Справа № 363/3916/15-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.

Провадження № 22-ц/780/110/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко

Категорія 6 07.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.

секретар: Марченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року у справі за позовом Прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської міської ради Київської області та ПАТ «Укргідроенерго» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53 та Громадської організації «Садівницьке товариство «Перлина» про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_1 заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області всупереч вимог земельного і водного законодавства України, відповідачам передано у власність земельні ділянки загальною площею 8,0093 га для ведення садівництва за рахунок земель водного фонду, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро та не можуть перебувати у приватній власності в силу приписів ст. ст. 59-61, 83 Земельного кодексу України. Крім того зазначив, що земельні ділянки передані у власність відповідачам, на підставі постанови Господарського суду Київської області від 27 липня 2006 року знаходяться в межах м. Вишгород Київської області, а відтак перебувають в комунальній власності міста, відведення у приватну власність або користування яких повинно було проводитися Вишгородською міською радою Київської області. Також Вишгородська районна державної адміністрації Київської області при прийнятті оскаржуваного розпорядження в порушення вимог ст. 149 ЗК України не отримала згоди землекористувача ПАТ «Укргідроенерго» на їх вилучення. Тому, просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №814 від 02.11.2007 «Про передачу у власність земельних ділянок членам громадської організації «Садівницьке товариство «Перлина» та земель загального користування громадській організації «Садівницьке товариство «Перлина» на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)»; визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки відповідачів.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки постанові Господарського суду Київської області від 27 липня 2006 року. Вказує, що землекористувачем погодження на вилучення спірних земельних ділянок не надавалось, а довідки, наявні в матеріалах справи, що містять в собі інформацію про надання попереднього погодження місця розташування запланованих до вилучення і відведення у приватну власність земельних ділянок, не є належними доказами у справі. Зазначає, що у відповідності до ст.35 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не було передбачено можливість безоплатного надання у власність земельних ділянок для загального користування садівницьким товариством.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що вилучення земельної ділянки проводилося в порядку визначеному ст. 149 ЗК України за згодою землекористувача. Вказав, що будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що спірні земельні ділянки входять до складу сумарної площі 4968 га зовнішніх меж м. Вишгород, а відтак перебувають в межах населеного пункту, в справі відсутні. Матеріали справи не містять доказів і того, що станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження існували матеріали про розмежування земель державної та комунальної власності та/або матеріали, які підтверджують права Вишгородської міської ради щодо розпоряджання земельною ділянкою. Крім того, зазначив, що межі міста Вишгорода в натурі, на місцевості, встановлені і закріплені лише після ухвалення Вишгородською міською радою рішення від 09.03.2010 року №32/15 «Про затвердження технічної документації по відновленню меж м. Вишгород». Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Вишгородська районна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла у межах своїх повноважень, оскільки земельна ділянка перебувала за межами населеного пункту м. Вишгород, а обставини позову про знаходження спірних земель в межах м. Вишгорода належними, допустимими та достатніми доказами позивачем не доведено. Також, зазначив, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що спіні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.б ч.1 ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1,2 ст.173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Відповідно до ст.ст.19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Відповідно до ч.1, 3 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.1та 2 ст.3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до п.ґ ч.3 ст.83 ЗК України та п.д ч.4 ст.84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Крім того, відповідно до ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ч.3 ст.60 ЗК України межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Встановлено, що згідно розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №814 від 02 листопада 2007 року «Про передачу у власність земельних ділянок членам громадської організації «СТ Перлина» та земель загального користування громадській організації «СТ Перлина» на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність на умовах безоплатної приватизації земельних ділянок (площею 0,12 га кожна) для ведення садівництва членам громадської організації «СТ Перлина» в адміністративних межах Вишгородської міської ради Київської області.

Вилучено земельну ділянку загальною площею 8,0093 га із земель ВАТ «ДАК» «Укргідроенерго філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС», за межами м. Вишгород.

Передано безоплатно у власність членам громадської організації «СТ Перлина» земельні ділянки загальною площею 6,6000 га для ведення садівництва на території Вишгородської міської ради (за межами населеного пункту).

Передано у власність ГО «СТ «Перлина» землі загального користування площею 1,4093 га.

На підставі вказаного розпорядження відповідачами 14 та 16 листопада 2007 року отримано державні акти про право власності на спірні земельні ділянки.

Як вбачається з листа Дніпровського басейного управління водних біоресурсів №ІС/01-15/1023 від 04 вересня 2015 року питання визначення категорії земель та визначення типу географічних обєктів не належить до компетенції Управління. Вказані в запиті земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 знаходяться на території, що була штучно утворена при будівництві Київської ГЕС між суднохідним каналом та руслом р. Дніпро.

Згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки СТ «Перлина» на території Вишгородської міської ради Київської області (за межами населеного пункту) від 23 жовтня 2006 року комісія у складі, в тому числі директора ВАТ «ДАК» «Укргідроенерго філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ОСОБА_54 та Вишгородського міського голови ОСОБА_55, провели обстеження земельної ділянки площею близько 8 га для розміщення садівницького товариства за рахунок земель ВАТ «ДАК» «Укргідроенерго філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС», за межами м. Вишгород.

Як вбачається із вказаного акту земельна ділянка площею близько 8 га розташована в нижньому бєфі Київської ГЕС на відстані 1,3 км на південь від тіла греблі ГЕС. Відстань від Київської ДВС складає близько 500 м. та близько 1300 м. від існуючого водозабору.

Відповідно до листів ВАТ «Укргідроенерго» від 13 листопада 2006 року та Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» від 16 серпня 2007 року останні погодили попереднє місце розташування СТ «Перлина» для ведення колективного садівництва на земельній ділянці, площею близько 8 га, на території Вишгородської міської ради Київської області (за межами населеного пункту), за рахунок земель державної власності, землекористувачем яких є ВАТ «Укргідроенерго».

Згідно висновків ВАТ «Укргідроенерго» 20 вересня 2007 року та Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» 19 вересня 2007 року останні погодили розглянутий проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення колективного садівництва членам ГО «СТ «Перлина» та у власність земель загального користування даному садівницькому товариству в адміністративних межах Вишгородської міської ради Київської області (за межами населеного пункту), площею 8,0093 га за рахунок земель ВАТ «Укргідроенерго» Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС».

Відповідно до довідки Вишгородського районного відділу земельних ресурсів від 31 серпня 2007 року №578 земельна ділянка площею 8,0000 га, яка надавалася у власність членам ГО «СТ «Перлина» та у власність земель загального користування даному садівницькому товариству за рахунок Каскаду Київських ГЕС та ГАЕС, знаходиться за межами населеного пункту і відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони ат іншого призначення.

Як вбачається з висновку від 25 жовтня 2007 року №8-225е державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення колективного садівництва членам ГО «СТ «Перлина» та у власність земель загального користування даному садівницькому товариству в адміністративних межах Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області, вказаний висновок погоджений ВАТ «Укргідроенерго» та філією «Каскад Київських ГЕС та ГАЕС» ВАТ «Укргідроенерго».

Постановою Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року Вишгородський районний відділ земельних ресурсів зобовязано внести зміни до земельно-кадастрової документації відповідно до меж, прийнятих до обліку земель території Вишгородської міської ради у складі державного земельного кадастру станом на 01 січня 2001 року відобразити в земельно-кадастровій документації межі території Вишгородської міської ради сумарною площею 4968 га.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту вибору та обстеження земельної ділянки СТ «Перлина» на території Вишгородської міської ради Київської області (за межами населеного пункту) від 23 жовтня 2006 року та листів ВАТ «Укргідроенерго» від 13 листопада 2006 року та Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» від 16 серпня 2007 року, останні погодили попереднє місце розташування СТ «Перлина» для ведення колективного садівництва на земельній ділянці, площею близько 8 га, на території Вишгородської міської ради Київської області (за межами населеного пункту), за рахунок земель державної власності, землекористувачем яких є ВАТ «Укргідроенерго».

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вилучення земельної ділянки проводилося в порядку визначеному ст.149 ЗК України за згодою землекористувача.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки суд першої інстанції виходив із наявних у справі доказів, які дійсно свідчать про те, що Вишгородська районна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла у межах своїх повноважень, оскільки земельна ділянка перебувала за межами населеного пункту м. Вишгород, а обставини позову про знаходження спірних земель в межах м. Вишгорода належними, допустимими та достатніми доказами позивачем не доведено. Крім того, позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що спіні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду України.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки постанові Господарського суду Київської області від 27 липня 2006 року, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, докази того, що спірні земельні ділянки входять до складу сумарної площі 4968 га зовнішніх меж м. Вишгород, а відтак перебувають в межах населеного пункту, до суду першої інстанції надані не були. Не подано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження, існували матеріали про розмежування земель державної та комунальної власності та/або матеріали, які підтверджують права Вишгородської міської ради щодо розпоряджання земельною ділянкою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, межі міста Вишгорода в натурі, на місцевості, встановлені і закріплені лише після ухвалення Вишгородською міською радою рішення від 09 березня 2010 року №32/15 «Про затвердження технічної документації по відновленню меж м. Вишгород».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Вишгородська районна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла у межах повноважень, наданих їй законодавством.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що землекористувачем погодження на вилучення спірних земельних ділянок не надавалось, а довідки, наявні в матеріалах справи, що містять в собі інформацію про надання попереднього погодження місця розташування запланованих до вилучення і відведення у приватну власність земельних ділянок, не є належними доказами у справі, колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на нормах законодавства, і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що у відповідності до ст.35 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не було передбачено можливість безоплатного надання у власність земельних ділянок для загального користування садівницьким товариством, також відхиляються колегією суддів, оскільки у відповідності до ст.35 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Доводи апеляційної позивача, про те, що спрних земельник ділянок можливо потрипити лише заїхавши через ворота державного підприємства, є необґрунтованими та жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, не відповідають положенням законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що право користування землею ПАТ «Укргідроенерго» не було порушено відповідчами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. ст. 35 ,149,173 ЗК України та ст.ст. 60-62,88-90 ВК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «08» лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: