Номер провадження № 11-кп/785/580/13
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Кулаковський А. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Кулаковського А.О.,
суддів: Фаріни В.П., Железнова В.М.,
при секретарі Тьосовій Я.В.,
за участю:
прокурора Лояніча Д.В.,
захисника адвоката ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 02.10.2013 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, особи без постійного місця проживання та роду занять, раніше неодноразово судимого, останній раз 25.03.2009 року Київським районним судом м. Сімферополя по ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.3, 70 КК України до шести років позбавлення волі, 05.04.2012 р. постановою Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області звільненого від покарання достроково на підставі ст. 408 КПК України, по хворобі,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України і йому призначено покарання у вигляді 4 років і 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 визначено вираховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 30.09.2012 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином задоволено частково – стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 607 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням по справі дактилоскопічної експертизи, у розмірі 1058 гривень 40 коп.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено без змін – тримання під вартою, -
встановила:
Як вказано у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_3 засуджено за скоєння кримінального правопорушення за наступних обставин:
30.09.2012 року, близько в 01 години 20 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись на подвір'ї будинку № 30 по вул. Генерала Цвєтаєва в м. Одесі, з метою викрадення чужого майна, проник через вхідні двері, які не були зачинені на замок, до кв. № 21 вказаного будинку, де побачив сумку, яка знаходилась на журнальному столику та належала гр-ці ОСОБА_4
Після чого ОСОБА_3 визначив вказане майно об'єктом свого злочинного наміру. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 підійшов до журнального столику і відкрито викрав дану сумку, вартістю 50 гривень, в якій знаходилось майно ОСОБА_4, а саме: гребінець, вартістю 30 гривень, ключі, які матеріальної цінності не мають, кулькова ручка, вартістю 5 гривень, шпилька чорного кольору, вартістю 20 гривень, гроші в сумі 1200 гривень, чим завдав останньої матеріальну шкоду на загальну суму 1305 гривень.
При цьому злочинні дії ОСОБА_3 були помічені потерпілою ОСОБА_4 та її малолітньою донькою – ОСОБА_5
Після чого ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В результаті переслідування ОСОБА_3 потерпілою, останній, за допомогою випадкових перехожих, був затриманий на розі вулиць Ген. Цвєтаєва – переулок Високий у м. Одесі та переданий співробітникам міліції.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати, як незаконний, необґрунтований, такий, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалений з порушенням норм кримінального та кримінального процесуального закону, та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд у іншому складі суду, змінити застосований щодо нього запобіжний захід на особисте зобов’язання, вказуючи, що інкримінованого злочину він не вчиняв, є повністю невинуватим, його вина у даному кримінальному правопорушенню не доведена та не підтверджується матеріалами кримінального провадження, а навпаки спростовується його первинними показаннями, які він дав в ході слідства про те, що став випадковим свідком того, як з подвір’я будинку, розташованого по вул. Ген. Цвєтаєва в м. Одесі, біля якого він проходив вулицею у темний час, вибіг чоловік, який викинув щось схоже на сумку, а за ним жінка, яка помилково, оскільки було темно, прийняла його за того чоловіка і почала кричати, щоб він повернув їй її сумку, після чого його затримали перехожі чоловіки і передали його працівникам міліції. Після доставки його до райвідділку міліції співробітники міліції били його та оказували на нього психічний тиск, в результаті чого примусили його під диктовку написати явку з повинною після чого він звертався за медичною допомогою, і на кареті швидкої допомоги його було доставлено до лікарні з діагнозом гостра серцева недостатність. Документи щодо його перебування у лікарні міліціонери знищіли. Також, засуджений вказує про те, що через плохий стан здоров’я він фізично не зміг би здійснити інкримінований йому грабіж та тікати від потерпілої. Судове слідство проходило з порушенням норм кримінального процесуального закону, його клопотання, в тому числі про відводи складу суду, не задовольнялися, у зв’язку з чим він оголошував голодування. Крім того, журнали деяких судових засідань суду першої інстанції не відповідають дійсності.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили про її задоволення і скасування вироку суду першої інстанції, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна, а саме, майна потерпілої ОСОБА_4, при обставинах, викладених у вироку районного суду, є повністю доведеною та підтверджується отриманими під час судового розгляду у суді першої інстанції доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_6, про те, що вона мешкає на першому поверсі в кв. № 21, одноповерхового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, 30, в м. Одесі, вона проживає зі своїми дітьми: донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. 30.09.2012 року, після опівночі, вона вклала дітей спати, а сама пішла до іншої кімнати де сіла за комп'ютер. Через деякий час вона почула шум у квартирі та голос доньки. Після чого через дверний отвір у кімнату, де знаходилася її донька, вона побачила незнайомого чоловіка, який тримався за її жіночу сумку, яка знаходилася на журнальному столику. Побачивши це вона почала кричати на даного чоловіка, після чого він схопив її сумку та вибіг з квартири. Вона відразу побігла за ним. Вказаного чоловіка вона наздогнала на вул. Ген. Цвєтаєва та почала його утримувати і намагатись вирвати з його рук свою сумку. Після чого чоловік, вирвавши в неї сумку, забіг в розташовані на даній вулиці кущі, де перебував деякий час, а вийшовши з кущів, викинув її сумку. Піднявши сумку вона почала оглядати її вміст. В цей час чоловік почав рухатися в сторону переулка Високого. Не побачивши у своїй сумочці грошей, вона побігла за ним. Переслідуючи цього чоловіка вона його наздогнала та почала утримувати, при цьому кричала та звала на допомогу. Через деякий час до них підбігли незнайомі їй чоловіки і допомогли їй затримали вказаного чоловіка;
- показаннями малолітнього свідка ОСОБА_5, яка була опитана в судовому засіданні з дотриманням вимог ст. 354 КПК України, яка показала в суді, що у чоловікові, який перебуває під вартою в залі суду, вона впізнає особу, яка знаходилася в їх квартирі та викрала з журнального столу сумку, належну її матері. Чоловік вибіг з їх квартири та її мати відразу побігла за ним;
- показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що у вересні 2012 року він працював на посаді оперуповноваженого інспектора Хмельницького ВМ Малиновського РВ м. Одеси. У вересні 2012 року йому на опрацювання надійшли матеріали по заяві гр-ки ОСОБА_4 Також в Хмельницький ВМ був доставлений чоловік, якого затримала на місці злочину потерпіла ОСОБА_4 за допомогою перехожих. При допиті затриманого чоловіка останній представився ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5. Вказаний чоловік розповів про обставини проникнення до квартири та заволодіння майном потерпілої. Також чоловік добровільно написав явку з повинною, де докладно описав скоєний ним злочин та обставини його затримання. Через деякий час, в процесі обробки дактилокартки чоловіка, слідству стало відомо, що він насправді є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свідок також пояснив, що під час опрацювання матеріалів по заяві ОСОБА_4, затриманий ОСОБА_3 від імені ОСОБА_10 повністю визнавав, що злочин у відношенні ОСОБА_4 було скоєно ним за встановлених обставин, про що добровільно написав явку з повинною;
- показаннями свідка ОСОБА_11, який пояснив, що 29.09.2012 року він знаходився за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, де приймав гостей. Приблизно після опівночі, коли він зі своїми гостями знаходилися на вулиці та курили, вони почули крик дівчини, яка звала на допомогу. Після чого він, разом з ОСОБА_12, ОСОБА_13 та хлопцем на ім'я Артем пішли у напрямку крику – на перетинок вулиці Ген. Цвєтаєва та провулку Високого, де вони побачили чоловіка та біля нього дівчину, яка кричала про допомогу. Вказаного чоловіка вони затримали. При цьому дівчина розповіла їм, що даний чоловік зайшов до неї у помешкання та викрав звідти її жіночу сумку. Вона запитувала затриманого чоловіка де її гроші. На що останній відповідав, що грошей у нього немає. Через деякий час прибули співробітники міліції і затримали вказаного чоловіка.
Винуватість ОСОБА_3 також підтверджується письмовими доказами, належним чином дослідженими під час судового провадження судом першої інстанції, що містяться в матеріалах кримінального провадження:
- довідкою оператора « 102», з якої вбачається, що мав місце виклик співробітників міліції з приводу скоєного правопорушення (т.1 а.п.5);
- заявою потерпілої ОСОБА_4 про скоєний у відношенні неї злочин (т.1 а.п.6);
- протоколом огляду місця пригоди від 30.09.2012 року з додатками (т.1 а.п.24-27);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно якого потерпіла повністю підтвердила обставини скоєного у відношенні неї з злочину (т.1 а.п.68-69);
- протоколом огляду та залучення речових доказів.
Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані місцевим судом за ч.3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло.
Доводи захисника – адвоката ОСОБА_2 та самого обвинуваченого ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі про те, що засуджений не скоював злочини у відношенні потерпілої ОСОБА_4 і що на місці події він опинився випадково, повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_4, зокрема про те, що вона відразу ж вибігла за обвинуваченим після скоєння злочину та ніякої іншої особи крім обвинуваченого в ході його переслідування не бачила. На питання суду першої інстанції та учасників судового провадження потерпіла категорично заявила, що особа, яку вона бачила у своїй квартирі, і яку згодом затримали, та особа, яка перебуває під вартою в залі суду, є одним і тим же чоловіком.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину також підтверджується, у сукупності з показаннями потерпілої, показаннями інших свідків – ОСОБА_5, ОСОБА_11, перша, зокрема, на питання учасників судового провадження пояснила, що вона запам'ятала даного чоловіка (обвинуваченого ОСОБА_3Б.) тому що деякий час на нього дивилася, а вже після цього закричала. В кімнаті при цьому працював телевізор і їй його було добре видно.
При цьому у суду не було підстав для визнання показань потерпілої та свідків неправдивими.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що на досудовому слідстві у відношенні нього застосовувалися недозволені методи розслідування не знайшли свого підтвердження та спростовуються показаннями свідків, зокрема свідка ОСОБА_8 про те, що під час опрацювання матеріалів по заяві ОСОБА_4, затриманий ОСОБА_3 від імені ОСОБА_10, яким вин представився, повністю визнавав свою провину у вчиненому злочинів, про що добровільно написав явку з повинною. Ніякого фізичного та психічного примусу до вказаної особи з боку співробітників міліції не чинилось.
Суд прийшов до правильного висновку про те, що органом досудового розслідування досудове слідство проведене в повному обсязі, без істотних порушень норм КПК України.
При призначенні покарання винуватому суд врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_3 злочину, суспільну небезпеку діяння, системність та тотожність скоєного злочину, особу обвинуваченого (ОСОБА_3 раніше багаторазово притягувався до кримінальної відповідальності, у його відношенні суд застосовував ст. 26 КК України 1960 року).
Обставин справи, пом'якшуючих чи обтяжуючих покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.
При цьому слід зазначити, що в діях винуватого в наявності рецидив злочинів.
По матеріалам справи ОСОБА_3 характеризується виключно негативно.
При обрані виду та міри покарання суд також врахував думку потерпілої, яка просила суд застосувати до обвинуваченого покарання, яке відповідає тяжкості скоєного злочину, у вигляді позбавлення волі.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження у сукупності, суд дійшов правильного висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, однак, з урахуванням віку обвинуваченого та стану його здоров'я, суд визначив покарання в нижніх межах санкції осудної статті.
Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та зміні не підлягає.
При розгляді питання щодо заявленого потерпілою цивільного позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для його задоволення і доведеність вини обвинуваченого у заподіянні матеріальних збитків потерпілій його злочинними діями, яка підтверджується вищезазначеними і дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, а також доказами, представленими потерпілою в ході судового розгляду. При цьому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову з урахуванням даних кримінального провадження.
За таких обставин вирок суду першої інстанції, як законний та обґрунтований слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 02.10.2013 року, яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, – без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в строк 3 місяці з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим – в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
Судді апеляційного суду Одеської області:
А.О. ОСОБА_14 ОСОБА_15 Железнов