Справа № 2-а-518\2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2009 року Снігурівський районний суд Миколаївської області
у складі : головуючого - судді Кішковській З.А.,
при секретарі - Забаровській С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, стягнення розміру державної соціальної допомоги за період 2006-2008 років,
В С Т А Н О В И В:
24 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, стягнення розміру заборгованості державної соціальної допомоги у вигляді щомісячного підвищення до раніше призначеного розміру пенсійних виплат за статусом «діти війни», загальною сумою 4482грн.21коп. за період з 01 січня 2006 року, станом на 31 грудня 2008 року.
В заяві вказала, що належить до соціальної категорії громадян за статусом „Діти війни”, та має право на соціальні пільги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон), в тому числі на передбачене ст.6 Закону щомісячне підвищення призначеної попередньо пенсії ( за досягненням пенсійного віку) на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.
З моменту набрання чинності означеним Законом – січня 2006 року і до грудня 2008 року (включно) відповідач не провадив нарахування і виплату передбаченого підвищення через призупинення дії норми Закону іншими Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп \2007 рік від 9 липня 2007 року та №10-рп2008 від 22 травня 2008 року позивачка просила суд стягнути на її користь розмір державної соціальної допомоги за період 2006-2008 років, попередньо поновивши строк звернення до суду за захистом порушеного права, який нею пропущено з поважної причини через відмову виплати відповідачем у добровільному порядку.
У судове засідання позивачка не з'явилася. Згідно поданої заяви, позов підтримала.
Представник Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області в судове засідання не з'явився. Начальник Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області згідно наданого листа просила справу розглянути у відсутність відповідача, зазначивши про не визнання позовних вимог на підставі раніше наданих заперечень.
Дослідивши докази, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_1 народилася 08 грудня 1942 року, постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (дані паспорта ЕР 127661, виданого 08 січня 2004 року Снігурівським РВ УМВС) та підпадає під дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 року (далі Закон), остільки є громадянкою України і на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни не досягла вісімнадцятирічного віку (ст.1 Закону). Позивачка отримує пенсію за віком у УПФУ у Снігурівському районі з постановленням на пільговий облік до УПСЗН Снігурівської РДА за статусом «Дитина війни» (дані пенсійного посвідчення №785507, виданого 22 червня 1998 року).
В силу ст. 6 Закону «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст.3 Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, позивачка відповідно до цього Закону має право на підвищення отримуваної пенсії за віком на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком. Але їй в цьому відмовлено листом - відповіддю Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області вих.№6605\06 від 09 вересня 2009 року (а.с.7-8) .
Згідно п.17 ст.77 Закону України «Про бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-ІУ дію ст. 6 Закону було зупинено на 2006 рік, а Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року №3367-ІУ п.17 ст.77 Закону України «Про бюджет України на 2006 рік» виключено, а ст110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені а.7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а ст.6 – у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не визначено порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни.
Статтею 71 Закону України «Про бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У повторно дію ст. 6 Закону було зупинено на 2007 рік, а Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік» (ст.41) розмір виплати зменшено до 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (47грн. на місяць з 01 січня 2008 року).
За рішеннями Конституційного Суду України, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів за правовідносинами внаслідок дій і положень статей законів, що визнані неконституційними, від 09.07.2007 року № 6-рп2007 рік та від 22.05.2008 року за №10-рп2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), положення п.12 ст.71 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, якою зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ст.41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якою означені виплати скорочено від загально визначеного розміру.
Відповідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За ст. 46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Суд вважає, що відмовляючи позивачці у додатковій виплаті відповідач порушив права ОСОБА_1, визначені Конституцією України та вказаним Законом.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду – як джерело права.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Невиконання державою в особі Пенсійного Фонду (на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України «Про бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року за №107-У1 та яким провадять нарахування і виплати утримання пенсіонерам, у тому числі і маючим статус «Діти війни», постільки Законом передбачено щомісячне підвищення саме пенсій, розміру довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) своїх соціальних зобов”язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості у правовій державі. Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» безпідставно скасовано та зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і гарантована Конституцією України.
На підставі викладеного, суд не приймає заперечення проти позову з боку відповідача, у тому числі і щодо законодавчого не врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, що підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування.
Позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково без зобов'язання відповідача про виплату визначеного у заяві розміру доплати, постільки такі розрахунки мають бути проведені спеціалістами УПФУ у Снігурівському районі за наявності спеціальних знань і за період 2007 та 2008 рік (різниці від передбаченого розміру державної соціальної допомоги та фактично сплаченого) з дати постановлення рішень Конституційним Судом України. За період 2006 року розмір доплати стягненню не підлягає за вище наведених підстав.
При вирішенні спору суд вважає, що строк на звернення до суду за захистом порушеного права позивачкою дотримано за врахування дати офіційної відмови у проведенні нарахування виплати у добровільному порядку та фактичної юридичної необізнаності ОСОБА_1, яка в силу віку розраховувала на вирішення питання про виплати позасудовим порядком.
У відповідності до ст.94 КАС України суд постановляє про відшкодування позивачці судових витрат, розмір яких підтверджено наданою квитанцією про оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 122, 138, 158-163 КАС України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 рік від 09.07.2007 року у справі №1-29\2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про захист соціальних прав, стягнення розміру державної соціальної допомоги за період 2006-2008 років - задовільнити частково.
Зобов”язати Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області провести нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 18 листопада 2004 року ОСОБА_1 з 09 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 3 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору в дохід держави.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції через Снігурівський районний суд.
СУДДЯ