ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 травня 2007 р. |
№ 29/397-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
|
головуючого судді |
Овечкіна В.Е., |
|
суддів |
Чернова Є.В., |
|
|
Цвігун В.Л., |
|
розглянув касаційну скаргу |
|
|
ВАТ “Швейна фабрика ім.Тінякова” |
|
на постанову |
від 28.02.07 Харківського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 29/397-06 господарського суду Харківської області |
|
за позовом |
ВАТ “Швейна фабрика ім.Тінякова” |
|
3-тя особа: |
ТОВ “ТД “ФІТ”, м.Харків |
|
до |
СПД -фізичної особи ОСОБА_1. |
|
про |
стягнення 15406,66 грн. |
у справі взяли участь представники
позивача: Ракіта І.В., дов. №216 від 07.05.07
відповідача: не з'явилися
3-тя особа: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 07 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено. На користь позивача стягнуто 15406 грн. 66 коп. боргу. Рішення мотивоване тим, що поставлений товар на суму 374219 грн. 44 коп. відповідач оплатив частково у сумі 148139 грн. 95 коп.; повернув товару на 210672 грн. 83 коп. і залишилась заборгованість у розмірі 15406 грн. 66 коп. (суддя П. Тихий).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 рішення суду від 07 листопада 2006 року скасовано і в позові відмовлено з тих підстав, що суд першої інстанції безпідставно вважав договір комісії договором поставки товару. Судом встановлено, що третя особа передала позивачу право вимоги по зобов'язанню, яке припинило свою дію, тобто відступлення права відбувалося за його відсутності (до настання строку сплати) та за неіснуючим правочином (договір НОМЕР_1), в зв'язку з чим угода від 20.07.2006 є нікчемною і такою, що не тягне за собою заміни особи у зобов'язанні за угодою від 13.01.2005.
Позивач в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду. Скаржник вважає, що при винесенні постанови не були з'ясовані всі обставини справи, зокрема зміна додатковою угодою 13.01.2005 умов договору НОМЕР_1. Вважає, що товар по накладній НОМЕР_2 комісіонер повинен був реалізувати протягом 365 календарних днів з моменту відвантаження. У разі не реалізації товару у цей строк він повинен бути повернений комітенту протягом семи календарних днів. Якщо умови повернення товару не виконані (п.9.6 додаткової угоди), товар, вказаний у п.1.1 договору, вважається проданим і комісіонер зобов'язаний виплатити вартість товару у повному розмірі протягом трьох календарний днів з моменту його реалізації.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. ст. 604, 653, 654 ЦК України. Суд дійшов висновку, що між сторонами відбулася заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація) і договір НОМЕР_1 є неіснуючим правочином. Але в дійсності в додатковій угоді від 13.01.2005 не містяться умови припинення існуючого зобов'язання. Відбулася лише зміна умов договору НОМЕР_1. Отже, ТОВ “Торговий Дім “ФІТ” передало позивачу право вимоги по зобов'язанню, яке не припинило свою дію, та за існуючим правочином, у зв'язку з чим угода про відступлення права вимоги не може вважатися нікчемною.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Суд першої інстанції розглядав справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач відзиву на позов витребуваних документів не надав, а його представник в судове засідання не з'явився. Правову оцінку договору сторін НОМЕР_1 та додатковій угоді до нього суд не надав.
При повторному розгляді справи суд апеляційної інстанції зазначив, що між третьою особою та відповідачем було укладено договір комісії НОМЕР_1. Апеляційний суд дійшов висновку, що договір НОМЕР_1 припинив свою дію укладанням додаткової угоди від 13.01.2005 до договору комісії, в якій визначені інші умови договору комісії (новація).
Відступлення права вимоги за додатковою угодою від 13.01.2005 позивачу не проводилось. В поданій заяві не зазначено по якій накладній та коли за часом виникла заборгованість. За таких обставин позивач безпідставно посилався на умови додаткової угоди від 13.01.2005. Крім цього, в договорі НОМЕР_1 передбачена оплата товару після отримання виручки за реалізований товар, а докази реалізації товару не надані.
В угоді про відступлення права вимоги від 20.07.2006, укладеної між позивачем та третьою особою, вказано, що позивач прийняв право вимоги від відповідача в розмірі 15406 грн. 66 коп. за договором НОМЕР_1, що визначено в додатку № 1 (а не за додатковою угодою). 28.08.2006 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги.
З огляду на встановлені обставини та висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки обставинам справи, що мають визначальне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, висновок апеляційної інстанції про те, що договір НОМЕР_1 припинив свою дію з укладанням додаткової угоди від 13.01.2005, протирічить змісту останньої, де в розділі 12 “Строк дії договору та інші умови”, зазначено, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору комісії НОМЕР_1. Цим умовам договору суди оцінки не надали, як і змісту додаткової угоди в порівнянні з договором НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 604 ЦК України серед підстав припинення зобов'язання за домовленістю сторін виділяють угоду про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Новація відрізняється від заміни виконання. Наприклад, сторони змінили строки і способи виконання. У цих випадках первісне зобов'язання не припиняється, а змінюється і підлягає виконанню. Пролонгація договірних відносин учасників на новий строк також не визнається новацією.
З наведеного слідує, що без дослідження умов договору НОМЕР_1 і додаткової угоди до нього суд апеляційної інстанції передчасно застосував ст. 604 ЦК України і дійшов висновку, що між сторонами одне зобов'язання (комісія) замінено новим (?).
Порушення судами вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення в судовому процесі повно і об'єктивно всіх обставин справи і надання їм оцінки, керуючись законом, а також неправильне застосування законодавства, що регулює спірні правовідносини, є підставою скасування прийнятих у справі судових рішень (ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного прийняті судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При повторному розгляді суд першої інстанції зобов'язаний встановити і дослідити всі суттєві обставини справи, надати їм належну юридичну оцінку і правильно застосувати норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Швейна фабрика ім. Тінякова” задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 та рішення господарського суду Харківської області від 7.11.2006 у справі № 29/397-06 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун