБА_3 має малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 З літа 2016 року ОСОБА_3 з донькою проживала разом з невісткою позивачки ОСОБА_5 Відповідач на той час дуже хворіла. Батько дитини помер у 2006 році. Дитина має двох дорослих братів.

Відповідач під час проживання з дитиною зарекомендувала себе з негативної сторони, в її будинку було завжди брудно, біля будинку купи сміття, майже відсутні продукти харчування, одяг на дитині був брудний та його було обмаль. ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, деякий час відповідач працювала у приватних підприємців, де разом з нею перебувала і її донька, яка разом з матір»ю проживала під час робіт в хліві та виконувала роботу по хаті та на городі.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається, що відповідач у жовтні 2016 року залишила дитину у позивача та зникла в невідомому напрямку, не повідомивши куди виїхала. З цього часу ОСОБА_2 займається утриманням та вихованням дитини.

З вересня 2016 року дитина ОСОБА_4 навчається в Корюківській ЗОШ І-ІІІ ст. №4 навчанням та успіхами у школі якої цікавиться лише позивач та тітка дитини ОСОБА_5 Позивач забезпечує дитину всім необхідним - шкільним приладдям, одягом, взуттям, займається її вихованням та лікуванням, дитина має окреме місце для сну, підготовки домашніх завдань. За час навчання ОСОБА_3 жодного разу не відвідала та не цікавилась успіхами дитини у школі, а приїхала лише влітку 2017 року та хотіла забрати дитину з собою.

В позові позивач зазначає, що ОСОБА_3 намагалася декілька разів забрати доньку з собою, але дитина категорично відмовлялася, оскільки комфортно почуває себе в сім»ї позивача, та їй набрид бродячий спосіб життя з матір»ю.

Відповідач ОСОБА_3 отримує державну соціальну допомогу одиноким матерям на дитину ОСОБА_4, які зараховуються на банківську картку. Ця картка знаходиться у ОСОБА_2, якою остання не користується, кошти не знімає, накопичує на майбутнє навчання дитини.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини при Корюківській райдержадміністрації 25.07.2017 дитина ОСОБА_4 виявила бажання проживати у сім»ї ОСОБА_2 і категорично відмовилась від проживання разом з матір»ю.

Оскільки ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків, не створює належних умов для проживання дитини, ОСОБА_2 в позові просила передати їй ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання та призначити її опікуном.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про витребування малолітньої дитини від сторонньої особи. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від спільного подружнього життя з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у них народилось двоє синів, які вже досягли повноліття, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після смерті чоловіка майновий стан її сім»ї суттєво погіршився, вона стала основним годувальником своєї малолітньої дитини, тому вимушена була постійно підробляти. Проживала разом з дитиною в с. Олександрівка Корюківського району, де також дитина відвідувала школу.

В позові ОСОБА_3 зазначає, що з ОСОБА_2 вони не були чужими людьми, їх пов»язували сімені стосунки. Рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_5 є невісткою ОСОБА_2

В серпні 2016 ОСОБА_3 захворіла, необхідно було лікування, тому ОСОБА_2 забрала її разом з донькою до себе. Зверталась до лікарні, лікувалась в домашніх умовах, проживала в будинку ОСОБА_2 разом з її сім»єю.

У вересні 2016 ОСОБА_3 разом з сестрою вирішили перевести дитину до Корюківської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, яка знаходиться ближче до помешкання відповідачки.

В жовтні 2016 року стан здоров»я покращився. Оскільки для утримання дитини необхідні були кошти, на висловлювання думок ОСОБА_3 про пошук роботи ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_5 її підтримали, пропонували їхати шукати роботу в м. Київ на що ОСОБА_3 заперечувала, бо дитині необхідно відвідувати школу, та взяти її з собою в м.Київ не зможе. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 впевнили та пообіцяли ОСОБА_3 що зможуть доглядати доньку і утримувати її. При таких гарантіях людей, які не є чужими, вирішила поїхати на заробітки до м. Києва, де знайшла неофіційну роботу у приватної особи, працювала, отримувала кошти, приїздила до дитини, знімала з картки соціальні виплати і передавала їх відповідачці та сестрі на утримання доньки.

При зустрічах з дитиною побачила зміни в її настрої, вона почала ставитись прохолодно, ОСОБА_2 настроює її проти матері, примушує доньку доглядати за її малолітніми онуками, працювати по господарству. З весни 2017 року ОСОБА_3 неодноразово приїздила до ОСОБА_2 з вимогами про повернення дитини, на що отримувала відмову останньої, не допускала до дитини, висловлювала погрози щодо позбавлення батьківських прав. Намагання ОСОБА_3 зустрітись з дочкою в школі та забрати її закінчувались негативно, вчителі не давали можливості поспілкуватись та забрати дитину. Вважає, що вони виконували прохання ОСОБА_2

В зустрічному позові ОСОБА_3 посилається, що від виховання своєї дитини не ухилялась та не ухиляється, її ошукала відповідач та сестра, які намагаються залякати дитину та викликати у неї негативне ставлення до матері. На утримання доньки вона віддала соціальну банківську картку сестрі, на ці кошти дитина утримувалась.

На підставі викладеного в зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просила негайно відібрати малолітню дитину - дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у особи, яка її незаконно утримує - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і передати малолітню дитину її матері - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Ухвалою Корюківського районного суду від 08.09.2017 прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування малолітньої дитини від сторонньої особи та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Рішенням Корюківського районного суду від 07.11.2017 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задоволено. Позбавлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Призначено ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_4

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування малолітньої дитини від сторонньої особи - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 640 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 07.11.2017, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, а зустрічний позов ОСОБА_3 про відібрання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 у особи, яка її незаконно утримує - ОСОБА_2, задовольнити.

За доводами апеляційної скарги рішення суду є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд належним чином не оцінив наданих сторонами доказів і прийшов до невірного висновку, які є необґрунтованими, не з»ясовано всіх обставин, та не оцінено в справі докази.

В обґрунтування скарги посилається на ст. 164 СК України та п.п. 15, 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» якими визначено чіткий перелік підстав для позбавлення батьківських прав щодо дітей та роз»яснення про те, що саме слід розуміти під ухиленням своїх обов»язків. Зазначає, що підстав для позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_3 не було, оскільки остання жорстоко з дитиною не поводилась, від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини не ухилялась і не ухиляється. ОСОБА_2 не надала доказів такого ухилення.

В скарзі заявник посилається, що дитина проживала з матір»ю з 1 по 5 класи в с. Олександрівка Корюківського району, там же і відвідувала школу, де зарекомендувала себе добре, була всім забезпечена, мала нормальний розвиток, мати належним чином виховувала дитину, сприяла її фізичному та духовному розвитку, піклувалась про її навчання, харчування, тощо.

У серпні 2016 ОСОБА_3 захворіла. ОСОБА_2 забрала її разом з неповнолітньою дитиною до себе. Із-за хвороби вирішили перевести дитину з сільської школи до Корюківської, куди доньку відводила сестра ОСОБА_5 та на прохання ОСОБА_3 піклувалась про дитину. В кінці жовтня 2016 року стан здоров»я покращився, та за ініціативи ОСОБА_3, яку підтримали ОСОБА_2 та ОСОБА_5, вона поїхала до м. Києва в пошуках роботи, де в подальшому влаштувалась. Останні впевнили заявницю, що доглянуть за дитиною поки та буде на заробітках. Зазначає, що працюючи в м. Київ, приїжджала до дитини, давала кошти на утримання, зароблені кошти витратила на проведення ремонту в житловому будинку, що необхідно для нормального проживання з дитиною.

З березня 2017 року зустрічаючись з донькою запідозрила, що вона настроєна негативно до матері, відбулись зміни в її настрої, ставилась з недовірою, була замкнута, не ділилась своїми планами та проблемами. ОСОБА_2 настроює дитину проти матері, відмовляє у спілкуванні з дочкою, дитину не віддає. Поспілкуватись з донькою в школі не вдається можливим, оскільки вчителі не дають це робити.

Виплачуваних на дитину соціальних виплат було достатньо для її утримання, претензій щодо недостатності коштів ніхто не пред»являв.

За доводами скарги пояснення свідків, працівників державних органів та їх висновки є неправдивими та не підтвердженими.

Судом не враховано, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, інвалідом, сестра ОСОБА_5 проживає в сім»ї ОСОБА_2 разом з її сином, який хворий на туберкульоз.

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволоділа дитиною, впливає на неї психологічно, настроює проти матері, не сприяє спілкуванню та відновленню стосунків з донькою, добровільно дитину не передає, безпідставно вимагає позбавити ОСОБА_3 батьківських прав.

Державні органи самоусунулись від допомоги ОСОБА_3 у відновленні стосунків з дитиною, діють в інтересах ОСОБА_2

В запереченнях на апеляційну скаргу Корюківська районна державна адміністрація Чернігівської області просить залишити рішення суду першої інстанції від 07.11.2017 без змін. В обґрунтування заперечень не обгрунтованості апеляційної скарги посилаються на рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки з дитиною вона не проживає, не займається її вихованням, не цікавиться навчанням в школі, не займається лікуванням, коли дитина хворіє, а також посилаються на засідання Комісії з питань захисту прав дитини при Корюківській райдержадміністрації 25.07.2017. Зазначають, що мати самоусунулась від виконання батьківських обов»язків, не бажає налагодити контакт з дитиною, поновити прихильність до неї, а без такого бажання неможливо налагодити контакт з дитиною навіть за сприяння будь-яких служб. Тим паче, сама малолітня ОСОБА_4 не бажає проживати разом з матір»ю.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим відповідними доказами та підлягає задоволенню, оскільки це буде відповідати інтересам дитини та відмовив у задоволенні зустрічного позову про відібрання малолітньої дитини у сторонньої особи, враховуючи, що доводи викладені в позові не знайшли свого підтвердження.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки та з мотивами відмови у задоволенні позову про відібрання дитини, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, має посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 5-7), проживає разом із співмешканцем ОСОБА_8 у с. Петрова Слобода Корюківського району Чернігівської області. Її невістка ОСОБА_5 є рідною сестрою ОСОБА_3

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована в АДРЕСА_1, фактично проживає в с. Верхолісся Корюківського району Чернігівської області. ОСОБА_3 має малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Батько дитини ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

27.04.2017 Олександрівська сільська рада Корюківського району Чернігівської області звернулась з клопотанням до Служби у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації про розгляд питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню її дитини ОСОБА_4, у зв»язку з тим, що мати ухиляється від виконання батьківських обов»язків, разом з дитиною не проживає, не приймає участі у її вихованні та розвитку та не цікавиться життям дівчинки (а.с. 10).

З подання Корюківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 від 03.06.2017 вбачається, що дирекція школи не заперечує щодо порушення клопотання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, і є матір»ю учениці 7-А класу ОСОБА_4. та навчається в даній школі з 09.09.2016, але мати не відвідала школи, не поцікавилась навчанням дитини. Батько учениці помер, а мати не займається її вихованням. Зі слів дитини, мати вживає алкогольні напої. Дівчина на даний час проживає в сім»ї ОСОБА_2 в с. П.Слобода (а.с. 11).

Матеріали справи містять характеристику видану Корюківською ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4, де крім гарної характеристики на дитину ОСОБА_4, ученицю 6-А класу зазначено, що успіхами у навчанні та поведінкою дівчинки постійно цікавиться тітка ОСОБА_9, яка дбає про зошити та навчальне приладдя. ОСОБА_4 забезпечена харчуванням у школі за кошти надані тіткою. Мати ОСОБА_4 участі у навчально-виховному процесі не бере. За час навчання дівчинки у 5-6 класах мати жодного разу не відвідувала школу, не з»являлась на батьківські збори та для бесід з класним керівником (а.с. 12).

В Акті обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини ОСОБА_4 у ОСОБА_2 міститься висновок про те, що матеріально-побутові умови проживання дитини задовільні. Дівчинка забезпечена одягом, взуттям, їжею, шкільним приладдям тощо (а.с. 14).

У власноруч написаній заяві від 20.07.2017 дитина ОСОБА_4 просила начальника служби у справах дітей Корюківської РДА залишити її на проживання в сім»ї ОСОБА_2 у якої вона проживає з вересня 2016 року. Зазначає, що мати її покинула в кінці жовтня 2016 року. Проживати з матір»ю дитина не бажає (а.с. 15).

З висновку служби у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 від 08.08.2017 вбачається, що служба у справах дітей райдержадміністрації вважає за доцільне за неналежне виконання батьківських обов»язків позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с. 26).

В Актах обстеження умов проживання сім»ї ОСОБА_4 (а.с. 27-33) результатами бесіди і ставлення членів сім»ї до рішення прийняти на виховання дитину зазначено, що дитина ОСОБА_4 з матір»ю не проживає, мати інколи зловживає спиртними напоями, з ОСОБА_3 проводились бесіди щодо відповідального виконання батьківських обов»язків.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації та їй відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» з 01.04.2017 по 30.09.2017 призначено допомогу на дітей одиноким матерям на дитину ОСОБА_4 (а.с. 34).

Корюківський районний центр соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді звернувся 19.06.2017 до служби у справах дітей Корюківської РДА, та просив посприяти у захисті прав малолітньої дитини з метою вивчення питання подальшого перебування дітей в родині через зловживання матір»ю спиртними напоями і невиконання батьківських обов»язків щодо своєї малолітньої доньки (а.с. 37-38).

Корюківська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування у своєму висновку про доцільність позбавлення батьківських прав зазначила, що вони як орган опіки та піклування вважають за доцільне за неналежне виконання батьківських обов»язків позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с. 44-45).

Служба у справах дітей Корюківської райдержадміністрації вважає за можливе призначити ОСОБА_2 опікуном над малолітньою ОСОБА_4 (а.с. 102-103).

Принципом 6 Декларації з прав дитини визначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливе, рости під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків коли мають місце виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

У п. п. 2 - 5 ч. 1 ст. 164 СК України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Як вбачається, суд першої інстанції послався на зазначені норми та 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», проте при прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав перш за все слід керуватися фактичними даними, які носять документальний характер, а саме: характеристика матері з місця проживання, роботи; пояснення свідків про спосіб життя; акт обстеження житлово-побутових умов проживання; довідка з місця проживання, реєстрація; довідка з поштового відділення про кошти, посилки, перекази чи надходили на ім'я дитини, а також обставини з якими позивач пов»язує наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Проте, судом першої інстанції не враховано п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», де роз»яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

В обґрунтування наявності підстав для позбавлення батьківських прав позивач ОСОБА_2 посилається на незадовільну характеристику відповідача ОСОБА_3 за місцем проживання, зловживання спиртними напоями та проживання разом з малолітньою дитиною у неналежних умовах, а також залишення дитини у своєї сестри, яка на той час спільно проживала з позивачем по основному позову, в подальшому ОСОБА_3 залишила малолітню дитину та змінила місце проживання.

Не встановлення фактичних обставин справи, призвело до неправильного вирішення спору про позбавлення батьківських прав.

З наданої довідки Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції від 27.12.2017 № 10868/124/43.2-2017 вбачається, що за останні три роки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителька АДРЕСА_1, згідно бази даних «АРМОР» притягувалась до адміністративної відповідальності 28.05.2016 за ст. 178 ч. 1 КУпАП (а.с. 194-195).

Відповідно до наказу № 12 від 07.08.2006 року служби у справах неповнолітніх Корюківської районної державної адміністрації ОСОБА_4, 2004 року народження була поставлена на облік дітей, що проживають у сім»ях, де батьки не створюють належних умов та присвоєно обліково - статистична картка № 06159 (а.с. 221-223).

Відповідно до вимог ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом першої інстанції на підставі показів свідків та з пояснень позивача встановлено, що внаслідок тяжкої хвороби матері ОСОБА_3 малолітня дитина ОСОБА_4, 2004 року народження стала проживати в сім»ї позивача ОСОБА_2, де також проживала її рідна тітка, після того, як ОСОБА_3 перестала проживати з дитиною, вона передала картку, на яку отримувала допомогу, як одинока мати на дитину, зазначені обставини визнаються сторонами та не потребують доведення, крім того ОСОБА_2, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції пояснила, що кошти вона витрачала на потреби дитини та мала намір їх накопичувати.

Відповідно до довідки від 31.05.2017 № 02-13/4311 Управління соціального захисту населення допомога була призначена з 01.04.2017 по 30.09.2017.

Разом з тим, згідно матеріалів особової справи дитини, яка опинилась в складних життєвих обставинах, ОСОБА_4, 2004 року народження, з моменту постановки на облік з 1 по 5 клас відвідувала Олександрівську ЗОШ І-Ш ст. Після переїзду до ОСОБА_2 з 09.09.2016 навчається у Корюківській ЗОШ І-Ш ст.№4 (а.с.11). Дитина за даними навчальних закладів характеризується позитивно (а.с.12, 227-233), під час навчання завжди готувалася до уроків, була забезпечена одягом, взуттям, шкільним приладдям, завжди мала охайний вигляд. За кошти батьків були придбані шкільні матеріали. Разом з мамою готувалася до проведення шкільних ярмарків, виготовлялися гарні новорічні костюми. Мама завжди виділяла кошти на харчування доньки в шкільній їдальні, допомагала у ремонті класу, відвідувала батьківські збори (а.с.71).

Не підтверджені належними і допустимими доказами обставини щодо зловживання спиртними напоями ОСОБА_3, як це зазначено у висновках служби у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 08.08.2017 № 10-18/360, оскільки відповідно до довідок Корюківської центральної районної лікарні від 27.12.2017 № 03-03/1085, № 03-05/1084 остання на обліку у кабінетах нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 207, 208).

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості та його поведінці. Факт подання зустрічного позову ОСОБА_3 свідчить про її інтерес до дочки (справа « Хант проти України від 07.12.2006), зазначено, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Поза увагою суду першої інстанції залишились періодичні побачення з дитиною та подання зустрічного позову, оскільки ці факти свідчать про інтерес до дитини.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції, щодо наявності підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, не ґрунтуються на матеріалах справи та враховуючи не встановлення свідомого нехтування своїми обов'язками та ухилення від виконання своїх обов'язків, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та встановлення опіки, з постановленням рішення суду про відмову в задоволенні цих вимог.

Проте, враховуючи наявність винної поведінки матері ОСОБА_3 у виняткових випадках з урахуванням її характеру, а також перелічених обставин слід попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.

Висновок суду першої інстанції щодо не задоволення вимог ОСОБА_3 про відібрання дитини від сторонньої особи є правильним, разом з тим підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 163 СК України батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (пункти 2 і 3 статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У ст. 151 та 163 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на «особисте виховання» малолітніх дітей та на те, щоб вони проживали з ними. Права батьків, у тому числі тих, хто живе окремо від дитини, на виховання дитини і спілкування з нею можуть бути обмежені лише законом (ст. 153 і 157). Якщо дитина утримується особою не на законних підставах, суди можуть за позовом батьків постановити рішення про відібрання та повернення дитини, якщо буде встановлено, що це не суперечить інтересам дитини (ст. 162 та 163). Місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків (ст. 160). Ст. 155 СК України загалом заборонено здійснення батьківських прав всупереч інтересам дитини. Подібні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 11, 12, 14, 15 та 15-1 ЗУ «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч. 3 ст. 163 СК суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і передачі її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Ураховуючи викладене та юридичну природу спірних правовідносин, під час вирішення питання щодо місця подальшого проживання дитини, зокрема відібрання малолітньої дитини від інших осіб, у яких вона проживає, слід повно встановити всі обставини, якими обґрунтовувались вимоги й заперечення сторін; врахувавши малолітній вік дитини, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувати та належним чином перевірити, чи не стане для дитини психотравмуючим фактором зміна звичних для неї умов життя та кола оточуючих близьких людей, за відсутності в матеріалах справи даних про наявність у батьків належного контакту з дитиною та її прихильності.

