АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/318/18Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 19 Гончаренко Т.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря:

Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Гончаренко Т.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, - :

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року позивач в особі директора Звенигородського РЕМ звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що між споживачем і постачальником електричної енергії виник спір щодо розрахунку вартості наданої і спожитої електроенергії.

Між сторонами укладено договір №7-2-33 від 10.09.2004 року про користування електричною енергією для населення, згідно з яким позивач здійснює енергопостачання до будинку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

Порушуючи умови вказаного договору, споживач не розраховувався своєчасно та в повному обсязі за спожиту електроенергію, внаслідок чого станом на 01 листопада 2017 року у нього утворилась заборгованість згідно показників лічильника на суму 365 грн. 22 коп. Сума боргу розрахована за період з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2017 року, що виникла через систематичну недоплату за спожиту електроенергію.

27 вересня 2017 року позивач направив споживачу письмове попередження про припинення електропостачання у разі, якщо заборгованість в сумі 240 грн. 90 коп. не буде ним погашена.

11 грудня 2017 року позивач сплатив 117 грн., з яких 01 грн. 68 коп. були зараховані як за поточну використану електроенергію у листопаді 2017 року, а решта 115 грн. 32 коп. спрямована на погашення існуючого боргу.

Тому, остаточно уточнивши вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_6 суму заборгованості в розмірі 249 грн. 90 коп.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Звенигородського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 249 грн. 90 коп. за надані послуги з постачання електроенергії.

Рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. ОСОБА_6 зазначає, що сторони не перебувають у договірних відносинах. Позивач невірно розрахував суму, належну до сплати, за спожиту електроенергію. В свою чергу, відповідач надав свої розрахунки суми до сплати, вказавши показники лічильника, визначені ним самим.

Просить рішення скасувати у зв'язку з недоведенням наявності боргу та стягнути з позивача на свою користь 250 000 грн. за завдані фізичні і моральні страждання.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що з боку відповідача мало місце порушення Правил користування електроенергією для населення та умов договору, а тому дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до Закону України «Про електроенергетику», споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю, Правил користування електричною енергією для населення ( далі Правил), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 26 липня 1999 року № 1357, які регулюють відносини між громадянами (споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками.

Відповідно до п. 3. Правил споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

При цьому, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються на підставі показань приладів обліку («показань приладів обліку» - в редакціях, що діяли з липня 2009 по серпень 2016 року, «показів засобів обліку» - в редакції, що діє з 28 серпня 2016 року) за діючими для населення тарифами (цінами) (п. 19), якими є визначена відповідно до нормативно-правових актів НКРЕ ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) одиниці електричної енергії, що затверджуються постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У разі отримання житлової субсидії на оплату електричної енергії розмір плати побутового споживача за використану електричну енергію визначається відповідно до порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Відповідно до п. 42 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами укладено договір про користування електричною енергією для населення №7-2-33 від 10.09.2004 року (а.с. 5), за умовами якого енергопостачання здійснюється до будинку відповідача, що знаходиться за адресою: 20200 Черкаська обл. м. Звенигородка пров. Черкаський, 5.

Відповідно до умов п.1.1 зазначеного договору позивач зобов'язувався відпускати відповідачу електроенергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок, а відповідач, згідно абз. 5 п. 2.2. зазначеного договору, зобов'язувався сплачувати кошти за спожиту електроенергію, відповідно до умов договору.

При цьому, пунктом 8 договору передбачено, що він укладений на три роки та подовжується на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.

Таким чином, договір вважається пролонгованим, а доводи апелянта про те, що між сторонами відсутні договірні відносини, є безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» послуги з електропостачання є видом житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, ч. 1, 5 ст. 20 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг а також зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Сам відповідач ОСОБА_6 заборгованість мотивує тим, що йому, як учаснику бойових дій, встановлено пільгу в розмірі 100 % знижки на 120 кВт/год. Проте пільга в розмірі 100% знижки на 120 кВт/год. надається за фактично використану у звітному періоді електроенергію.

Наявність пільги у ОСОБА_6 не оскаржується позивачем.

В силу вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших учасників судового процесу. Кожен учасник судового процесу зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із положенням ч.ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розрахунок, наданий апелянтом, не є повним, а лише містить вказівки про розрахунок за жовтень, грудень 2016 року, березень, червень, липень 2017 року.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу рішення розрахунок заборгованості, наданий позивачем, який охоплює весь період, якого стосуються позовні вимоги, а саме з 01.10.2016 року по 31.10.2017 року (а.с. 9).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що заборгованість ОСОБА_6 перед постачальником електроенергії виникла внаслідок того, що відповідач самостійно проводить розрахунки за спожиту електроенергію за власною методикою, яка не відповідає фактичному нарахуванню. Пільга в розмірі 100 % знижки на 120 кВт/год, на яку має право відповідач, надається за фактично використану у звітному періоді електроенергію. Якщо у звітному місяці електроенергії використано менше 120 кВт/год, то пільга надається в обсязі фактично використаної електроенергії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для скасування або зміни цілком обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 35, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційній суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді