АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 р. м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Першотраневого районного суду м. Чернівці від 10 січня 2018 року, –

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді 60 (шістдесяти) годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 320,00 (триста двадцять) гривень.

Згідно постанови суду, 09.12.2017 року о 05 год. 40 хв., громадянин ОСОБА_2 у під'їзді житлового будинку по вул. Авангардній, 49 в м. Чернівці голосно кричав, чим порушував режим тиші, при цьому на законну вимогу поліцейського ОСОБА_3 такі дії не припинив, тим самим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського. Дії ОСОБА_2 працівниками поліції кваліфіковано за ст. 185 КпАП України.

На вказану постанову суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, та таким, що суперечить обставинам справи, а судовий розгляд проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах доказам та обставинам справи, підійшов формально до її вивчення, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, якого він не вчиняв і працівників поліції було викликано саме ним, суд цього до уваги не

ЄУНСС №725/5821/17 Головуючий у І інстанції:

Провадження №33/794/70/18 ОСОБА_4

Категорія: ст.185 КУпАП Доповідач: Станковська Г.А.

взяв, а також не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.

Просить скасувати рішення суду І інстанції та закрити провадження щодо нього у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, вислухавши доводи ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_5, які підтримали апеляційні вимоги, просили скасувати постанову районного суду та закрити адміністративне провадження щодо правопорушника, допитавши працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які безпосередньо здійснювали затримання ОСОБА_7, вважаю скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку, що інспектор роти №3 УПП м. Чернівці лейтенант поліції ОСОБА_3, складаючи протокол серії ГП №528969 від 09 грудня 2017 року припустився помилки та склав його без дотримання вимог ст. 256 КУпАП, а суддя місцевого суду при розгляді справи за відсутності свідків та без надання ними пояснень, не врахував цих істотних порушень закону та постановив судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що на ОСОБА_2 складено адміністративний протокол серії ГП №528969 09 грудня 2017 року, в якому зазначено, що 09 грудня 2017 року о 05 год. 40 хв., ОСОБА_2 у під’їзді житлового будинку по вул. Авангардній, 49 м. Чернівці, голосно кричав, чим порушив режим тиші та на законну вимогу поліцейського ОСОБА_3 не припиняв ці дії, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського. Разом з тим, даний протокол складено за відсутності двох свідків та без надання ними жодних пояснень з приводу вчинених дій ОСОБА_2.

Крім того, з рапорту інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3 від 09 грудня 2017 року видно, що заявник ОСОБА_2 повідомив про конфлікт, який відбувся між ним та сусідкою по вул. Авангардній, 49 м. Чернівці.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя, у відповідності до положень ст.ст. 280 та 283 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні правопорушенні, яке ставиться їй в вину, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, судом не дотримано зазначених вимог закону, судове засідання проведено за відсутності свідка ОСОБА_8, яка має пряме і безпосереднє відношення до конфлікту з ОСОБА_2, не надано уваги заявленим клопотанням ОСОБА_2, щодо виклику саме цього свідка, ОСОБА_9, його дружини ОСОБА_10 та інших, а також щодо перегляду відеозапису з нагрудних

камер поліцейських, всі ці клопотання ОСОБА_2 судом безпідставно відхилено.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

В своїй постанові суд першої інстанції вказав на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_8, рапортами інспекторів роти №3 батальйону УПП в м. Чернівці ОСОБА_6 та ОСОБА_3, диском на якому містяться фото ОСОБА_2, разом з тим, судом не надано оцінки самому протоколу про адміністративне правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №528969 09 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 відмовився від підпису про те, що ознайомлений з місцем та часом розгляду справи, відмовився надати пояснення по суті порушення та відмовився від ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримання його копії.

Відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Зокрема зі змісту рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ґалстян проти Вірменії» вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред'явлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що копія протоколу про адміністративне правопорушення була вручена ОСОБА_2,т.я. обидва екземпляри протоколу про адміністративне правопорушення (оригінал та його копія) знаходяться в матеріалах справи, що свідчить про порушення вимог ч.2 ст.254 КУпАП. Зі змісту протоколу незрозуміло що саме свідчили поняті, чи то відмову ОСОБА_11 від отримання копії протоколу, чи то про проведення особистого огляду правопорушника. Пересвідчитися яка процесуальна дія була виконана поліцейськими не представляється можливим, оскільки в протоколі вказані лише прізвище, ім’я та по батькові понятих без вказівки місця проживання.

Апеляційним судом встановлено, що показання ОСОБА_2 стосовно того, що не він був ініціатором конфлікту з сусідкою ОСОБА_8 є послідовними, оскільки саме такі пояснення він надавав поліцейським на місці події, про що свідчать відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та підтверджується доводами наданими до апеляційної скарги. Однак, суд першої інстанції вищевказані показання ОСОБА_2 залишив поза увагою, проігнорувавши його доводи та безпідставно відмовив в задоволенні клопотань про дослідження доказів.

Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративні правопорушення та вислухавши пояснення правопорушника і працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_6, приходжу до висновку, що інспектор Ільчук В.І. не дотримався вимог Закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а суддя місцевого суду дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а саме порушення режиму тиші та не припинення таких дій цьому на законну вимогу поліцейського, чим тим самим, на думку інспектора Ільчука В.І., вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України",

"Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець не конкретизував, які саме дії, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності свідчать про те, що непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків носить ознаки «злісної непокори», у зв'язку з чим це питання повинно бути вирішено судом самостійно в межах висунутого обвинувачення, з наведенням відповідних мотивів своїх висновків.

Відповідно до п.7 Постанови ПВС України N 8 від 26.06.92р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути конкретизовано, які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції і в чому саме полягала злісність непокори.

Однак, при дослідженні вищевказаного протоколу встановлено, що зазначене в ньому обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення не можна визнати конкретним, оскільки в ньому не вказано в чому саме полягає об'єктивна сторона правопорушення.

Крім того, з наданих суду відеозаписів події 09.12.2017 року не вбачається злісної непокори з боку ОСОБА_12

Отже, розглядаючи справу, суд І інстанції відступив від принципів повноти та об’єктивності судового розгляду, а відтак прийняв поспішне рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 245, 247, 252, 256, 268, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - 

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 – скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Чернівецької області ОСОБА_1