ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

29 травня 2007 р.

№ 5/55-38

     Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ТзОВ “Прем”єр-Стиль”

на постанову

від 27.02.07 Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 5/55-38 господарського суду Волинської області

за скаргою

ТзОВ “Прем”єр-Стиль”

на дії                      Державної виконавчої служби в м.Луцьку

за позовом

Підприємства з  іноземними інвестиціями –компанії “Юнітекс”

до	ТзОВ “Прем”єр-Стиль”

про	стягнення 247 124,61 грн.

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

                                                  ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2006 року ТзОВ “Прем”єр-Стиль” звернулося  до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця ДВС у м.Луцьку щодо0 виконання наказу  господарського суду Волинської області  від 31.07.06 №5/55-1 про стягнення з ТзОВ “прем”єр-Стиль” на користь Підприємства з іноземними інвестиціями “Юнітекс” заборгованості в сумі 217 286,46 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.12.06 (суддя Соломка Л.І.), залишеною без змін постановою Львівського  апеляційного господарського суду від 27.02.07 (колегія  суддів у складі: Юркевича М.В. - головуючого, Городечної М.І., Кузь В.Л.) у задоволенні цієї скарги відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що клопотання боржника  про проведення опису та реалізації тканини, належної боржнику  для погашення боргу перед позивачем надійшло до ДВС м.Луцька після винесення постанов державного виконавця про арешт майна боржника та про затримання транспортних засобів боржника.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами,  відповідач звернувся  з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТзОВ “Прем’єр -Стиль”.

Скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Судом допущено невірне трактування ст.ст.42,55 Закону України “Про виконавче провадження”, в яких йдеться про те, що у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника  державний виконавець виносить постанову про розшук майна боржника, а розшук та затримання транспортних засобів здійснюється органами внутрішніх справ. При цьому , у даний справі, розшук майна і затримання транспортних засобів, що належать ТзОВ “Прем”єр-Стиль” здійснюється лише у випадках переховування майна боржником або відсутності інформації про місце його знаходження. У державного виконавця  на момент винесення  постанови про затримання транспортних засобів від 30.10.06 була в наявності вся інформація про майно, що належить товариству, зокрема і транспортні засоби. Винесення постанови про розшук майна боржника можливе лише за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати.

Винесення  оскаржуваних судових актів здійснено з посиланням на обставини справи, які не були доведені в судовому засіданні  та не відповідають дійсності.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Попередні судові інстанції встановили наступне.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського  суду від 06-27.06.2006  у справі №5/55-38 господарським судом Волинської області було видано наказ про стягнення з ТзОВ “Прем”єр-Стиль” заборгованості  в сумі 203 536,61 грн., 3% річних в сумі 11 434,52 грн. та 2 315,33 грн. судових витрат.

Зазначений наказ суду на дійшов до Державної виконавчої служби у місті Луцьку  02.10.2006 року.

03.10.2006 року ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

24.10.2006 року державним виконавцем в зв’язку з невиконанням божником рішення суду в добровільному порядку винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Того ж дня, 24.10.2006 року ДВС була винесена постанова про арешт коштів боржника на  загальну суму 244 253,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив до ВДВС лист  від 27.10.06 №310, в якому повідомляв, що у зв’язку із скрутним матеріальним становищем  добровільно виконати наказ суду та погасити заборгованість  не має можливості та пропонує в першу чергу звернути стягнення на майно (тканину костюмну) ( а.с.77).

30.10.2006 року ДВС винесено  постанову про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на транспортні засоби божника.

30.10.2006 року державним виконавцем винесена постанова про затримання транспортних засобів, що належать боржнику. Копія постанови направлена для відома божнику та ОРДПС для виконання.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що лист з пропозицією першочергово накласти арешт на майно (тканини) боржника надійшов на адресу ДВС 31.10.2006 року та що стягувач відмовився від такого способу виконання наказу, оскільки майно, запропоноване боржником, є неліквідним.

Відповідно до ст. 115 Конституції України рішення господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковим на всій території України та виконується в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до п.5 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст. 56 Закону під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

Статтею 64 цього  Закону зазначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи  (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що попередніми судовими інстанціями вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно встановлені обставини справи та підстави для скасування прийнятих судових актів відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ТзОВ “Прем”єр-Стиль” залишити без задоволення,  постанову від 27.02.07 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5/55-38 господарського суду Волинської області –без змін.

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

Судді:                                                                                    Є. Чернов

                                                                                     В. Цвігун