ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:НОМЕР_1, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

06 лютого 2018 року м.Тернопіль Справа №921/701/17-г/17

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув справу

за позовом: Гусятинського районного центру зайнятості, смт. Гусятин Тернопільської області

до відповідача: Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, м. Теребовля Тернопільської області

про cтягнення 12934,43грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

за участю представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: ОСОБА_1, довіреність №28/07 від 02.01.2018.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України з 16.01.2018 судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду". Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним №LH3114UJ11060923D3.          

Позивач – Гусятинський районний центр зайнятості, смт.Гусятин Тернопільської області, звернувся 01.12.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, м.Теребовля Тернопільської області, про стягнення 12934,43грн, виплаченого забезпечення (як допомога по безробіттю) безробітному ОСОБА_2 у зв’язку із призначенням йому пенсії по віку на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою суду від 04.12.2017 порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 19.12.2017.

У зв’язку із набранням 15.12.2017 року чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 19.12.2017 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання та, у зв’язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, підготовче засідання було відкладено на 16.01.2018 для надання можливості учасникам процесу заявити клопотання відповідно до ст.182 ГПК України та надати свої заперечення на позов.

16.01.2018 судом підготовче провадження закрито, а справу №921/701/17-г/17 призначено до судового розгляду по суті на 06.02.2018.

Присутнім в підготовчих судових засіданнях представникам позивача підтримано позовні вимоги з підстав, наведених у позові та запереченнях на відзив №06/1869 від 22.12.2017 (вх.№3256 від 04.01.2018) з посиланням на долучені до матеріалів справи докази. В судове засідання по розгляду даної справи по суті представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання представнику позивача було відомо, шляхом повідомлення під розписку та оголошення в судовому засіданні 16.01.2018 про дату призначення справи до судового розгляду по суті. Від позивача надійшло клопотання без номеру та дати (вх.№5049 від 05.02.2018) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання представника ОСОБА_3 по причині її тимчасової непрацездатності.

Дане клопотання судом відхиляється з огляду на таке.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

В даній справі судом явка учасників справи не визнавалася обов’язковою, позивач не був позбавлений можливості забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника з числа працівників Гусятинського районного центру зайнятості.

На переконання суду, матеріали справи містять достатньо доказів, наданих сторонами у підготовчому провадженні, для вирішення спору по суті. Про необхідність подання інших доказів, які не могли бути подані в підготовчому провадженні, в тому числі зі сторони позивача, не зазначено.

Уповноважений представник відповідача позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов №4503/07 від 12.12.2017 (вх.№22458 від 18.12.2017, вх.№22627 від 20.12.2017). Зокрема зазначив, що громадянину ОСОБА_2 було відомо про ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №166035/12 від 02.07.2013, а тому він був зобов'язаний про це повідомити Гусятинський районний центр зайнятості. Вважає, що законодавством не встановлений обов'язок органів Пенсійного фонду України інформувати центри зайнятості про осіб, які мають право на отримання пенсії, але таким не скористалися. Вказав правову позицію, яка викладена у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 у справах №1/5-90, №1/4-89, №1/2-87, №07/296 та від 21.02.2006 у справі №5/334-18/559 та інших справах, з огляду на яку, вважає, що даний спір є публічно – правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі документи, господарський суд встановив наступне.

Гусятинський районний центр зайнятості виконує завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на території Гусятинського району Тернопільської області.

Громадянин ОСОБА_2 шляхом подання заяв від 12.01.2012, 20.02.2013 до Гусятинського районного центру зайнятості звернувся до центру за сприянням у працевлаштуванні, наданні статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Відповідно, перебував на обліку як безробітний з 12.01.2012 по 23.04.2012, а також з 20.02.2013по 15.05.2013.

Згідно наказу від 12.01.2012 №НТ120112 ОСОБА_2 була призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" в розмірі 6800,17грн (січень – 1375,45грн, лютий – 1815,78грн, березень – 2133,38грн, квітень – 1475,56грн).

24.04.2012 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі пп.1 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у зв'язку з працевлаштуванням безробітного (наказ №НТ120424).

Вдруге, ОСОБА_2, відповідно до наказу №НТ130227 була призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", виплату розпочато з 27.02.2013 у розмірі 6134,26грн (за лютий 2013 року – 159,34грн, березень – 2469,64грн, квітень – 2389,96грн, травень – 1115,32грн).

Згідно наказу від 15.05.2013 №НТ 130515 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням (пп.1 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Як випливає з матеріалів справи, зокрема довідок від 18.10.2017, в період перебування ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного Гусятинським районним центром зайнятості було нараховано та виплачено кошти в загальній сумі 12934,43грн в якості допомоги по безробіттю.

Між тим, як вбачається з постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23.02.2012 у справі №1904/160/12 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі про визнання неправомірними дій щодо не призначення пенсії на пільгових умовах судом встановлено наступні обставини:

- ОСОБА_2 23.11.2011 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах з часу, коли йому виповнилося 55 років, тобто 27.07.2011;

- посилаючись на не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 1986 року через не проведення атестації робочого місця, органом Пенсійного фонду було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

23.02.2012 постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області у справі №1904/160/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 23.11.2011, тобто з моменту звернення його до Управління.

В силу приписів ст.75 ГПК України встановлені Гусятинським районним судом в адміністративній справі №1904/160/12 обставини не підлягають додатковому доказуванню.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 своєчасно не отримав призначеного пенсійного забезпечення, яке йому гарантоване чинним законодавством, а внаслідок відмови органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії, ОСОБА_2 був вимушений звернутися до центру зайнятості за призначенням допомоги по безробіттю, що свідчить про наявність вини відповідача у заподіянні збитків.

На момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_2 не отримував пенсії, у зв'язку з чим не було правових підстав для відмови у наданні статусу безробітного та виплаті допомоги по безробіттю. На думку позивача, порушень вимог чинного законодавства про зайнятість центром зайнятості та громадянином ОСОБА_2 з приводу його перебування на обліку як безробітного допущено не було.

Гусятинський районний центр зайнятості направив на адресу відповідача претензію №06/1505 від 18.10.2017, згідно якої просив Управління Пенсійного фонду України у Гусятинському районі протягом десяти днів з дня отримання претензії добровільно повернути суму допомоги по безробіттю, виплачену громадянину ОСОБА_2 Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на неправомірність дій відповідача в частині відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах громадянину ОСОБА_2, які призвели до подвійного отримання соціальних виплат за один і той же період, Гусятинський районний центр зайнятості звернувся з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як зазначалось вище, Гусятинський районний центр зайнятості виконує завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на території Гусятинського району.

В період з 12.01.2012 по 23.04.2012 та з 20.02.2013по 15.05.2013 громадянин ОСОБА_2 перебував на обліку як безробітний у Гусятинському районному центрі зайнятості. Відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23, пп.1 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" йому позивачем у справі було призначено та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 12934,43грн.

Правомірність взяття на облік ОСОБА_2 центром зайнятості та надання йому статусу безробітного сторонами не заперечується як і сума коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до пп.7 п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 (діяв до 15.06.2015), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Згідно матеріалів справи, Гусятинським районним центром зайнятості отримано інформацію про те, що ОСОБА_2 відповідно до рішення суду від 23.02.2012 призначена та виплачена пенсія за віком на пільгових умовах, починаючи з 23.11.2011, тобто з дати звернення до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України. Даний період виплати пенсії охоплює період, впродовж якого у 2012 році та 2013 році безробітний отримував допомогу по безробіттю в сумі, яка є предметом даного позову.

Щодо тверджень відповідача про відсутність обов’язку органів Пенсійного фонду подавати до центрів зайнятості інформацію про осіб, які мають право на отримання пенсії, але не реалізували його, а тому відсутня вина відповідача у виплаті позивачем ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, з викладеного слідує, що відповідальність застрахованої особи настає лише у випадку несвоєчасного подання нею інформації про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг або умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними, щодо неповідомлення про існування таких обставин.

Проте, як вбачається з постанови Гусятинського районного суду від 23.02.2012 у справі №1904/160/12 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 у справі № 166035/12, гр. ОСОБА_2 зловживань чи несвоєчасного повідомлення про обставини, що впливають на отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю допущено не було, оскільки вказані рішення, якими в тому числі зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі призначити ОСОБА_2 з 23.11.2011 пенсію за віком на пільгових умовах як електрозварнику, вступило в законну силу 02.07.2013, тобто коли громадянин ОСОБА_2 на обліку як безробітний в Гусятинському міському центрі зайнятості вже не перебував (перебував до 15.05.2013).

Поряд з цим, зазначеними судовими рішеннями встановлено протиправність поведінки відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені рішенням Гусятинського районного суду від 23.02.2012 в адміністративній справі №1904/160/12 обставини є преюдиційними під час розгляду даної справи та не підлягають доведенню заново.

Між тим, відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до приписів ст.107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п. 8 частини 2 статті 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 22 ЦК Україна встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 623 ЦК України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Як вже зазначалося, неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України у Гусятинському районі підтверджена судовим рішенням.

Внаслідок протиправної поведінки відповідача у справі громадянин змушений був звернутися до центру зайнятості, в якого були відсутні законні підстави для відмови у виплаті допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_2

Оскільки збитків позивачу у розмірі виплаченої ним та отриманої гр. ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в розмірі 12934,43 грн. завдано внаслідок неправомірної поведінки відповідача, що полягала у відмові у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах даному громадянину згідно його заяви, та протиправність такої поведінки встановлено постановою Гусятинського районного суду від 23.02.2012 у справі №1904/160/12, суд доходить висновку про наявність у даному випадку складу усіх елементів складу цивільного правопорушення, а відповідно і підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у сумі 12934,43грн.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" №988 від 21.12.2016, Управління Пенсійного фонду України у Гусятинському районі реорганізовано шляхом злиття, відповідно, правонаступником його прав та обов’язків є новоутворене Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували його заперечення і доводили відсутність його вини у заподіянні позивачу матеріальної шкоди.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги в загальній сумі 12934,43грн як обґрунтовано заявлені, документально підтверджені, не спростовані належними доказами відповідачем, підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 06.02.2018 відповідно до ст.240 ГПК України оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 202, 219, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Теребовлянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул.22Січня, 17, м.Теребовля Тернопільської області, ідентифікаційний код 41246380) на користь Гусятинського районного центру зайнятості (вул.Тернопільська, 16, смт.Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 21144803) 12934(дванадцять тисяч дев’ятсот тридцять чотири)грн 43коп. виплаченого забезпечення безробітному.

3. Стягнути з Теребовлянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул.22Січня, 17, м.Теребовля Тернопільської області, ідентифікаційний код 41246380)-1600 (одну тисячу шістсот)грн 00коп. судового збору в дохід Державного бюджету України (р/р31215256700001, код банку отримувача коштів 820019, банк отримувача коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, отримувач коштів - ГУДК у м.Києві, код ЄДРПОУ 37991783, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 13.02.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя                                                                       Андрусик Н.О.