Справа № 182/435/18

Провадження № 2/0182/1450/2018

У Х В А Л А

Іменем України

13.02.2018 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомиров І.В., розглянувши  позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Малоархангельського району Орловської області Російської Федерації про стягнення збитків та моральної шкоди,

Встановив:

Спочатку, 22.01.2018 р., позивач звернувся до суду з позовом до Адміністрації Малоархангельського району Орловської області Російської Федерації та Нікопольської міської психіатричної лікарні та просив суд стягнути з відповідачів завдані збитки в розмірі 15 500 000 руб., що дорівнює 1550000 євро, а саме: 

за будинок з господарськими будівлями, земельну ділянку 0,50 га., коня, трьох корів, овець, птахів, в дер.  Озерки Глазуновського району Орловської області, що втрачені у зв’язку з репресіями в 1943 році в розмірі 950 000 руб.,

збитки за зруйнований батьківський будинок в дер. Каменка, Малоархангельського району, земельну ділянку 0,35 га в розмірі 950000 руб.,

збитки за поновлення в громадянстві Російської федерації, переїзд на постійне місце проживання до батьківського будинку до дер. Каменка Малоархангельського району в розмірі 950000 руб., 

збитки за невикористані пільги в розмірі 800000 руб.,

збитки за невиплачену пенсію по інвалідності другої групи з 01.06.1994 року по 01.06.2018 року за 288 місяців в розмірі 2080000 руб.,

витрати по судовим тяжбам в розмірі 950000 руб.

26.01.2018 р. ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху.

07.02.2018 р. від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява з якою він звертається до Адміністрації Малоархангельського району Орловської області Російської Федерації. Від позовних вимог до Нікопольської міської психіатричної лікарні відмовляється.

За уточненою позовною заявою просить суд стягнути з Адміністрації Малоархангельського району Орловської області Російської Федерації завдані збитки в розмірі 15500000 руб., що дорівнює 1550000 євро, а саме: 

за будинок з господарськими будівлями, земельну ділянку 0,50 га., коня, трьох корів, овець, птахів, в дер.  Озерки Глазуновського району Орловської області, що втрачені у зв’язку з репресіями в 1943 році в розмірі 950000 руб.,

збитки за зруйнований батьківський будинок в дер. Каменка, Малоархангельського району, земельну ділянку 0,35 га в розмірі 950000 руб.,

збитки за поновлення в громадянстві Російської федерації, переїзд на постійне місце проживання до батьківського будинку до дер. Каменка Малоархангельського району в розмірі 950000 руб., 

збитки за невикористані пільги в розмірі 800000 руб.,

збитки за невиплачену пенсію по інвалідності другої групи з 01.06.1994 року по 01.06.2018 року за 288 місяців в розмірі 2080000 руб.,

витрати по судовим тяжбам в розмірі 950000 руб.

Відповідно до статті 497 ЦПК України передбачено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Статтею 28 ЦПК України передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Поняття власності, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права, і, таким чином, як – власність в цілях вказаного положення (Справа „Качко проти України” рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року п.22)

Частиною 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 76 Закону України „Про міжнародне приватне право” визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Статтею 77 Закону України „Про міжнародне приватне право” встановлені підстави виключної підсудності судам України у справах з іноземним елементом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту норм ст. ст. 27, 28, 497 ЦПК України та ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди, але аж ніяк не за участю позивача фізичної особи  громадянина України до  юридичної особи – відповідача, який є іноземним елементом  і не має місцезнаходження в Україні, як це має місце в даному випадку щодо відшкодування шкоди завданої на території Російської Федерації.

Згідно до ст. 20 п. 3 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», по позовах на право власності й інших речових прав на нерухоме майно виключно компетентні суди за місцем перебування майна.

Відповідно до статті 42 зазначеної Конвенції про правову допомогу й правових відносинах по цивільних, сімейним і кримінальним справам передбачено, що зобов'язання про відшкодування шкоди, крім інших, що випливають із договорів і, правомірних дій, визначаються по законодавству Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Якщо причинитель шкоди й потерпілий є громадянами однієї Договірної Сторони, то застосовується законодавство цієї Договірної Сторони. По справах, згаданих у пунктах 1 і 2 справжньої статті, компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потерпілий може подати позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги зміст позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди за обставинами, діями та подіями, які стались на території Російської Федерації, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки в даному випадку за позовними вимогами ОСОБА_1 компетентним є суд Російської Федерації і справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області, оскільки Нікопольський міськрайонний суд не є компетентним судом в розумінні зазначених норм права.

Керуючись  п 1. ч.1 ст.186  ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Малоархангельського району Орловської області Російської Федерації про стягнення збитків та моральної шкоди.

Роз’яснити ОСОБА_1, що за позовними вимогами про відшкодування шкоди компетентним є суд Російської Федерації.

Копію ухвали суду направити позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_2