Справа № 381/3465/16-ц Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.

Провадження № 22-ц/780/247/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.

Категорія 4 24.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Борівської селищної ради, ОСОБА_3 про скасування рішень та визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом у відповідності до норм ст.ст. 116, 118, 120, 198 ЗК України та ст. 358, 377 ЦК України із врахуванням уточнених позовних вимог та просив скасувати рішення Борівської селищної ради від 13.10.2009 року № 8-XXVIII-V, рішення Борівської селищної ради від 15.06.2012 року № 7.15, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2, які видані ОСОБА_3

Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Позивачу належить 16/25 частин, ОСОБА_3 9/25 частин зазначеного будинку. Земельна ділянка між сторонам не була поділена і використовувалася спільно.

Зі змісту листа № 29-1015-0.3-693/2-16 Управління Держземгеокадастру у Фастівському районі Київської області від 29 червня 2016 року йому стало відомо, проте що ОСОБА_3 було приватизовано земельну ділянку загальною площею 0,0668 га для введення особистого селянського господарства буд будинком та господарськими будівлями, спорудами по АДРЕСА_1. Позивач звернувся до Борівської селищної ради із заявою про приватизацію земельної ділянки, проте, рішення по суті цієї заяви не прийнято, а при проведенні обміру земельної ділянки стало відомо, що ОСОБА_3 приватизовано дві земельні ділянки площею 0.0668 га., та 0,0157 га., загальною площею 0,0825 га., тобто більшу частину території, яку займає спільне домоволодіння, що не відповідає часткам у спільному майні. Крім того, на приватизованих відповідачкою земельних ділянках знаходяться господарські будівлі та споруди в тому числі, що належать йому як співвласнику, що створює для нього перешкоди у володінні, та використанні права власності.

Крім того, позивач також зазначав, що право на отримання земельної ділянки у власність земельним законодавством встановлене лише один раз по кожному виду цільового використання, тому ОСОБА_3 не мала права отримувати у власність дві земельні ділянки з одним видом цільового призначення, тому вважає, що отримання відповідачкою ОСОБА_3 у власність земельних ділянок, площа яких значно перевищує 9/25 частин від їх загальної площі під домоволодінням порушує його право як співвласника, оскільки він не може приватизувати земельну ділянку, яка б відповідала належній йому частці у спільній власності.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, також на його думку судом неправомірно застосовано строк позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 до Борівської селищної ради, ОСОБА_3 про скасування рішень та визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельні ділянки, задоволено.

Скасовано рішення Борівської селищної ради Фастівського району від 13 жовтня 2009 року № 8-XXVIII-V щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 874 м.2 в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та надання згоди на виготовлення технічної документації.

Скасовано рішення Борівської селищної ради Фастівського району від 15 червня 2012 року № 7.15 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0.0825 газ цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою.

Визнано недійсним Державний акт НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0668 га., виданий 29 грудня 2012 року ОСОБА_3.

Визнано недійсним Державний акт НОМЕР_2 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0157 га., виданий 29 грудня 2012 року ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4630,12 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Київської області від 17 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

За результатами нового апеляційного розгляду справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права. Крім того, вважав необґрунтованими доводи позовної заяви щодо відсутності законних підстав для видачі відповідачу двох державних актів на право приватної власності на дві земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням, а тому не вбачав підстав для скасування оскаржуваних рішень Борівської селищної ради від 13.10.2009 року № 8-XXVIII-V, від 15.06.2012 року № 7.15, та визнання недійсними державних актів НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Апеляційний суд з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно договору дарування житлового будинку від 25 грудня 2000 року житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в по АДРЕСА_1 власницею будинку ОСОБА_4 був подарований ОСОБА_3 (9/25 частин) та ОСОБА_2 (16/25 частин) (а.с. 7).

Відповідно до рішення Борівської селищної ради № 8 від 13.10.2009 року «Про розгляд земельних питань» ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 874 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 59).

Рішенням Борівської селищної ради № 7 від 04.11.2011 року надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 384 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та замовлення в землевпорядній організації проект землеустрою зазначеної земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 60).

Рішенням Борівської селищної ради №7.15-16-6 від 15.06.2012 року, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 в межах Борівської селищної ради та передано у власність земельну ділянку громадянці ОСОБА_3, загальна площа - 0,0825 га (а.с. 10).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 29.12.2012 року ОСОБА_3 на підставі рішення Борівської селищної ради №7.15-16-6 від 15.06.2012 року належить земельна ділянка площею 0,0157 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 61)

Відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 29.12.2012 року ОСОБА_3 на підставі рішення Борівської селищної ради №7.15-16-6 від 15.06.2012 року належить земельна ділянка площею 0,0668 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 62).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони у вказаній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками нерухомого майна, а саме домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування житлового будинку від 25 грудня 2000 року, згідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли у дар - ОСОБА_3 9/25 частин, а ОСОБА_2 16/25 частин вказаного житлового будинку із зазначенням конкретних приміщень в будинку та господарських будівель та споруд. (а.с. 7).

Також із наявних в матеріалах справи документальних доказів вбачається, що ОСОБА_4 як власник даного житлового будинку, не була власником земельної ділянки під вказаним домоволодінням, а земельна ділянка перебувала у її користуванні площею 766 кв.м., що вбачається із технічного паспорта на будинок. (а.с. 12-20)

В подальшому за рішенням виконкому Борівської селищної ради Фастівського району від 25 квітня 2002 року за вказаним домоволодінням додатково було закріплено 384 кв.м. з фонду земель Борівської селищної ради, які прилягають до вказаної земельної ділянки, таким чином загальна площа земельної ділянки біля вказаного домоволодіння становила 1150 кв.м. ( 766 + 384).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 30 Земельного кодексу України (1990 року), який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами у справі при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України (1990 року) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Таким чином, позивач та відповідачка, як співвласники будинку мають рівні права на приватизацію земельної ділянки, на якій розташована частина будинку в обсягах, які відповідають їх частці в будинку, оскільки загальна площа земельної ділянки під вказаним домоволодінням не перевищує розмір визначений ст. 67 ЗК України.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що відповідачка у справі ОСОБА_3 звернулася у жовтня 2009 року до Борівської селищної ради із заявою про передачу у власність (приватизацію) земельної ділянки по АДРЕСА_1 та просила передати її у власність земельну ділянку площею 874 кв.м. та рішенням Борівської селищної ради Фастівського району від 13 жовтня 2009 року за № 8-XXVIII-V було задоволено дану заяву та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 874 м.2 в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та надано згоду на виготовлення технічної документації. (а.с. 59).

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Борівської селищної ради Фастівського району №7.15-16-6 від 15 червня 2012 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0.0825 га., яка складається із двох окремих земельних ділянок, площею 0,0157 га, та 0,0668 га. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою. (а.с.111).

На підставі вказаного рішення Борівської селищної ради відповідачка у справі ОСОБА_3, 29 грудня 2012 року отримала Державний акт НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0668 га. та державний акт НОМЕР_2 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0157 га. Вказані земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_1 та мають єдине цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.61, 62).

Згідно до частини четвертої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час передачі відповідачці земельної ділянки у власність) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Окрім того, частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що Борівська селищна рада Фастівського району, ухвалюючи рішення 13 жовтня 2009 року за № 8-XXVIII-V та рішення району №7.15-16-6 від 15 червня 2012 року, а в подальшому видаючи 29 грудня 2012 року відповідачці ОСОБА_3 державний акт НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0668 га. та державний акт НОМЕР_2 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0157 га. не дотрималася вище вказаних вимог Земельного та Цивільного кодексу України, та в порушення прав позивача, ОСОБА_2, як власника 16/25 частин домоволоління АДРЕСА_1, передала відповідачці земельну ділянку, яка значно перевищує її частку - 9/25 у спільній частковій власності на житловий будинок та господарській споруди та будівлі.

Крім того, затверджуючи 15 червня 2012 року рішенням №7.15-16-6 технічну документацію та матеріали інвентаризації на земельну ділянку ОСОБА_3, Борівська селищна рада не перевірила, що на земельній ділянці, яка передається у власність відповідачці ОСОБА_3 знаходить 1/2 частина сараю «Б» та 1/2 частині льоху, що знаходиться під сараєм «Б», чим фактично позбавила позивача ОСОБА_2 права вільно користуватися та володіти даним нерухомими майном. Те, що вказані господарські споруди розташовані на земельній ділянці, яка виділена відповідачці ОСОБА_3 підтверджується матеріалами справи та не заперечується самою відповідачкою.

Тому колегія судді приходить до висновків про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та помилковість висновків суду щодо їх недоведеності.

Слід також звернути увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ч.1 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про пропуск строку позовної давності, виходячи з якого позивач узнав про порушення свого права 18 червня 2012 року при підписання акту встановлення в натурі на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що акт про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки (а.с. 98) не містить площі земельної ділянки, їх абрисів, а на наявних в матеріалах справи абрисах відсутні підписи суміжних землекористувачів, що фактично позбавляло позивача можливості встановити фактичну площу та конфігурацію земельної ділянки, яка передається ОСОБА_3, та визначити площу земельну ділянки, яка залишається не приватизованою та перебуватиме у його користуванні як співвласника будинку, госпоадрських споруд, будівель.

Крім того, із пояснень сторін вбачається, що вказані земельні ділянки до цього часу не поділені в натурі, що не позбавляло позивача можливості користуватися своїм майном, а саме 1/2 частиної сараю "Б", та 1/2 частиною льоху під сараєм "Б", який згідно державного акту НОМЕР_1 перебуватиме на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачці, таким чином права позивача у справі порушуються і до цього часу, а тому колегія суддів вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України (в редакції станом на 07.01.2018 року) судовий збір покладається на стороним пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесенні і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору до місцевого та апеляційного суду у розмірі 4630,12 грн. (а.с.1, 75, 137).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Борівської селищної ради, ОСОБА_3 про скасування рішень та визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельні ділянки задовольнити.

Скасувати рішення Борівської селищної ради Фастівського району від 13 жовтня 2009 року № 8-XXVIII-V щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 874 м.кв. в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та надання згоди на виготовлення технічної документації.

Скасувати рішення Борівської селищної ради Фастівського району від 15 червня 2012 року №7.15-16-6 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0.0825 газ цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою.

Визнати недійсним Державний акт НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0668 га. виданий 29 грудня 2012 року ОСОБА_3.

Визнати недійсним Державний акт НОМЕР_2 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0157 га. виданий 29 грудня 2012 року ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4630,12 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: