ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 р. | № 15/42пд (14/342пд) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. –головуючого, |
Дунаєвської Н.Г., |
Кота О.В., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” |
на рішення та постанову | господарського суду Луганської області від 08 грудня 2006 року Луганського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року |
у справі | № 15/42пд(14/342пд) |
господарського суду | Луганської області |
за позовом | ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” |
до | Приватної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступіней “Альтаїр” |
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача | громадянка Тимощенко Олена Євгенівна |
про | визнання угоди недійсною |
за участю представників сторін |
від позивача та третьої особи – від відповідача – Лісечко О.С. | не з’явилися, |
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” звернулося до господарського суду Луганської області із позовом до Приватної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступіней “Альтаїр” про визнання недійсним договору оренди № 298 від 05.07.1999 з додатковими угодами від дати укладення.
В обґрунтування позовних вимог ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів”, зокрема, посилався на ст.50 ЦК УРСР, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду від 28.04.1978 № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, п.11 ст.17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також умови договору оренди № 298 від 05.07.1999, зазначає, що виконання такого договору завдає збитків ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.12.2006 у справі №15/42пд(14/342пд) (суддя Пономаренко Є.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.
Господарський суд Луганської області в такому рішенні керувався ст.ст. 334, 346, 657, 770 ЦК України, а також ст. 1 ГПК України з огляду на відсутність в даному випадку порушення прав позивача.
Луганський апеляційний господарський суд постановою від 30.01.2007 у справі № 15/42пд(14/342пд) (колегія суддів: головуючий Семендяєва І.В., судді Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.) залишив рішення господарського суду Луганської області від 08.12.2006 без змін, погодившись з висновками місцевого господарського суду.
У касаційній скарзі ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.12.2006 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі № 15/42пд(14/342пд) і прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.
ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” у касаційній скарзі посилається на ненадання господарськими судами попередніх інстанцій відповідної правової оцінки доказам у справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що договір оренди № 298 від 05.07.1999 суперечить ст.1 Закону України “Про підприємництво” (в редакції, яка діяла на момент укладення угоди) та має бути визнаним недійсним у відповідності до ст.ст. 48, 50 ЦК УРСР.
У відзиві на касаційну скаргу Приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступіней “Альтаїр” просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 08.12.2006 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі № 15/42пд(14/342пд) без змін, а касаційну скаргу ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” –без задоволення.
Вищим господарським судом України ухвалою від 17.04.2007 у справі №15/42пд(14/342пд) порушено касаційне провадження.
Позивач та третя особа процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, розглянувши справу в межах касаційного провадження, перевіривши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів прийшов до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За встановленими обставинами у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій між ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” як орендодавцем та Приватною загальноосвітньою школою І-ІІІ ступіней “Альтаїр” як орендарем укладено договір оренди від 05.07.1999 № 298, об’єктом оренди за яким є будівля дитячого садку № 41, що передано орендодавцем орендареві за актом приймання-передачі.
Додатковою угодою від 18.04.2003 до вищезазначеного договору сторони змінили редакцію п.1.1 договору, відповідно до якої орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування будівлю колишнього дитячого садку №41, яка знаходиться за адресою: м.Луганськ, кв. Заречний, 17а, з прилеглою земельною ділянкою, зі спорудами, що розташовані на цій ділянці, а також комунікаціями, що примикають до будівлі.
Відповідно до встановлених обставин справи договір оренди від 05.07.1999 № 298 сторонами виконувався, Приватною загальноосвітньою школою І-ІІІ ступіней “Альтаїр” орендна плата вносилась, доказів порушення умов договору з боку останньої не надано та про наявність будь-яких обставин, що свідчили б про неврегульованість договором істотних умов не повідомлено.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.07.2006 між ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” та громадянкою Тимощенко О.Є. укладено договір купівлі-продажу, об’єктом якого є будівля колишнього дитячого садку № 41, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Заречний, 17а, з прилеглою земельною ділянкою, зі спорудами, що розташовані на цій ділянці, а також комунікаціями, що примикають до будівлі, який нотаріально посвідчено та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів.
За ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Статтею 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.
Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій встановили, що право власності на дитячий садок № 41, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв.Заречний, 17а, з прилеглою земельною ділянкою, зі спорудами, що розташовані на цій ділянці, а також комунікаціями, що примикають до будівлі, припинилось у ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” згідно договору купівлі-продажу від 12.07.2006 з громадянкою Тимощенко О.Є.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи, що на момент звернення до господарського суду із позовом ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” вже не був власником та, відповідно, орендодавцем майна за договором оренди № 298 від 05.07.1999, оскільки власником та орендодавцем є громадянка Тимощенко О.Є., суди визначили, що ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” не є належним позивачем у даному спорі про визнання угоди недійсною, так як інтереси ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” не порушено.
Суди встановили, що сторонами узгоджена орендна плата, розмір якої законодавством не визначено, спірний договір оренди не містить положень, які суперечили б діючому на момент його укладення законодавству, тому відсутні правові підстави щодо визнання його недійсним в порядку ст.50 ЦК УРСР, якою обгрунтовано позов.
Згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судами попередніх інстанцій вищенаведені обставини, вважає рішення та постанову господарського суду Луганської області та Луганського апеляційного господарського суду у даній справі такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності згідно ст.43 ГПК України і залишає їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів” у справі №15/42пд(14/342пд) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 08.12.2006 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №15/42пд(14/342пд) залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Дунаєвська
О. Кот