Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 323/3050/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М.

Провадження № 22-ц/778/371/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

Воробйової І.А.

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначав, що він в період з 15.10.2012 року по 30.06.2015 року працював водієм 2-го класу служби автотранспорту Шахтарського управління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз». Починаючи з квітня 2015 року відповідач не виплачував йому нараховану заробітну плату. Наказом № 91 від 24.06.2015 року його було звільнено за згодою сторін з 30.06.2015 року, однак остаточний розрахунок з ним не проведено.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2015 року по 30.06.2015 року в сумі 6323,04 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року в сумі 12645,75 грн.

Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6323,04 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 12645,75 грн.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в дохід держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності таких вимог.

Проте, колегія не в повній мірі погоджується з таким висновком суду. Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 214-Л від 15.10.2012 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на посаду водієм 2-го класу служби автотранспорту структурного підрозділу відповідача - Шахтарського управління по газопостачанню та газифікації.

Наказом № 91 від 24.06.2015 року позивача звільнено за згодою сторін з 30.06.2015 року.

Зазначені обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день Звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі № 171 від 30.06.2015 року, сума невиплаченої позивачу заробітної плати за квітень, травень та червень 2015 року складає 6323,04 грн. (а.с. 12).

Доказів, які б підтверджували факт виконання відповідачем вимог трудового законодавства щодо виплати заборгованості по заробітній платі або спростовували наявність зазначеної заборгованості, скаржником не було надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищезазначене, суду першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позову в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Між тим, під час апеляційного розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями статті 17 КЗпП України обов'язковою умовою для покладання на підприємство відповідальності за невиплат належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з

вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини. Враховуючи позовні вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України « По торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвічують форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами(обставини непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи ,збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

На підтвердження факту відсутності вини відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі до апеляційної скарги додано сертифікат ( висновок) Торгово-промислової палати України від ЗО липня 2014 року № 2059/05-4 ( а.с.48), яким встановлено, що ПАТ « Донецькоблгаз» є юридичною особою, яка здійснює основну господарську діяльність на території м. Донецьк. Починаючи з 01.07.2014 р. провадження господарської діяльності у м. Донецьк та виконання нормативно-правових актів України, що стосується податків та обов'язкових платежів стало неможливим у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях. Терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної

системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в даному населеному пункті, що підтверджується листом СБУ від 13 червня 2014 року за № 33/2117, станом на 01 липня 2014 року унеможливлюють виконання зобов'язань, а тому Торгово-промислова палата України засвідчує настання обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року для Публічного акціонерного товариства « Донецькоблгаз» при здійсненні господарської діяльності та території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Аналогічні висновки Торгово-промислової палати України відносно ПАТ «Донецькоблгаз» зазначені у сертифікатах за № 1996 від 28 листопада 2014 року та за № 1562/05-4 від 19 червня 2014 року (а.с.49-51).

Враховуючи вищенаведене колегія приходить до висновку про відсутність вини ПАТ « Донецькоблгаз» у затримці виплати ОСОБА_3 належних при звільненні сум у строки визначені статтею 116 КЗпП України, тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не у повному обсязі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» - задовольнити частково.

Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року у цій справі - скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 12645 (дванадцять тисяч шістсот сорок п'ять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 08.02.2018 року

Головуючий:

Судді: