Номер провадження: 22-ц/785/100/14
Номер справи місцевого суду: 501/1564/13-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Комаровська Н. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого – Комаровської Н.В.,
Суддів –Гончаренко В.М., Калараша А.А.,
З участю секретаря – Волчанського О.Ю.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03.07.2013р.,-
в с т а н о в и л а :
17.04.2013р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди і в обґрунтування своїх вимог посилалась на те,що 14.08.2011р. ОСОБА_3,керуючи автомобілем НОМЕР_1,рухаючись з міста Іллічівськ в напрямку селища Олександрівка м.Іллічівськ Одеської області, проїжджаючи під мостом по вул.Перемога,скоїв на неї наїзд,внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
30.09.2011р. слідчим СВ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи,яка 09.07.2012р. прокуратурою м.Іллічівськ була скасована та порушено кримінальну справу за ознаками злочину,передбаченого ст.286 ч.1 КК України.
10.10.2012р. слідчим СВ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській кримінальна справа закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Позивач зазначала,що незважаючи на закриття кримінальної справи,відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен відповідати за заподіяння їй майнової та моральної шкоди на підставі ст.ст.23,1187 ЦК України.
Позивач просила стягнути з відповідача в рахунок майнової шкоди 6457 грн.,які вона витратила на лікування,а також компенсацію моральної шкоди в сумі 24775 грн.,а всього – 31232 грн.
Відповідач позов не визнав,посилаючись на те,що позивач отримала ушкодження в зв*язку з тим,що переходила дорогу у невстановленому місці та в момент,коли задня двірка автомобіля знаходилась напротив неї.
Рішенням Іллічівського міськрайсуду Одеської області від 03.07.2013р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 просить
про скасування рішення та ухвалення нового рішення,мотивуючи тим,що суд неправильно застосував норми матеріального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того,що шкода заподіяна ОСОБА_2 в результаті її умислу,тому ОСОБА_3 не повинен нести цивільно-правову відповідальність та звільнений від неї в силу ч.5 ст.1187 ЦК України.
З таким висновком погодитись неможна,оскільки суд дійшов до нього всупереч нормам матеріального права та без ретельної перевірки обставин справи,доводів сторін.
Так,судом встановлено,що 14.08.2011р. ОСОБА_3,керуючи автомобілем НОМЕР_1,рухаючись з міста Іллічівськ в напрямку селища Олександрівка м.Іллічівськ Одеської області, проїжджаючи під мостом по вул.Перемога,скоїв наїзд ОСОБА_2,внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Іллічівським МВ ГУМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу по факту ДТП,в рамках якої проведено ряд експертиз,зокрема авто- технічну,траспортно-трасологічну,комплексну судово –медичну.
Постановою слідчого СВ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області від 10.10.2012р. кримінальна справа закрита за п.2 ст.6 КПК України.
Органом досудового слідства на підставі авто-технічної та трасологічної експертиз та матеріалів кримінальної справи було зроблено висновок, що ОСОБА_2 порушила ряд пунктів Правил дорожнього руху,зокрема, пункти 1.4, 4.7,4.14 ПДД, переходила дорогу в неустановленому місці в момент проїзду ОСОБА_3 та він не мав технічної можливості застосувати екстрений відвід автомобіля як в ліву сторону, де суцільна лінія розмітки дороги та постійно рухається зустрічний транспорт, так і праворуч, де розташований бордюр, з якого ОСОБА_5 почала переходити дорогу в момент проїзду автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2 біля неї.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Умисел потерпілого повинен бути направлений на завдання собі шкоди.
Якщо особа навмисно порушила Правила дорожнього руху і свідомо не допускала завдання їй шкоди джерелом підвищеної небезпеки,підстав для звільнення водія за заподіяну шкоду немає,так як відсутній умисел потерпілого.
Цивільний Кодекс України не допускає звільнення особи,відповідальної за шкоду,завдану джерелом підвищеної небезпеки від обов*язку відшкодувати шкоду в зв*язку з необережністю ( в тому числі грубою) потерпілого,а передбачає лише зменшення розміру відшкодування на підставі ст.1193 ЦК України.
Виходячи з матеріалів цивільної та кримінальної справи,у суда не було підстав для висновку про умисел ОСОБА_2В на заподіяння собі тілесних ушкоджень,оскільки жодного доказу в підтвердження такого висновку матеріали цих справ не містять.
Доказами,наданими суду сторонами,підтверджено,що ОСОБА_2 порушила Правила дорожнього руху,допустивши грубу необережність,яка не є підставою для звільнення ОСОБА_3 від цивільно-правової відповідальності,а може тягнути за собою зменшення розміру відшкодування шкоди,заподіяної ОСОБА_2
Судова колегія вважає,що необхідно застосувати ч.2 ст.1193 ЦК України,відповідно до якої якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди,то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується,якщо інше не встановлено законом.
При цьому колегія суддів враховує,що слідчими органами встановлено порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху при переході дороги у невстановленому місці без врахування інтенсивного руху автомашин,незважаючи на наявність світлофору на перехресті доріг.
Позивачем ОСОБА_2 в результаті ДТП були отримані тілесні ушкодження середньої тяжкості,що підтверджено висновком судово-медичної експертизи.
ОСОБА_2 просила відшкодувати майнову шкоду в розмірі 6457 грн.,яка полягає у витратах на лікування.
Однак позивачем надані чеки та довідки витрат на лікування на суму 4221,85 грн.
Враховуючи грубу необережність самої позивачки,судова колегія вважає,що вказана сума підлягає зменшенню до 2000 грн.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України,яка регулює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду,компенсація моральної шкоди,заподіяної ОСОБА_2,і яка полягає у моральних стражданнях в зв*язку із погіршенням здоров*я в результаті ДТП,підлягає стягненню в сумі 700 грн.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права,що призвело до помилковому висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2,рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.2,309 ч.1 п 3,4 ЦПК України,колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 задовільнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03.07.2013р. скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок майнової шкоди 2000 ( дві тисячі) грн. та компенсацію моральної шкоди в сумі 700 ( сімсот) грн.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: В.М.Гончаренко
ОСОБА_6