Так, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції малолітня дитина ОСОБА_4 повідомила, що не бажає проживати разом з матір'ю, оскільки вона зловживає спиртними напоями, декілька разів відвідувала її у нетверезому стані, на даний час вона проживає в сім»ї ОСОБА_2, після того як мати залишила її. Негативного ставлення у неї до матері не має, проте не бажає проживати разом з нею оскільки вона не створює належні умови для проживання, не забезпечує її матеріально, не турбується про стан її здоров»я.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. N 789-XII, частин 7, 8 ст. 7 СК, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Як вбачається, 27.07.2017 первісним позивачем ОСОБА_2 було пред»явлено позов до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, лише зі спливом майже двох місяців ОСОБА_3 було пред»явлено зустрічний позов про відібрання малолітньої дитини від сторонньої особи.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_3 посилалась на відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, не заперечувала тих обставин, що з власної волі залишила проживати дитину у своєї сестри в сім»ї ОСОБА_2

Враховуючи викладене, оскільки позивачем ОСОБА_3 не доведено тримання відповідачем по зустрічному позову ОСОБА_2, малолітньої дитини ОСОБА_4, яка на момент розгляду справи судом досягла віку 13 років, здатна сформулювати власні погляди та вільно висловлювати їх та висловила думку щодо не бажання повертатись проживати до матері, з врахуванням обставин, що є підставою для попередження матері про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, вимоги про відібрання дитини від сторонньої особи є необґрунтованими та суперечать інтересам дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. N 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Зокрема, інтереси дитини повинні бути збалансовані з інтересами інших осіб, в даному випадку матері ОСОБА_3, оскільки дитина має бути почутою, проте з дотриманням прав щодо розлучення з батьками.

Проте, мати не має право вживати таких заходів, які б заподіяли шкоди здоров»ю та розвитку дитини.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 заявила позов на підставі ст. 163 СК України, відповідно до якої батьки мають переважне право на те, щоб малолітня дитина проживала з ними та право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Ст. 6 СК України встановлено, що малолітньою особою вважається дитина до доясгнення нею 14 років.

З матеріалів справи вбачається, що Корюківська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування згідно подання від 13.12.2017 № 02-16/2759 просить у разі позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10., яка зареєстрована в АДРЕСА_1 встановити опікуном малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 жительку АДРЕСА_3 ОСОБА_2, в сім»ї якої більше року проживає дитина і яка подала до служби у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації всі документи, необхідні для встановлення опіки (а.с. 156).

Відповідно до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Згідно з правилами ч. ч. 3, 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою (піклування над неповнолітньою особою), якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна (піклувальника) за поданням органу опіки та піклування.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків. Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Відповідно до положень ст.ст. 5, 12 ЗУ "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі і щодо здійснення контролю за умовами їх влаштування, покладаються на відповідні служби у справах неповнолітніх за місцем встановлення статусу дитини.

Як вбачається, на службу у справах дітей покладено обов»язок протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу за умови встановлення втрати дитиною батьківського піклування.

Враховуючи не задоволення позову про позбавлення батьківських прав та дані матеріалів особової справи дитини ОСОБА_4, 2004 року народження, яка не набула статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, як це регламентовано ст. 5 ЗУ "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", відсутні правові підстави для встановлення опіки, проте є достатньою підставою для постановлення окремої ухвали відповідно до ст. 262 ЦПК України відносно служби у справах дітей та органу опіки та піклування Корюківської РДА з метою захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітньої ОСОБА_4, 2004 року народження.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1, п. 2, ч. 4, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, відмовивши в задоволенні цих вимог.

Попередити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженку с. Олександрівка Корюківського району, Чернігівської області про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12 та виконувати обов'язки щодо виховання та утримання дитини, передбачені сімейним законодавством.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2017 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини від сторонньої особи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, як касаційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.02.2018.

Головуючий:Судді: