ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2018 року м. Кропивницький

справа № 389/938/16-ц

провадження № 22-ц/781/128/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Єгорової С.М.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2016 року у складі судді Берднікової Г.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по стягнення безпідставно отриманого авансу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 20 400 грн. авансу.

В обґрунтування вимог зазначила, що в квітні 2013 року через ріелтора домовилася з ОСОБА_2 про купівлю в нього частини будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1

Згідно розписки від 05 квітня 2013 року передала відповідачу завдаток за купівлю вищевказаного будинку в розмірі 20 400 грн., а останній зобов'язався підготувати документи для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Решту суми в розмірі 362 000 грн. за домовленістю сторін повинна була передати при укладенні договору купівлі-продажу та його нотаріальному посвідченні.

Однак в обумовленні строки відповідач умови домовленості не виконав.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 не є власником будинку та не мав прав на його відчуження. Дана обставина підтверджена власником будинку ОСОБА_3. У відповідача не було ні прав, ні зобов'язань щодо продажу майна, а відповідно кошти він отримав без будь-яких правових підстав.

ОСОБА_2 добровільно грошові кошти не повертає, від спілкування ухиляється, поштової кореспонденції не отримує.

Внаслідок неправомірних дій зазнала моральних страждань, що негативно вплинуло на стан її здоров'я.

Заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 400 грн.

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, не враховано, що власник будинку ОСОБА_3 22.06.2013 року згідно довідок приватного нотаріуса ОСОБА_4 надала документи на відчуження ? частки будинку, але покупець ОСОБА_1 не з'явилася для укладення угоди. Відмова позивача від укладення договору купівлі-продажу також підтверджується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Рішення ухвалено на підставі наявних у справі доказів, при цьому не заслухана думка ОСОБА_2, не допитані свідки, не вивчені документи які знаходяться у відповідача.

Апеляційне провадження відкрито 27 листопада 2017 року. Розгляд справи призначено на 27 грудня 2017 року. У зв'язку з неповідомленням ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи, розгляд відкладено на 05 лютого 2018 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, повідомленні про час та місце розгляду справи (а.с.131-133). Від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без його (а.с.134).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за наступного.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Попередньою редакцією ЦПК передбачалось, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (в редакції до 15.12.2017 року). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в редакції до 15.12.2017 року).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції застосувавши до виниклих правовідносин положення ст. 1212 ЦК України дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 без достатніх правових підстав отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 400 грн. та безпідставно продовжує їх утримувати.

Висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає обставинам справи, спірним правовідносинам, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно розписки від 05 квітня 2013 року отримав у ОСОБА_1 завдаток від продажу половини будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 в сумі 20 400 грн., залишок несплаченої суми складав 362 600 грн., що станом на 05 квітня 2013 року по курсу НБУ 8,15 доларів США становило 44 500 доларів США. При розрахунку за купівлю будинку покупець повинен надати продавцю 35 000 доларів США та 77 400 грн. Документи у нотаріуса оформляються за рахунок покупця. В разі відмови покупця завдаток не повертається, в разі відмови продавця завдаток повертається у подвійному розмірі. На оформлення документів і в'їзд продавця в житло встановлено строк три місяці до 30 червня 2013 року (а.с.9).

В подальшому укладення договору купівлі-продажу між сторонами не відбулося.

30 жовтня 2015 року представником позивача на адресу ОСОБА_2 направлено лист про повернення взятих за розпискою грошових коштів в сумі 20 400 грн. (а.с.6).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 статті 11, ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.

Частинами 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 всупереч вимог чинного законодавства безпідставно отримано грошові кошти у ОСОБА_1.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В порядку ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення подвійного розміру завдатку та зазначено, що до правовідносин, що виникли між сторонами слід застосовувати положення ст. 1212 ЦК України.

ОСОБА_2 не є власником будинку, та не мав письмового нотаріального посвідчення на його відчудження від його власника. Дана обставина підтверджена власником будинку ОСОБА_3. У зв'язку з чим у нього не виникло зобов'язань по його продажу, а відповідно грошові кошти, що становили плату, у ОСОБА_1 в розмірі 20 400 грн., які вона помилково вважає завдатком, відповідач отримав без будь-яких правових підстав (а.с. 8).

Вищевказане судове рішення у визначеному законом порядку не оскаржено. Рішення суду набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином беззаперечно встановлено та не підлягає доказуванню, що ОСОБА_2 безпідставно отримав від ОСОБА_1 20 400 грн. в рахунок продажу частини будинку розташованого по АДРЕСА_1, оскільки не мав визначених законом підстав на його відчуження. Тобто збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності всіх умов, за наявності яких виникають зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна, у тому числі факту отримання відповідачем грошових коштів за рахунок позивача та правомірно застосував до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 добровільно не бажає повернути позивачу її грошові кошти, які отримав без достатньої правової підстави.

Стороною відповідача не наведені докази, а відтак не доведено обґрунтоване набуття грошових коштів внаслідок цивільно-правових угод, підстави володіння грошовим коштами не визначенні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що договір купівлі-продажу не укладено саме з вини позивача є безпідставними та такими, що не стосуються правовідносин між даними сторонами, не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним. З матеріалів справи виходить, що відповідач в судові засіданні суду першої інстанції не з'являвся, клопотань про допит свідків не заявляв. У зв'язку з чим 17 червня 2016 року відбувся заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечувала позивач. Не надання відповідачем доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову з причин ухилення від участі в судовому засіданні, надало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами наданими позивачем, що відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Клопотання відповідача подане 05 лютого 2018 року до суду апеляційної інстанції про розстрочення виплати заявленої суми боргу на один рік, у зв'язку з його скрутним матеріальним становищем задоволенню не підлягає в межах даного провадження, так як. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Питання щодо розстрочення стягнутих судом грошових коштів вирішується в порядку діючого законодавства на стадії виконання судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем фактів порушення її прав, свобод та інтересів, виходячи з визначених ст. 2 ЦПК України завдань цивільного судочинства правомірно задовольнив позов. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 09 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: