Дата документу 08.02.2018

Справа № 501/1825/16-ц

2/501/88/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року                                                        м. Чорноморськ.

Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Смирнова В.В.,

при секретарі – Крамському Д.О.,

за участю: позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1,        

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у загальному порядку, у приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ПАТ «Укргазпромбанк», правонаступник ОСОБА_1,  до ОСОБА_3  про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укргазпромбанк» звернувся до суду з даним позовом, у якому обґрунтовуючи невиконанням зобов'язань відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором, який був забезпечений договором іпотеки на квартиру, яка належить останньому, просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності, припинення права власності на квартиру за відповідачем.

Згодом первісний позивач «Укргазпромбанк» відступило це право вимоги новому кредитору – ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП», яке відступило право вимоги ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву в якої просить суд визнати недійсними договір № 45 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги укладений 28 вересня 2017 року між ПАТ «Укргазбанк» та ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП» та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором укладеним 18 жовтня 2017 року між ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП» та ОСОБА_1.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов. Проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (представник позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечував, просив суд у задоволенні зустрічного позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08 листопада 2012 року між ПАТ «Укргазбанк» та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4865 (далі іпотечний договір).

Відповідач за первісним позовом передав в іпотеку Позивачу нерухоме майно

житлове призначення, а саме: трьохкімнатну квартиру зі всіма об’єктами, функціонально-пов'язаними з ним нерухомим майном загальною площею 54,3 кв.м. (п’ятдесят чотири цілих і три десятих) кв.м., житловою площею 35,9 (тридцять п’ять цілих і дев’ять десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ (АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцеві на підставі договору купівлі - продажу від 08 листопада 2012 року №4860, укладеного між Іпотекодавцсм та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_6.

Іпотечний договір забезпечує виконання зобов’язань Позичальника за Договором про іпотечний кредит №> 41-Ф-К-ДІУ/12 від 08 листопада 2012 року (далі кредитний договір»).

Згідно з умовами Кредитного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі (сума кредиту) - 338 000.00 (триста тридцять вісім тисяч 00) гривень, строком до 08 червня 2028 року, із процентною ставкою 15% (п’ятнадцять цілих) річних.

У подальшому до Кредитного договору було укладено Додаткові Угоди, якими змінювались окремі умови, зокрема розмір процентної ставки та кінцевий термін погашення кредиту.

Так, згідно Додаткової угоди № 1 від 08.11.2012 року до Кредитного

договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 3,25% (три цілих двадцять п’ять сотих відсотка) від суми кредиту зазначеного в п. 1.1 Кредитного договору. Додатковою угодою від 08.12.2012 року встановлено процентну ставку у розмірі 20 (двадцять цілих ) % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені Кредитним договором.

28 вересня 2017 року між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТОВ "ЕЙ ВІ ГРУП" було укладено Договір № 45 про відступлення (купівлі-продажу) прав (т.2 а.с. 76-80, 86-88).

18.10.2017 р. між ТОВ "ЕЙ ВІ ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 03/2017-ц про відступлення прав вимоги (89-93).

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно,

яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

В пункті 4  договору про іпотеку від 28.11.2012 р.  сторони досягли згоди  про можливість звернення стягнення  на предмет іпотеки не підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя між іпотекодавцем та іпотеко держателем та згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 38, 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.04.2012 року, у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суд виходить з того, що з урахуванням цих норм права не

виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У правовій позиції Верховного суду України у справі № 6-1851цс15, зазначається, що частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Як видно зі справи позивач  не реалізував передбаченого договором  способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, умовами вищевказаного договору про іпотеку, сторонами не передбачено  можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності  на нього, а тому позивач не має права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки вказаним шляхом.

Вказане кореспондується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2967цс16:

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає,

заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

ОСОБА_7 не позбавлено права звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону.

Щодо зустрічного позову:

08 листопада 2012 року між ПАТ «Укргазбанк» та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4865.

Відповідач за первісним позовом передав в іпотеку Позивачу нерухоме майно житлове призначення, а саме: трьохкімнатну квартиру зі всіма об’єктами, функціонально-пов'язаними з ним нерухомим майном загальною площею 54,3 кв.м. (п’ятдесят чотири цілих і три десятих) кв.м., житловою площею 35,9 (тридцять п’ять цілих і дев’ять десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ (АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцеві на підставі договору купівлі - продажу від 08 листопада 2012 року №4860, укладеного між Іпотекодавцсм та гр. ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_6.

Згідно з умовами Кредитного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі (сума кредиту) - 338 000.00 (триста тридцять вісім тисяч 00) гривень, строком до 08 червня 2028 року, із процентною ставкою 15% (п’ятнадцять цілих) річних.

У подальшому до Кредитного договору було укладено Додаткові Угоди, якими змінювались окремі умови, зокрема розмір процентної ставки та кінцевий термін погашення кредиту. Так, згідно Додаткової угоди № 1 від 08.11.2012 року до Кредитного

договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 3,25% (три цілих двадцять п’ять сотих відсотка) від суми кредиту зазначеного в п. 1.1 Кредитного договору. Додатковою угодою від 08.12.2012 року встановлено процентну ставку у розмірі 20 (двадцять цілих ) % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені Кредитним договором.

28 вересня 2017 року між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТОВ "ЕЙ ВІ ГРУП" було укладено Договір № 45 про відступлення (купівлі-продажу) прав (т.2 а.с. 76-80, 86-88).

18.10.2017 р. між ТОВ "ЕЙ ВІ ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 03/2017-ц про відступлення прав вимоги (89-93).

При вирішенні справи судом установлено, що 28 вересня 2017 року між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» (цедент) і ТОВ "ЕЙ ВІ ГРУП" (цесіонарій) укладено договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу першого та стає кредитором за вказаними документами. Після чого, 18.10.2017 р. між ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП» (цедент) та ОСОБА_1 (цесіонарій) укладено договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу першого та стає кредитором за вказаними документами.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 3 ст.512 ЦК передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов’язанні допускається протягом усього часу існування зобов’язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Керуючись ст. ст. 3-5, 7, 10, 19, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 203, 512-519, 525, 526, 530, 546, 572, 589, 590, 610, 628 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ПАТ «Укргазпромбанк», правонаступник ОСОБА_1, до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором від 08 листопада 2013 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4865, шляхом визнання за ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», (код за ЄДРПОУ 24262992, місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 13), правонаступник ОСОБА_1,права власності на Предмет іпотеки, а саме на трьохкімнатну квартиру зі всіма об’єктами, функціонально-пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 54,3 кв.м. (п’ятдесят чотири цілих і гри десятих) кв.м., житловою площею 35,9 (тридцять п’ять цілих і дев’ять десятих) кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ (АДРЕСА_2, шляхом визнання права власності – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Смирнов В.В.