Справа № 22 –2960/884/2012 року Головуючий у 1-й інстанції:Лозинська М.І.
Доповідач: Чобіток А.О.
РІШЕННЯ
Іменем України
26 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - судді Чобіток А.О..
суддів – Немировської О.В., Ящук Т.І.
при секретарі – Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронна-страхова компанія» на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронна-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування,-
встановила:
В червні 2011 року позивач звернувся з вказаним позовом і зазначав,що в результаті ДТП,яка сталася 19.07.2010 року в м. Балта Одеської області, за участю автомобіля НОМЕР_1 під його керуванням та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2, його автомобіль було пошкоджено.
Оскільки ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП і відповідно до страхового полісу № ВС/8538007 Приватним акціонерним товариством «Українська охоронна-страхова компанія» була застрахована цивільно-правова відповідальність його батька ОСОБА_3 перед третіми особами, він повідомив відповідача про настання страхового випадку та надано всі необхідні документи. Отримавши висновок «Експерт – сервіс Авто» щодо розміру матеріальних збитків, спричинених йому в результаті пошкодження автомобіля,яка становить 7 841 грн. 76 коп. він звернувся 03.11.2010 року з заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування.
Посилаючись на те, що відповідач всупереч вимог ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в місячний термін не сплатив йому страхове відшкодування, позивач просив стягнути з нього на свою користь страхове відшкодування у розмірі 7 841 грн.76 коп., пеню у розмірі 625 грн.72 коп. за прострочення виконання зобов»язання за період з 10.12.2010 р. по 30.05.2011 року, а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн. В подальшому збільшив вимоги і включив до матеріальних збитків витрати пов»язані з явкою до суду в розмірі 798,26 грн.,недоотриману заробітну плату за три робочих дні у розмірі 1010,94 коп.,додаткові затрати пов’язані з явкою до суду в розмірі 173 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.,витрати на правову допомогу у розмірі 1400 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронна-страхова компанія» на користь позивача 7841 грн.46 коп. -суму страхового відшкодування, 625 грн. 72 коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, а всього 8 467 грн.48 коп., 84 грн.67 коп. судового збору,120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 664 грн.27 коп. – витрати пов»язані з явкою до суду.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом при його постановленні норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування судом обставин справи та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 19.07.2010 року у м. Балта Одеської обл. по вул. Уварова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3 під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_4 під керуванням позивача, внаслідок чого останньому спричинено матеріальні збитки .
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 05.08.2010 року встановлено, що в діях неповнолітнього ОСОБА_2 присутні подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано відносно нього сувору догану.
Відповідно до договору від 23.07.2009 року між відповідачем та ОСОБА_3, який є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 та власником автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_3 застрахував у відповідача обов"язкову цивільно - правову відповідальність перед третіми особами.
На звернення позивача до ПАТ "УОСК" з заявою про виплату страхового відшкодування , останнім було відмовлено у задоволенні заяви у зв"язку з відсутністю підстав з посиланням на ст. 15 Закону України "Про загальнообов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",оскільки ОСОБА_2,як зазначено в постанові Балтського районного суду Одеської області від 05.08.2010 року був неповнолітнім, керував транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н. НОМЕР_6 не на законних підставах і не є особою, відповідальність якої застрахована згідно полісу ВС/8538007 від 23.07.2009 року
Частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджений розмір матеріального збитку, спричиненого пошкодженням автомобіля, та виконані вимоги Закону України "Про загальнообов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", встановивши при цьому, що ОСОБА_2 керував автомобілем без законних підстав.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1, відповідач виходив з того, що автомобілем керував ОСОБА_2, з яким договір страхування не укладався, а відповідно до п. 15.1. ст.. 15 Закону України "Про загальнообов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу);
Як вбачається з рішення, суд не взяв до уваги посилання відповідача на вказану статтю зазначивши при цьому, що на час відмови відповідачем щодо сплати страхового відшкодування, норма ст. 15 виключена згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року , який набрав чинності 18.09.2011 року .
Проте з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
Так, дорожньо-транспортна пригода сталася 19.07.2010 року, а Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року , набрав чинності 18.09.2011 року .
Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що на момент страхової події стаття 15 Закону була чинна, а тому у суду не було підстав не враховувати посилання відповідача, оскільки згідно зі ст.. 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що позивач не позбавлений права пред"явити позов до винної особи.
Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронна- страхова компанія» задовольнити.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронна-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -